Рішення № 130731114, 03.10.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3744/25

03 жовтня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:головуючого судді Мандзія О.П. розглянувши письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі «позивач») пред?явив позов до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі «відповідач», «ГУ ДПС у Тернопільській області») про визнання протиправними рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання вчинити дії.

ІІ. Стисливий виклад позиції позивача

Позивач мотивував свої вимоги до відповідача наступними аргументами:

(а) щодо сплати земельного податку

- позивач вперше дізнався про наявність в нього податкового боргу із сплати земельного податку з фізичних осіб в сумі 14762 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 96 копійок з листа ГУ ДПС у Тернопільській області від 10 червня 2025 року № 42/ЗПІ/19-00-13-14, який отримано позивачем 10 червня 2025, без отримання ППР, якими визначено суми грошових зобов?язань;

- ППР № 1278956-2407-1918 від 21.09.2022 на суму 5458,35 грн, № 482113-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 6277,21 грн, № 482114-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 10,91 грн, якими визначені суми податкових зобов?язань за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» (далі також уживатиметься «оскаржувані ППР»), позивач не отримував, оскільки останні направлялись за адресою вул. Степана Бандери буд. 21, м. Тернопіль місцезнаходження УСБУ в Тернопільській області, а не за місцем зареєстрованого місяця проживання АДРЕСА_1 . Із даними ППР позивач ознайомився 19 червня 2025 року, під час отримання лист ГУ ДПС у Тернопільській облаcті від 18.06.2025 № 44/ЗПІ/19-00-24-07-02-04;

- земельні ділянки площею 0,7308 га (для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) та 0,1075 га (для ведення ОСГ), розташовані на території Байковецької сільської ради, не є для позивача об`єктом оподаткування платою за землю, оскільки не перебувають у його власності чи постійному користуванні, а також йому не надані в оренду земельні ділянки державної або комунальної власності (пп. 270.1.1, 270.1.2 ПКУ у взаємозв`язку зі ст. 269, 287, 288 ПК України);

- оскаржувані ППР не містять відомостей про кадастровий номер земельних ділянок, які на переконання контролюючого органу, що не відповідає приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України;

- рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 500/5712/24 (№ ЄДРСР 123127559) у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №600553-2407-1918-UA61040010000042862 від 04.04.2024 та №600554-2407-1918-UA61040010000042862 від 04.04.2024 про визначення за податковий період 2024 року податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 6597,34 грн за земельну ділянку площею 0,7308 га та в сумі 11,47 грн за земельну ділянку площею 0,1075 га, встановлено, що докази того, що у спірних правовідносинах позивач є власником або землекористувачем вказаних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні, а відтак контролюючим органом безпідставно визначено позивача платником земельного податку за ці об`єкти оподаткування. У зв?язку із чим, суд визнав протиправними та скасування оскаржування ППР. В силу приписів частини четвертої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), встановлені обставини мають преюдиційне значення;

(б) щодо податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки

- рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 500/4115/24 (№ ЄДРСР 123407342) (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 500/4115/24, № ЄДРСР 125824217) відмовлено у задоволенні позову ГУ ДПС у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 105 054,91 грн (основний платіж). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд дійшов висновку, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним;

- 12 червня 2025 року позивач отримав лист ГУ ДПС у Тернопільській області від 10.06.2025 № 42/ЗПІ/19-00-13-14 зі змісту якого, в тому числі, дізнався про наявність в нього податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості в сумі 108 454,69 грн;

- після ухвалення рішення суду контролюючий орган не вніс зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення боргу зі сплати зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 105 054,91 грн (основний платіж). Ба більше, контролюючим органом додатково нараховано пеню в розмірі 3399,78 грн на суму несплаченого податкового зобов?язання;

(в) щодо рішення про опис майна в податкову заставу

- оскільки в платника податків відсутній податковий борг, то рішення про опис майна в податкову заставу є протиправним;

- вважає, що контролюючим органом порушено процедуру опису майна в податкову заставу. Зокрема, акт опису майна в податкову заставу здійснено без участі не менше, як двох понятих або платника податків.

На підставі наведеного, позивач визначився із застосуванням наступних способів захисту порушених прав, у зв?язку із ОСОБА_1 (далі «позивач») пред?явив позов до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі «відповідач», «ГУ ДПС у Тернопільській області») про визнання протиправними рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання вчинити дії.

