Рішення № 130730871, 26.02.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2025 року м. Рівне№460/9214/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О. з участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., представника позивача Мироновської А.О., представника відповідача Форет М.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №460/9214/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі позивач або платник податків або ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач або контролюючий орган або ГУ ДПС у Рівненській області), в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача в частині проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у період з 28.03.2024 по 03.04.2024, яка оформлена «Актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 09.04.2019 року» від 10.04.2024 року №5312/Ж/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72111700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: ПДФО в сумі 246220,74 грн (196976,59 грн донарахувань та штрафні санкції в сумі 49244,15 грн) за порушення п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПКУ;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР) від 17.05.2024 №72011700240523 про сплату штрафу в сумі 1020,00 грн. за порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПКУ - незабезпечення зберігання первинних документів з 01.01.2018 по 09.04.2019;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72071700240523 про сплату ПДВ в сумі 185071,25грн за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, абз10 ПКУ;

5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 №71951700240523 про сплату військового збору в сумі 20518,40грн за порушення 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ;

6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72101700240523 про сплату штрафу в сумі 7578,75 грн за порушення строків реєстрації податкових накладних, передбаченого ст.201ПКУ;

7) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 17.05.2024 №Ф71921700240523 на суму 137602,08 грн;

8) визнати протиправним та скасувати рішення від 17.05.2024 №71971700240523 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про сплату штрафу в розмірі 68801.04 грн за порушення п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 ЗУ «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в період часу з 28.03.2024 року по 03.04.2024 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 09.04.2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2024року №5312/Ж/17-00-24-05-18/2671215369 та прийнято щодо позивача оскаржувані податкові-повідомлення рішення, рішення застосування штрафних санкцій і вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ. Підставою для проведення зазначеної вище перевірки відповідачем було те, що ГУ ДПС у Рівненській області отримало від державного реєстратора відомості про внесення 09.04.2019 року запису про припинення підприємницької діяльності позивача про, що свідчив відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. На думку позивача, враховуючи те, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проводилася за період підприємницької діяльності з 01.01.2018 року по 09.04.2019 року у період з 28.03.2024 року по 03.04.2024 року, то навіть з урахуванням періодів введення мораторіїв на проведення перевірок, контролюючий орган провів перевірку та застосував штрафні санкції поза межами строку визначеного приписами статті 102 ПК України, що є підставою для визнання перевірки незаконною та скасування прийнятих рішень. Водночас, позивач стверджує про те, що відповідач не набув права на проведення такої перевірки, оскільки відповідачем при проведенні перевірки порушено вимоги п. 79.2 ПКУ - не було направлено позивачу рекомендованим листом направлення на проведення перевірки та копію наказу про проведення перевірки і тим самим позбавлено позивача права і можливості надавати контролюючому органу первинні документи для перевірки. При цьому, на думку позивача, перевірка проведена відповідачем на незаконній підставі (п.78.1.7 п. 78.2 ПКУ), оскільки після припинення позивачем у квітні 2019 року перевірка з наведеної підстави проведена відповідачем після спливу 5 років з дати завершення процедури припинення підприємницької діяльності позивачем. Крім того позивач стверджує про те, що відповідач порушив приписи пп. 4.1.4 п.4.1. ст.4 ПКУ та пп. 4.1.11 п. 4.1. ст. 4 ПКУ, оскільки за одних і тих же обставин відповідач визнає доходи на підставі поданих ним декларацій та не визнає витрати на підставі цих же декларацій. Позивач вказує на те, що за результатами проведення перевірки відповідач безпідставно не визнав витрати позивача за 2018 рік через відсутність ведення позивачем книги обліку доходів і витрат та відсутність первинних документів щодо витрат платника податків, оскільки книга обліку доходів і витрат позивачем велася і наявні у позивача первинні документи підтверджують задекларовані ним у 2018 році витрати підприємницької діяльності, однак такі не були надані позивачем для відповідача через неналежне повідомлення відповідачем позивача про проведення перевірки.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що керуючись вимогами пп. 20.1.2, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора про внесення 29.09.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької позивачем ГУ ДПС у Рівненській області на податкову адресу позивача направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення лист від 29.08.2022 р. №2052/Ж12/17-00-24-05-07, у якому відповідач з метою проведення документальної позапланової перевірки просив надати у повному обсязі всі необхідні документи, вказавши чіткий перелік таких документів. Зазначений лист повернуто 30.09.2022 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». В подальшому відповідно до вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Рівненській області 21.02.2024 року (не пізніше 30 календарного дня з дати початку проведення перевірки) на податкову адресу позивача було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек№33013128119784) копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №455-п від 20.02.2024 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 20.02.2024 №107/Ж4/17-00-24-05-17, яким зобов`язано після початку перевірки забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Як зазначено в акті перевірки, вказаний лист було повернуто 06.03.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». В порушення пп. 44.1, п. 44. ст. 44 Податкового кодексу України для проведення перевірки платником податків не надано жодних документів, в т.ч. і Книги обліку доходів і витрат (податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 року №72011700240523), а повідомлення про втрату документів до ГУ ДПС у Рівненській області від платника податків не надходило, факт ненадання платником податків документів для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки засвідчується актом від 03.04.2024 р. за №246/Ж6//17-00-24-05-19. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Рівненській області №455-п від 20.02.2024 року ГУ ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2018 р. по 09.04.2019 р., за результатами якої складено акт від 10.04.2024 р. №5312/Ж5/17-00-24-05-18/2671215369 та встановлено порушення. Відповідач зазначає про те, що відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України оскільки платником податків не надано документів на підтвердження понесених ним витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати господарської діяльності позивача за 2018 рік проведеною перевіркою визначені відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» і таким чином перевіркою правомірно і обґрунтовано встановлено, що позивачем було завищено витрати у 2018 р. на суму 1094314,41 грн, чим порушено п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177Податкового кодексу України і у зв`язку з чим відповідно до норм Податкового кодексу України відповідачем було прийнято щодо позивача оскаржені ним у цій справі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 16.08.2024 безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 16.08.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 21.08.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №460/9214/24, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі, у підготовче засідання викликав учасників справи (їх повноважних представників) та встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

