Рішення № 130735217, 03.10.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9578/21

2/760/531/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 жовтня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач через свого представника звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 14 257,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 836,56 грн, 3 % річних у розмірі 1 579,60 грн, а також судові витрати у розмірі 2 270 грн.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, наданих позивачем. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по своєчасній сплаті наданих послуг, у останнього за період з 01.12.2015 по 30.06.2017 утворилась вищезазначена заборгованість.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідачем у справі суду не було подано відзив на позов або будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутності відповідача, котрий належним чином повідомлявся про розгляд справи, при цьому його неявка не перешкоджає ухваленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , що підставі договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території від 18.04.2011 №05/01-771.

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» здійснює свою господарську діяльність відповідно до Статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 №777 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 22.08.2017 № 1014).

Відповідно до вказаного Статуту метою діяльності підприємства є утримання, обслуговування, експлуатація, ремонт, реконструкція та будівництво житлового та нежитлового фонду; вжиття заходів для належного використання житлових та інших приміщень житлового фонду спеціального призначення, дотримання громадянами норм та правил, встановлених законодавством України та інше.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.04.2005 № 533 «Про будівництво жилого будинку на АДРЕСА_2 » дозволено КП «Спецжитлофонд» виступати замовником проектування та будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 .

КП «Спецжитлофонд» в подальшому виконує функції з утримання будинку і прибудинкової території, надає житлово-комунальні послуги та проводить розрахунки з квартиронаймачами житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги.

Як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 цього Закону).

Відповідно до ст. 10 ЖК УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 24 ЖК УРСР житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

За положеннями ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 цього Кодексу власність зобов`язує.

За положеннями ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, ця стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01.12.2015 по 30.06.2017 заборгованість відповідача складає 14 257,78 грн.

При цьому, позивачем нараховано за період з 21.07.2017 по 30.03.2021 інфляційні втрати у розмірі 3 836,56 грн, 3 % річних у розмірі 1 579,60 грн.

Суд звертає увагу на те, що стороною відповідача доводи та розрахунок позивача не спростовано, а також не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань по сплаті за послуги.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати, та 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (код ЄДРПОУ 31454734, місцезнаходження: м. Київ, вул. Оболонська, 34) заборгованість у розмірі 14 257 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 78 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 1 579 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 60 коп., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.О. Козленко