ІІІ. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечив та навів наступні аргументи для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову:

(а) щодо сплати земельного податку

- земельні ділянки площею 0,7308 га (для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) та 0,1075 га (для ведення ОСГ), розташовані на території Байковецької сільської ради, є для позивача об`єктом оподаткування платою за землю, оскільки, згідно з інформаційними ресурсами ДПС України, вони перебувають у власності позивача. У зв?язку із чим, контролюючим органом за місцем знаходження земельних ділянок визначено податкові зобов?язання із земельного податку;

- контролюючий орган не володіє даними щодо кадастрового номерів означених земельних ділянок, оскільки з 1992 по 2001 рік в Україні діяв державний акт на земельну ділянку рожевого або червоного кольору, який не містив кадастрового номера земельної ділянки. Рожеві акти могли містити інформацію щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями;

- земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (п.2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Пунктом 10 розділу VII цього Закону, передбачено, що право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (01.01.2013) є дійсними;

- уважає, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткування земельних ділянок для правильного розрахунку сум податку. Оскільки відповідав не скористався право на проведення звірки даних, то в нього відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому майна до об?єкта оподаткування взагалі або на розмір ставки податку;

(б) щодо наявності податкового боргу в платника податків

- згідно з інформаційними ресурсами ДПС України в позивача наявний податковий борг в сумі 14303,84 грн;

- відповідно до наявного податкового боргу у позивача, ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято рішення від 14.05.2025 № 10683/6/19-00-13-06 про опис майна в податкову заставу, яке в подальшому стало підставою для складання акту опису майна № 162 від 23.05.2025 щодо земельних ділянок, які належать позивачу.

ІV. Процесуальні рішення (дії) у справі

23.06.2025 позивач через систему «Електронний суд» пред?явив даний позов.

23.06.2025 здійснено автоматизований розподіл справи № 500/3744/25 та визначено головуючого суддю у справі суддю Мандзія О.П.

30.06.2025 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у зв?язку із пропуску строку звернення до суду, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

02.07.2025 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.

11.07.2025 судом поставлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Поставлено, що вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду буде здійснено за наслідками розгляду відзиву на адміністративний позов. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.07.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

04.08.2025 позивач подав пояснення.

11.09.2025 судом постановлено ухвалу про витребування доказів та про продовження процесуального строку розгляду справи. Витребувано в ГУ ДПС у Тернопільській області: всі матеріали, що стосуються предмета позову, у тому числі, відомості про підстави у відповідності до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування ОСОБА_1 земельного податку податковим повідомленнями-рішеннями № 1278956-2407-1918 від 21.09.2022 на суму 5458,35 грн, № 482113-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 6277, 21 грн та № 482114-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 10,91 грн (дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) тощо), заяву за формою № 5 ДР про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків заповнену та подану ОСОБА_1 , інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості.

23.09.2025 відповідачем на виконання ухвали від 11.09.2025 про витребування доказів подано документи та пояснення.

24.09.2025 позивач подав письмові пояснення.

03.10.2025 судом постановлено ухвалу про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

V. Обставини встановлені судом

На підставі поданих сторонами доказів суд установив наступні обставини:

(а) щодо визначення податкового зобов?язання за платежем «Податок з фізичних осіб» у 2022 та 2023 роках

На письмовий запит ОСОБА_1 від 04.06.2025, ГУ ДПС у Тернопільській області надано відповідь №42/ЗПІ/19-00-13-14 від 10.06.2025 про наявність податкового боргу у сумі 123 217, 65 грн, зокрема: 1) земельний податок з фізичних осіб 14 762,96 грн; 2) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 108 454,69 грн.

Зважаючи на те, що позивач не отримував оскаржуваних ППР, які стали правовою підставою для утворення податкового боргу платника податків, то він повторно звернувся на адресу відповідача із запитом про надання інформації, в якому просив надати належним чином засвідчені копії податкових-повідомлень рішень, податкових вимог тощо із зазначенням кадастрових номерів і площ земельних ділянок та місця їх розташування на непідтверджену додатками до листа ГУ ДПС у Тернопільській області № 42/ЗПІ/19-00-13-14 від 10.06.2025 суму податкового боргу із сплати земельного податку в розмірі 6114,23 грн та належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень форми«Ф» №482114-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 10, 91 грн. за податковий період 2023 року та №482113-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 6277, 21 грн за податковий період 2023 року із зазначенням кадастрових номерів, площ земельних ділянок та місце їх розташування.

19.06.2025 ГУ ДПС у Тернопільській області надало платнику відповідь № 44/ЗПІ/19-00-24-07-02-04 від 18.06.2025 про те, що згідно з інформаційними ресурсами ДПС України (ІКС «Податковий блок/ «Облік платежів»/«Плата за землю») у власності ОСОБА_1 на території Байковецької громади перебуває з 2015 по 2023 роки: 1) земельна ділянка площею 0,7308 га з цільовим призначенням - (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села-не більш як 0,25 га); 2) земельна ділянка площею 0, 1075 га з цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства не більш як 2 га.

Крім того, у цитованому листі відповідач зазначає що, відповідно до даних ДПС України ІКС «Податковий блок» у позивача станом на 06.01.2025 наявний борг, який складав 14 303,84 грн

Зокрема, 23.01.2025 ОСОБА_1 погашено частину боргу в розмірі 2184,67 грн, за що нараховано 459,12 грн пені за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

З огляду на те, що, після сплати податкового зобов`язання відбулося погашення податкового боргу попередніх періодів (в порядку черговості виникнення такого боргу), то у позивача станом на дату надання відповіді обліковується борг, який складається з: 1) несплаченої суми в розмірі 5371,93 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення за 2022 звітний податковий період; 2) несплаченої суми в розмірі 6288,12 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення за 2023 звітний податковий період; 3) несплаченої суми в розмірі 2184,67 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення за 2024 звітний податковий період; 4) несплаченої суми пені в розмірі 459,12 грн, яка нарахована за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Як прослідковується із цитованого листа, відповідачем до відповіді додано десять ППР (в тому числі, які є предметом судового оскарження) та рішення про опис майна в податкову заставу.