10.09.2024 позивач подав до суду заяву про зміну (доповнення) підстав позову.

18.09.2024 відповідач подав до суду свій відзив на позовну заяву з урахуванням вказаної заяви позивача про зміну (доповнення) підстав позову, де виклав свої заперечення проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також відповідач подав заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

20.09.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

23.09.2024 представник позивача подав до суду клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме копію опису документів, що були предметом перевірки відповідно до пункту 2.1.2. акту від 10.04.2024 №5312/Ж5/17-00-24-05-18/2671215369.

У підготовчому засіданні 23.09.2024 суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, прийняв до розгляду вказану заяву позивача від 10.09.2024 про зміну (доповнення) підстав позову, а також постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, витребував у відповідача оригінал або засвідчену в установленому порядку копію опису документів, що були предметом перевірки відповідно до пункту 2.1.2. акту від 10.04.2024 №5312/Ж5/17-00-24-05-18/2671215369.

26.09.2024 представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд прийняти до розгляду збільшені позовні вимоги.

07.10.2024 відповідач подав до суду докази, витребувані у нього ухвалою від 23.09.2024.

22.10.2024 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив суд підготовче засідання, призначене на 24.10.2024, провести за відсутності сторони позивача.

23.10.2024 відповідач подав до суду свої заперечення на заяву представника позивача про збільшення позовних вимог, а також подав заяву про розгляд справи у підготовчому засіданні 24.10.2024 без участі уповноваженого представника відповідача.

23.10.2024 представник позивача подав до суду свої додаткові пояснення на заперечення відповідача від 23.10.2024.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 суд постановив ухвалу, якою прийняв до розгляду заяву представника позивача від 26.09.2024 про збільшення позовних вимог, закрив підготовче провадження у справі, призначив розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні, в судове засідання викликав учасників справи (їх уповноважених представників).

В судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулось 14.11.2024, суд оголосив перерву до 09.12.2024 за клопотанням представника відповідача для надання йому можливості подати додаткові письмові пояснення, щодо питань, які виникли в ході судового розгляду справи по суті.

05.12.2024 відповідач подав до суду свої додаткові пояснення у справі.

06.12.2024 від представника позивача до суду надійшли додаткові узагальнюючі пояснення у справі з урахуванням пояснень відповідача від 05.12.2024.

В судовому засіданні 09.12.2024 суд оголосив перерву до 13.01.2025 для надання представнику відповідача можливості ознайомитися з додатковими поясненнями представника позивача від 06.12.2024.

06.01.2025 до суду надійшли письмові додаткові пояснення від представника відповідача.

В судовому засіданні 13.01.2025 суд оголосив перерву до 17.02.2025 для надання представнику відповідача можливості подання до суду доказів, які наявні в матеріалах справи, однак є неналежної якості.