Із оскаржуваних ППР убачається наступне.

Відповідно до ППР № 1278956-2407-1918 від 21.09.2022, ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі пункту 286.5 статті 286 ПК України, визначено ОСОБА_1 податкове зобов?язання за платежем «Земельний податок фізичних осіб», за 2022 рік в сумі 5 458 (п?ять тисяч чотириста п?ятдесят вісім) грн 35 копійок.

Із даного ППР видно, що об?єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка розташована в с. Байківці, площею 0,7308 га з видом користування - (02.0l) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села-не більш як 0,25 га).

Дане рішення не містить інформації про кадастровий номер земельної ділянки, яка є об?єктом оподаткування.

Згідно з ППР № 482113-2407-1918 від 28.04.2023, ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, визначено ОСОБА_1 податкове зобов?язання за платежем «Земельний податок фізичних осіб», за 2023 рік в сумі 6 277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн 21 копійка.

Із даного ППР видно, що об?єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка розташована в с. Байківці, площею 0,7308 га з видом користування - (02.0l) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села-не більш як 0,25 га).

Дане рішення не містить інформації про кадастровий номер земельної ділянки, яка є об?єктом оподаткування.

Відповідно до ППР № 482114-2407-1918 від 28.04.2023 ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, визначено ОСОБА_1 податкове зобов?язання за платежем «Земельний податок фізичних осіб», за 2023 в сумі 10 (десять) грн 91 копійка.

Із даного ППР видно, що об?єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка розташована в с. Байківці, площею 0, 1075 га з видом користування (01.03) для ведення особистого селянського господарства не більш як 2 га.

Указані ППР прийнятті на підставі інформації, що міститься інформаційних ресурсах ДПС України ІКС «Податковий блок/ «Облік платежів»/«Плата за землю», згідно з якими у власності позивача на території Байковецької громади перебуває: земельна ділянка площею 0,7308 га з видом користування - (02.0l) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села-не більш як 0,25 га); земельна ділянка площею 0, 1075 га з видом користування (01.03) для ведення особистого селянського господарства не більш як 2 га.

Інші ППР, які надсилались платнику податків не є предметом судового оскарження.

Платник податків не ставить під сумнів законність та обґрунтованість рішень податкового органу, якими йому визначені податкові зобов?язання зі сплати земельного податку в інших податкових періодах та стосовно інших об?єктів оподаткування - земельних ділянок, які знаходяться у власності позивача.

Ба більше, на підтвердження добросовісності своєї поведінки платник податків надав розрахункові документи, які підтверджують сплату податкових зобов?язань, які визначенні на підставі вказаних ППР щодо інших об?єктів оподаткування та стосуються інших податкових періодів, зокрема:

1) ППР №77-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 638, 25 грн - податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 34 від 23.01.2025 на суму 638, 30 грн;

2) ППР №78-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 161,59 грн податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено земельний податок відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 35 від 23.01.2025 на суму 161, 60 грн;

3) ППР №79-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 161,59 грн податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 36 від 23.01.2025 на суму 161, 60 грн;

4) ППР №80-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 169, 72 грн податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» №38 від 23.01.2025 на суму 169, 80 грн;

5) ППР №81-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 169, 72 грн податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 39 від 23.01.2025 на суму 169, 80 грн;

6) ППР № №83-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 722, 21 грн податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 33 від 23.01.2025 на суму 722, 30 грн;

7) ППР №84-2407-1918UA61040010000042862 від 06.01.2025 на суму 161, 59 грн податкове зобов?язання із земельного податку, сплачено відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 37 від 23.01.2025 на суму 161, 60 грн.

(а-1) щодо обставин, які встановленні рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 500/5712/24 (№ ЄДРСР 123127559)

В провадженні суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування ППР №600553-2407-1918-UA61040010000042862 від 04.04.2024 та №600554-2407-1918-UA61040010000042862 від 04.04.2024 про визначення за податковий період 2024 року податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 6597,34 грн за земельну ділянку площею 0,7308 га та в сумі 11,47 грн за земельну ділянку площею 0,1075 га.

Позов мотивований тим, що позивач у податковому періоді з 01.01.2024 по 31.12.2024 (2024 рік) не є власником земельної ділянки, яка розташована в с. Байківці, площею 0,7308 га з видом користування - (02.0l) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки яка розташована в с. Байківці, площею 0,7308 га з видом користування - (02.0l) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Тому такі земельні ділянки не є для позивача об`єктом оподаткування платою за землю, оскільки не перебувають у його власності чи постійному користуванні, а також йому не надані в оренду земельні ділянки державної або комунальної власності.

Із цих підстав просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані ППР.

Вирішуючи спір між сторонами суд установив, що що підставою для нарахування земельного податку з фізичних осіб оскаржуваними податкові повідомлення-рішення слугували дані згідно з інформаційними ресурсами ДПС України (ІКС "Податковий блок/ "Облік платежів"/"Плата за землю"), відповідно до яких у власності позивача на території Байковецької сільської територіальної громади перебуває: земельна ділянка площею 0,7308 га з видом користування (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села-не більш як 0,25 га); земельна ділянка площею 0,1075 га з видом користування (01.03) для ведення особистого селянського господарства не більш як 2 га.

Суд дійшов висновку, що відображення цих даних у інформаційно-аналітичній базі самостійно не може слугувати підставою для визначення бази оподаткування земельним податком з фізичних осіб. Така податкова інформація носить виключно інформативний характер, а будь-яке автоматизоване співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

У свою чергу, інформації, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень яким ОСОБА_1 нараховано податок на земельну ділянку площею 0,7308 га з видом користування (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села - не більш як 0,25 га) та земельну ділянку площею 0,1075 га з видом користування (01.03) для ведення особистого селянського господарства не більш як 2 га, що розташовані на території Байковецької сільської територіальної громади, за 2024 рік відповідач суду не надав, в тому числі на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Докази того, що у спірних правовідносинах позивач є власником або землекористувачем вказаних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні, а відтак контролюючим органом безпідставно визначено позивача платником земельного податку за ці об`єкти оподаткування.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Дане рішення набрало законної сили 19 грудня 2024 року.

(б) щодо наявності податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки

Листом ГУ ДПС у Тернопільській області №42/ЗПІ/19-00-13-14 від 10.06.2025 позивача повідомлено про наявність податкового боргу у сумі 123217,65 грн, зокрема, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 108 454,69 грн.

У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду знаходилась справа №500/4115/24 за позовом ГУ ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Контролюючий орган позов мотивував тим, що згідно довідки про наявність податкового боргу, ОСОБА_2 має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 105 054,91 грн (основний платіж).

Рішенням суду від 21 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позову суд, зокрема, дійшов висновку про те, що податковий борг у відповідача виник станом на дату формування податкової вимоги форми «Ф» № 2204-17, тобто 29 січня 2018 року. У період з 29 січня 2018 року до 29 травня 2020 року пройшов строк у 852 дні, а у період з 17 березня 2022 року до 14 листопада 2022 року ще 243 дні, що у сукупності становить 1095 днів. Таким чином, починаючи з 15 листопада 2022 року минув строк давності стягнення податкового боргу за податковою вимогою форми «Ф» від 29.01.2018 року № 2204-17.

Як видно, станом на час пред?явлення цього позову, в інтегрованій картці платника податку в інтегрованій картці платника податків наявний податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 105 054 (сто п?ять тисяч п?ятдесят чотири) грн 91 копійки (основний платіж).

Також, контролюючим органом нараховано пеню в сумі 3 399 (три тисячі триста дев?яносто дев?ять) грн 78 копійок.

(в) щодо рішення про опис майна в податкову заставу

У зв?язку із наявністю податкового боргу контролюючим органом прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 14 травня 2025 року № 10683/6/19-00-13-06.

23 травня 2025 року податковим керуючим на підставі рішення керівника або уповноваженої особи контролюючого органу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14 травня 2025 року № 10683/6/19-00-13-06 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 складено ак опису майна № 162 від 23 травня 2025 року, а саме земельних ділянок. Вказаний акт опису майна затверджений заступником начальника ГУ ДПС у Тернопільській області.

VI. Суть спору

Ключовими для вирішення спору є такі питання:

1) Чи є земельні ділянки площею 0,7308 га (для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) та 0,1075 га (для ведення ОСГ), розташовані на території Байковецької сільської ради для позивача об`єктом оподаткування платою за землю, якщо так, то, на якому речовому праві зазначені земельні ділянки належать позивачу і, яким засобом доказування, це підтверджується?

2) Чи наявний в платника податків податковий борг у платник податків зі сплати податку на нерухоме майно?

VII. Оцінка суду

Розв`язуючи поставлені питання, суд виходить з наступного.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України передбачено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Пунктом 22.1 статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

До податку на майно відноситься плата за землю (підпункт 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України, платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Пунктом 270.1 статті 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру (далі - ДЗК); б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП); в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з абзацом 10 пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України внормовано, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових-повідомлень рішень платникам податків (далі Порядок № 1204).

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Порядку № 1204, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Як видно із Додатку 1 до Порядку № 1204 «Форма «Ф», ППР, серед іншого повинно містити наступні реквізити: (1) Адреса об`єкта; (2) Вид цільового призначення об`єкта; (3) Кадастровий номер об`єкта; (4) Площа об`єкта, га; (5) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га; (6) Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по орендній платі за земельну ділянку або сума відповідно до договору оренди, грн; (7) Кількість місяців оподаткування; (8) Розмір ставки земельного податку або орендної плати за землю, %; (9) Назва пільги, по земельному податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України; (10) Розмір пільги зі сплати земельного податку відповідно до статті 281 Податкового кодексу України, га; (11) Сума податкового зобов`язання із земельного податку (к. 11 = (к. 4 к. 10) к. 5 (к. 7 / 12) к. 8), та з орендної плати за земельну ділянку (к. 11 = к. 4 к. 6 (к. 7 / 12) к. 8) або (к. 6)***, грн.