15.01.2025 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 17.02.2025 з участю уповноважених представників сторін постановив ухвалу про прийняття поданих відповідачем доказів, а також після закінчення з`ясування обставин у справі і перевірки їх доказами та після проведення судових дебатів суд відповідно до ч. 1 ст. 227 КАС України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення в судовому засіданні, яке призначив на 26.02.2025.

В судовому засіданні 26.02.2025 суд проголосив вступну і резолютивну частини цього рішення суду.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), позивач ОСОБА_1 з 08.08.2016 була зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата та номер запису про проведення державної реєстрації: 08.08.2016 №26020000000013761) із видами діяльності згідно з КВЕД: 46.73 (оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та сантехнічним обладнанням), 46.13 (діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та сантехнічним обладнанням), 16.29 (виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння), 16.10 (лісопильне та стругальне виробництво), 16.23 (виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів), 02.20 (лісозаготівлі), 02.40 (надання допоміжних послуг у лісовому господарстві).

09.07.2019 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (позивача) (дата: 09.04.2019, номер запису: 26020000000013761, підстава: власне рішення).

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Рівненській області №455-п від 20.02.2024 року ГУ ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2018 по 09.04.2019, за результатами якої складено акт від 10.04.2024 №5312/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 .

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

1) п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2018 на загальну суму 196976,59 грн;

2) п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме встановлено заниження суми єдиного внеску за 2018 р. на загальну суму 137602,08 грн;

3) пп. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198. Податкового кодексу України, пп. 1 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (із змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, що призвело до:

- заниження суми податкових зобов`язань на суму ПДВ 148057 грн, в т.ч. за лютий 2018 р. 3115 грн, березень 2018 р. 93179 грн, січень 2019 р. 51763 грн;

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 39 грн, в т.ч. за березень 2019 р.;

4) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 740480 грн (148096 грн ПДВ) вартості придбаних ТМЦ/робіт/послуг, що було віднесено до складу податкового кредиту, не використовувалося в господарській діяльності та відсутнє на залишках, в т.ч. за січень 2018 р. - 33163 грн, лютий 2018 р. 53500 грн, березень 2018 р. - 61433 грн;

5) пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за 2018 р. на суму 16414,72 грн;

6) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 року №72011700240523, від 17.05.2024 року №72111700240523, від 17.05.2024 року №72071700240523, від 17.05.2024 року №71951700240523, від 17.05.2024 року №72101700240523, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2024 року №71921700240523, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.05.2024 року №71971700240523.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням контролюючого органу, прийнятим за результатами проведення вказаної перевірки та подав 07.06.2024 скаргу на податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.05.2024 до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду вказаної скарги позивача від 07.06.2024 Державною податковою службою України прийнято рішення від 08.08.2024 №24110/6/99-00-06-02-01-06, яким в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.05.2024 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся із позовом до суду у цій справі.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Частиною 9 статті 4 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань'' визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Порядок зняття з обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 за №1588 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1588). Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 11.18 розділу XI цього Порядку підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є, зокрема, відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням. Згідно з підпунктом 2 пункту 11.18 розділу XI Порядку №1588 фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою №8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою №6-ОПП.

Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку №1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Відповідно до підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Відтак, за наявності підстав, визначених пунктом 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку фізичної особи - платника податків (зокрема, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності) на підставі відомостей, отриманих від органу державної реєстрації про припинення підприємницької діяльності, поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичною особою, яка здійснювала незалежну професійну діяльність, заяви за формою №8-ОПП, або на підставі поданої заяви платника податків про проведення перевірки.

Процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення перевірки такої особи, і нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положення Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, оскільки після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. З огляду на це, така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2021 у справі №480/2004/19.

Зі змісту акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.04.2024 №5312/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець припинила підприємницьку діяльність 09.04.2019, про що внесено запис до ЄДР за №26020000000013761. Отже, проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки зумовлено припиненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності.

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки він за його твердженням не отримував ні наказу про проведення перевірки, ні будь-яких інших документів, пов`язаних з перевіркою, а до матеріалів справи відповідачем не було долучено належних доказів того, що платнику податків надсилались такі документи.

Пункт 79.2 статті 79 ПК України передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Отже, наказ та повідомлення повинні бути надіслані та отримані платником податків до початку проведення перевірки. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18, від 11.05.2023 у справі №640/18756/21 та від 17.05.2023 у справі №160/5892/20.