Аналізовані норми Кодексу, в якщо платником земельного податку виступають фізичні особи, то на контролюючий орган покладаються наступні обов??язки:

1) встановити на підставі даних ДЗК/ДРРП/інформації отриманої від ЦОВВ, що реалізують політики у сфері земельних відносин та ДРРП наявність правової підстави для нарахування земельного податку фізичній особі (стаття 286 пункт 286.1 ПК України) і підтвердити у фізичної особи права, яке утворює об?єкт оподаткування (стаття 22 пункт 22.1, стаття 270 пункт 270.1 ПК України);

2) нарахувати фізичній особі за місцезнаходження земельної ділянки земельний податок, здійснивши детальний розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (статті 286 пункт 286.5 ПК України);

3) прийняти ППР, яке за формою та змістом узгоджується із приписами статті 58 ПК України, форою «Ф» Додатку 1 до Порядку № 1204, яке надіслати в порядку встановленому статтею 42 (стаття 286 пункт 286.5, стаття 58 пункти 58.1 та 58.2, стаття 42 ПК України; пункт 2 розділу 2 Порядку № 1204, Додаток 1 Порядку № 1204).

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частинами першою та другою статті 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон № 3613), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами восьмою та дев?ятою статті 24 Закону № 3613 визначено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Стаття 25 Закону № 3613 передбачає, що поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів; й) відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Частиною першою статті 34 Закону № 3613 внормовано, що на кадастровому плані земельної ділянки відображається, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки.

Пунктом 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок № 1051) передбачено, що ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.

Згідно з пунктом 29 Порядку № 1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Пунктом 107 Порядку № 1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з статтею 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, набуттю речових прав на земельну ділянку, які відповідно до ПК України є об`єктом оподаткування платою за землю, передує її формування та державна реєстрація у ДЗК із присвоєнням кадастрового номера як правовою передумовою державної реєстрації речових прав у ДРРП. Кадастровий номер виконує функцію унікального ідентифікатора земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Відомості ДЗК/ДРРП (разом з іншими джерелами, передбаченими п. 286.1 ПК України) є законною підставою для нарахування плати за землю.

Описаний законодавчий інструментарій кореспондує набуттю прав на землю, який діє станом на час розгляду спору та діяв на момент прийняття оскаржуваних ППР.

Разом з тим, Земельний кодекс України 1992 року визначав, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (стаття 23).

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 24).

Варто відзначити, що на відступ від загальних правил при оформленні прав на землю (ЗК України 1992 року), Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» було передбачено виникнення права власності на передані у власність земельні ділянки безпосередньо на підставі рішень про їх приватизацію з подальшим оформленням відповідних державних актів (пункт 3 Декрету).

Правова позиція, за якою право власності щодо ділянок, приватизованих згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом, висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц.

Земельний кодекс України 2001 року визначив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (стаття 125).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126).

Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-ХІІ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» були затверджені форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Згодом набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою» (фактично діяла до 01.01.2013), якою затверджені форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що додаються. Цією ж постановою Уряду, Державний по земельних ресурсах зобов?язано забезпечити виготовлення та зберігання бланків державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Також цією постановою Уряду встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Порядок заповнення, видачі, реєстрації і зберігання бланків державних актів було врегульовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.07.2013 № 404), та Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Держкомзему від 22.06.2009 № 325 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.09.2013 № 537).

Згідно зі статтею 202 ЗК України 2001 року (у редакції до 01.01.2013) державна реєстрація земельних ділянок здійснювалася у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складався з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Закону № 3613, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Отож, у різні періоди процедура набуття прав на землю, уповноважені органи та посвідчувальні документи відрізнялися. Еволюція законодавства й цифровізація не скасовують прав, набутіх за тодішнім порядком (у т.ч. за рішеннями рад за Декретом-1992 із наступною видачею держакта). Відомості про такі рішення та держакти зберігаються в органів місцевого самоврядування (як правонаступників рад, що їх видавали) і в системі органів земельних ресурсів (нині Держгеокадастр), які вели Державний реєстр земель. Водночас, починаючи з 01.01.2013 державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється в Державному реєстрі речових прав (адміністратор Міністерство юстиції України), тоді як Державний земельний кадастр містить ідентифікаційні та інші кадастрові відомості про сам об`єкт (земельну ділянку). Перехідні положення Закону № 3613, гарантують безперервність: ділянки з правами, що виникли до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння кадастрового номера, із встановленими процедурами внесення/уточнення відомостей.

На підставі викладеного суд доходить наступних висновків про застосування норм земельного та податкового законодавства до спірних правовідносин:

1. Податкове зобов`язання з плати за землю може бути належним чином визначене лише за умови індивідуальної ідентифікації об`єкта оподаткування (земельної ділянки) та правової підстави володіння/користування конкретним платником (п. 270.1, п. 22.1 ПК України). Для цілей такого визначення контролюючий орган зобов`язаний спиратися на передбачені законом джерела: відомості Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав (а також інформацію, отриману від відповідних центральних органів виконавчої влади) п. 286.1 ПК України.

2. Нарахування земельного податку фізичній особі здійснюється за місцезнаходженням ділянки з одночасним направленням ППР разом із детальним розрахунком суми податку (п. 286.5, ст. 58, ст. 42 ПК України). Детальний розрахунок має містити, зокрема (але не виключно), кадастровий номер, площу, ставку та пільгу саме ці дані забезпечують можливість перевірити правильність нарахування.

3. Кадастровий номер виконує функцію унікального ідентифікатора сформованої земельної ділянки, однак зміна законодавства не скасовує раніше набутих прав. Відповідно до п. 2 розд. VII Закону № 3613, земельні ділянки, права на які виникли до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння кадастрового номера; для документації, затвердженої до 01.01.2013, передбачені спеціальні процедури присвоєння/внесення відомостей. Отже, відсутність номера як така не нівелює право, але покладає на контролюючий орган обов`язок підтвердити ідентифікацію об`єкта і наявність права саме з передбачених законом джерел (п. 286.1 ПК України).

4. У податкових правовідносинах формальні дефекти не є самодостатньою підставою для скасування рішення, якщо вони не вплинули і не могли вплинути на правильність визначення суми зобов`язання. Тому відсутність кадастрового номера лише у тексті ППР не зумовлює автоматичного визнання його протиправним за умови, що разом із ППР надіслано детальний розрахунок, який містить кадастровий номер та інші істотні реквізити (п. 286.5 ПК України), а нарахування підтверджене даними, здобутими відповідно до п. 286.1 ПК України.

5. Якщо контролюючий орган не володіє даними про кадастровий номер і не доводить базу нарахування з передбачених джерел (ДЗК, ДРРП, інформація ЦОВВ; для «історичних» прав - відповідні книги записів, технічна документація, архівні відомості, передбачені перехідними нормами Закону № 3613), це ставить під сумнів саму можливість розглядати відповідну ділянку як об`єкт оподаткування для конкретного платника. У такій ситуації правильність нарахування є недоведеною, а ППР підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, якщо суб?єкт владних повноважень приймаючи оскаржуванні ППР не володів інформацією щодо вказаної земельної ділянки, в контексті можливості розглядати її, як об`єкт оподаткування для конкретного платника, але після того такі докази здобув та надав їх до суду, що підтверджують правомірність прийнятого рішення по суті, то вказаний доказ свідчить про виконання запровадженого статтею 77 КАС України стандарту доказування.

В останньому випадку хоч має місце формальне порушення процедури прийняття рішення контролюючим органом, але його остаточна законність не може бути поставлена під сумнів судом.

Частиною п?ятою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, рішення суду від 18.11.2024 у справі № 500/5712/24 не має преюдиційного значення для суду в цій справі. Адже, преюдицію утворюють «встановлені обставини», а не зроблені «правові висновки». Суд установив, що вказані земельні ділянки не є об?єктом оподаткування для ОСОБА_1 за 2024 рік, тобто протягом іншого податкового періоду. Наведене, не виключає наявності прав на згадані земельні ділянки в позивача протягом інших податкових періодів.

Відтак, у цій справі кожна із сторін зобов?язані виконати встановлений КАС України обов?язок доказування обставин, на які покликаються в загальному порядку

Виходячи з приписів статті 19 Конституції України, принципів верховенства права, правової визначеності та належного урядування, орган державної влади у сфері оподаткування зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законом, а прийняте ним рішення має бути юридично визначеним і обґрунтованим у світлі належно встановлених і перевірених фактичних даних.

У публічно-правовому спорі про правомірність податкового повідомлення обов`язок доведення правомірності оскаржуваного акта та фактичних підстав його прийняття покладається на контролюючий орган (частина друга статті 77 КАС України).

Спеціальні приписи Податкового кодексу України конкретизують цей стандарт: визначення податкового зобов`язання з плати за землю щодо фізичної особи можливе лише за умови індивідуальної ідентифікації об`єкта оподаткування і підтвердження правової підстави оподаткування даними Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав та іншою інформацією, прямо передбаченою пунктом 286.1 ПК України.

За встановлених у справі обставин контролюючий орган не надав суду жодних належних і допустимих доказів, що підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних ППР, якими позивачу нараховано земельний податок за 2022 та 2023 роки щодо земельної ділянки площею 0,7308 га з видом використання (02.01) «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (села не більш як 0,25 га)» та земельної ділянки площею 0,1075 га з видом використання (01.03) «для ведення особистого селянського господарства (не більш як 2 га)», що розташовані на території Байковецької сільської територіальної громади.

Відповідач не виконав і ухвалу суду про витребування доказів. За відсутності витягів або довідок із ДЗК/ДРРП (чи інших прямо передбачених пунктом 286.1 ПК України джерел), а також за відсутності належного детального розрахунку, який уможливлює індивідуальну ідентифікацію об`єкта оподаткування та перевірку арифметики нарахувань, прийняте ППР не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та правової визначеності. Формальна згадка про ділянку без підтвердження її ідентифікації та правового титулу платника не усуває дефект доказування.

Натомість такий дефект є істотним, оскільки безпосередньо впливає (або міг вплинути) на правильність визначення податкового зобов`язання, позаяк вірність розрахунку достеменно невідома донині.

Отже, оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені без належної доказової бази та поза встановленим законом порядком підтвердження ідентифікації об`єкта й підстав оподаткування.

Щодо інших доводів позивача та заперечень відповідача суд зазначає наступне:

1. У платника податків відсутній податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 105 054 (сто п?ять тисяч п?ятдесят чотири) грн 91 копійки (основний платіж) та 3 399 (три тисячі триста дев?яносто дев?ять) грн 78 копійок (пеня).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 500/4115/24, яке набрало законної сили 12.03.2025, відмовлено у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Так, відмовляючи у задоволені позову суд, зокрема, дійшов висновку про те, що податковий борг у відповідача виник станом на дату формування податкової вимоги форми «Ф» № 2204-17, тобто 29 січня 2018 року. У період з 29 січня 2018 року до 29 травня 2020 року пройшов строк у 852 дні, а у період з 17 березня 2022 року до 14 листопада 2022 року ще 243 дні, що у сукупності становить 1095 днів. Таким чином, починаючи з 15 листопада 2022 року минув строк давності стягнення податкового боргу за податковою вимогою форми «Ф» від 29.01.2018 року № 2204-17.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп.14.1.162 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 ПК України).

«Пеня» (як сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань/штрафних санкцій, не сплачених у встановлені законом строки) виконує превентивно-стимулюючу функцію забезпечення податкової дисципліни саме у вимірі додержання строків сплати узгодженого зобов`язання (ст. 57 Кодексу). Початок нарахування пені визначається моментом виникнення у контролюючого органу права на її нарахування з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати (для зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами перевірки пп. 129.1.1; для самостійно визначених платником з 91-го дня після граничної дати сплати пп. 129.1.3), а саме нарахування здійснюється за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, у розмірі, встановленому п. 129.4: як правило, 120 % річних облікової ставки НБУ (для випадків пп. 129.1.1, 129.1.2 та інших, коли інше не передбачено Кодексом) і 100 % - для пп. 129.1.3.

Таким чином «пеня» є мірою фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання у строк, визначений законом, і нараховується безперервно до моменту погашення/зарахування коштів (п. 129.3.1 Кодексу).

Разом, з тим стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Таким чином, після набрання рішенням суду від 21.11.2024 у справі № 500/4115/24 законної сили, у позивача відсутній обов?язок зі сплати податкового боргу, а відтак нарахування пені за боргом, який вважається безнадійним не узгоджується із вимогами Податкового кодексу України.

Відтак, ГУ ДПС у Тернопільській області допустила протиправну бездіяльність щодо не внесення зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 31.03.2011 по 21.10.2022 в сумі 105 054,91 грн. (основний платіж), пені в сумі 3399,78 грн, після набрання рішенням суду від 21.11.2024 у справі №500/4115/24 законної сили (12.03.2025).

У зв?язку із цим, Головне управління ДПС у Тернопільській області необхідно зобов?язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 31.03.2011 по 21.10.2022 в сумі 105 054,91 грн (основний платіж), пені в сумі 3399,78 грн.

Таким чином позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

2. Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає:

(89.1.1.) у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

(89.1.2.) у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

(89.1.3.) у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з пунктом 93.1 статті 91 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

(93.1.1.) отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

(93.1.2.) визнання податкового боргу безнадійним;

(93.1.3.) набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

(93.1.4.) отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

(93.1.6.) отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В цій справі платник податків сплатив податок земельний податок згідно з доданими квитанціями, які аналізувались вище, станом на січень 2025 рік. Зміст квитанцій узгоджується зі змістом отриманих позивачем ППР.

Податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно в платника податків відсутній, про що суд зазначив вище.

Оскаржувані ППР не вручались платнику податків належним чином.

Отже, платник податків не мав наявного податкового боргу, а оскаржувані ППР, якими визначене податкове зобов?язання зі сплати земельного податку фізичними особами, платнику податків не вручались належним чином.

Крім того, рішення про опис майна в податкову заставу пред?явлено платнику податків за місцезнаходження УСБУ в Тернопільській області, а не за адресою його місця проживання.

Поновлюючи строк звернення до суду для оскарження ППР, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 починаючи з 2012 року проживає за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, за вказаною адресою контролюючий орган неодноразово вручав ОСОБА_1 інші рішення, які стосувались прав та обов?язків платника податків.

Порядок застосування податкової застави (наказ Міністерства фінансів України №586 від 16.06.2017, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 липня 2017 року за №859/30727), встановлює, що опис проводиться на підставі рішення за формою додатка, і рішення про опис майна надається/пред`являється платнику. Без цього подальші дії (складання акта, реєстрація обтяження) не узгоджуються із вимогами закону.

У зв?язку із чим, суд доходить висновку про те, що відсутність доказів пред`явлення/надання рішення (і відсутність оформлених за Порядком №586 «заміщувальних» процедур - фіксації відмови, складання акта за участю понятих тощо), означає істотне порушення процедури: платник не був поінформований про підстави і обсяг обтяження, не міг заперечити склад і перелік активів, що безпосередньо впливає на правомірність обмеження його прав.

Оскільки рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області № 10683/6/19-00-13-06 від 14 травня 2025 року про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 не було йому пред?явлено в порядку встановленому ПК України, то останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Позивачем заявлено вимоги про припинення податкової застави та виключення відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У задоволенні даних вимог слід відмовити, оскільки визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податковою заставу є самостійною та достатньою правовою підставою для реалізації контролюючим органом своїх дискреційних повноважень, зокрема, по припиненню податкової заставки нерухомого майна платника податків.

Вимога про виключення відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна платника податків підлягає самостійному розгляду уповноваженим органом за наслідками виконання цього рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач, крім іншого, просить «Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, на підставі рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області № 10683/6/19-00-13-06 від 14 травня 2025 року про опис майна у податкову заставу».

Дана вимога, зокрема, звернена на майбутнє, що є безумовною підставою для відмови в її задоволенні, в цій частині. Адже права позивача станом на час її пред?явлення не порушенні.

У випадку, якщо за наслідками виконання даного рішення уповноваженим органом буде відмовлено у виключені відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, то таке рішення є підлягає окремому судовому оскарженню.

4. Також позивач просить суд «Зобов?язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 31.03.2011 по 21.10.2022 в сумі 105 054,91 грн. (основний платіж), пені в сумі 3399,78 грн та нарахованого земельного податку на суму 14303,84 грн за період з 21.09.2022 по 06.01.2025 року, пені в сумі 459,12 грн., в цілому на суму 123217,65 грн».

Зважаючи на висновки зроблені вище, суд задовольняє дану вимогу повністю. Раніше, суд установив не тільки відсутність у платника податків боргу зі сплати нерухомого майна, але й належне виконання обов?язку зі сплати земельного податку у січні 2025 року. Наведене, підтверджується квитанціями, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви.

Суд дослідив вище, що кожна із приєднаних до матеріалів справи квитанцій, відповідає кожному із прийнятих ППР зі сплати земельного податку.

Зважаючи на правову природу пені, яка проаналізована судом вище, то відсутність податкового боргу зі сплати земельного податку, виключало можливість нарахування пені.

Оскільки позивач виконав обов?язок із сплати земельного податку станом на 2025 рік і не мав податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то контролюючий орган зобов?язаний виключити з ІКП позивача відомості про наявний податковий борг.

VIIІ. Судові витрати

Позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір в розмірі 2906,88 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»):

-одна вимога майнового характеру (визнання протиправними та скасування ППР) 1211,20 грн;

-дві вимоги немайнового характеру 1 211,20*2=2422,40 грн.

Разом, (2422,40 грн + 1 211,20 грн)*0,8=2906,88 грн.

Суд повністю задовольнив вимогу майнового характеру (1211,20 грн) та частково вимоги немайнового характеру.

Так, суд повністю відмовляє у задоволенні таких вимог:

5. Припинити податкову заставу (обтяження) нерухомого майна: 1) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2682146561040, тип об`єкта земельна ділянка, кадастровий номер: 6125280600:02:001:2474, площа (га) 0,0179; 2) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2682143161040, тип об`єкта земельна ділянка, кадастровий номер: 6125280600:02:001:2473, площа (га) 0,0179; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2682150261040, тип об`єкта земельна ділянка, кадастровий номер: 6125280600:02:001:2475, площа (га) 0,0179; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2682017861040, тип об`єкта земельна ділянка, кадастровий номер: 6125280600:02:001:2470, площа (га) 0,0188; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2682139661040, тип об`єкта земельна ділянка, кадастровий номер: 6125280600:02:001:2471, площа (га) 0,0188.

6. Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, на підставі рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області № 10683/6/19-00-13-06 від 14 травня 2025 року про опис майна у податкову заставу».

Таким чином, з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір за виключенням збору за оду вимогу немайнового характеру (2906,88-968,96=1937,92) в сумі 1937,92 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1278956-2407-1918 від 21.09.2022 на суму 5458,35 грн, № 482113-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 6277, 21 грн та № 482114-2407-1918 від 28.04.2023 на суму 10,91 грн.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області щодо не здійснення коригування в інформаційній системі органів ДПС даних щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 31.03.2011 по 21.10.2022 в сумі 105 054,91 грн (основний платіж) та в сумі 3399, 78 грн (пеня).

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 31.03.2011 по 21.10.2022 в сумі 105 054,91 грн. (основний платіж), пені в сумі 3399,78 грн та нарахованого земельного податку на суму 14303,84 грн за період з 21.09.2022 по 06.01.2025 року, пені в сумі 459,12 грн., в цілому на суму 123217,65 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області № 10683/6/19-00-13-06 від 14 травня 2025 року про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 .

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1937,92 (тисячу дев`ятсот тридцять сім ) грн 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддяМандзій О.П.