Як вбачається з відзиву відповідача та оскаржуваного акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.04.2024 №5312/Ж5/17-00-24-05-18/2671215369, Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у відповідності до вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 20.02.2024 №107/Ж4/17-00-24-05-16, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №455-п від 20.02.2024. Вказаний лист направлений засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням 21.02.2024 на податкову адресу ОСОБА_1 а саме: АДРЕСА_1 , який було повернуто 06.03.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Водночас як зазначає відповідач, докази повернення без вручення листа, яким позивачу направлялись копія наказу №455-п від 20.02.2024 та повідомлення від 20.02.2024 №107/Ж4/17-00-24-05-17 у відповідача відсутні, у зв`язку з чим відповідач звернувся до АТ «УКРПОШТА» з проханням повідомити про місцезнаходження рекомендованого відправлення №33013128119784 від 21.02.2024 року.

Суд з долучених відповідачем до його відзиву доказів встановив, що 17.09.2024 ГУ ДПС в Рівненській області звернулось з листом до АТ «Укрпошта», в якому просить повідомити про місцезнаходження рекомендованого відправлення від 21.02.2024, у зв`язку з неповерненням такого повідомлення. Відповідачем до вказаного листа та до цього позову долучено фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 21.02.2024 про направлення ОСОБА_1 листа з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу: Колоденка, 35306, яка є податковою адресою позивача. При цьому суд зауважує, що вказаний лист містить номер відправлення (трекінг за №3301312819784).

Разом з тим, згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 (зі змінами), які розроблені відповідно до Закону України «Про поштовий зв`язок» та Актів Всесвітнього поштового союзу, АТ «Укрпошта» здійснює перевірку пересилання реєстрованих поштових відправлень протягом шести місяців з дня приймання їх до пересилання за допомогою штрихового кодового ідентифікатора (ШКІ) - тринадцятизначного номера, який зазначається у квитанції під час замовлення послуг поштового зв`язку.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 (в редакції від 09.10.2024 року) заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами (п. 107).

Отже, інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень за наявності ШКІ поштового відправлення.

Таким чином, оскільки інформація в автоматизованій системі «Укрпошта» зберігається протягом шести місяців, то на даний час у суду відсутня можливість відстеження поштового відправлення від 21.02.2024, оскільки станом на дату винесення цього рішення така інформація вже відсутня на офіційному інтернет-ресурсі поштового оператора.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Отже, фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 21.02.2024 є підтвердженням поштового відправлення позивачу за №3301312819784.

Суд також зазначає, що згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно абз. 6 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Водночас, у постановах від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 04.05.2020 у справі №826/11455/15, від 04.08.2023 у справі №120/7318/21 Верховний Суд зазначив про те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а у разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.02.2024 надіслано позивачу повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 20.02.2024 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.02.2024 на податкову адресу позивача: 35306, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Колоденка, що свідчить про належне повідомлення позивача про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього.

Суд також зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення наказу на перевірку, запрошення, запиту, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а.

Таким чином доводи позивача про те, що він не отримував повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є безпідставними. З аналогічних підстав підлягають відхиленню покликання позивача на обов`язок контролюючого орану перевіряти повідомлення відповідача про надходження на його адресу рекомендованого листа з повідомленням про надходження поштового відправлення.

Окрім того суд зауважує, що не кожне можливе допущене порушення процедурного питання може мати безумовні наслідки протиправності прийнятого рішення. З цього приводу у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За таких встановлених судом обставин справи фактичне неотримання ОСОБА_1 документів від контролюючого органу, на переконання суду, не може бути підставою для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання.

Порядок надання документів під час перевірки та наслідки їх ненадання встановлені ст. 85 ПК України.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.6 ст. 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовано статтею 44 ПК. Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії), (пункт 44.3 статті 44).

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

Відповідно до положень пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 06.07.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 21.01.2025 у справі №140/6001/24.

Приписи статті 44 ПК України визначають обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З наявного в матеріалах справи листа ГУ ДПС у Рівненській області від 29.08.2022 №2052/Ж12/17-00-24-05-07 суд встановив, що контролюючий орган, у зв`язку з отриманням відомостей щодо припинення платника податків, враховуючи вимоги «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588 (із змінами і доповненнями) та з метою проведення документальної позапланової перевірки, просив надати ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі всі необхідні документи щодо здійснення ним господарської діяльності. Вказаний лист повернувся на адресу відповідача 30.09.2022 не врученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (том 3 а.с.36-39).

Зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку направлення документів (наказу, повідомлень, запиту), то позивач є таким, що належним чином повідомлений про проведення перевірки та про свій обов`язок з надання відповідачу документів, водночас протягом встановлених строків позивач не надав контролюючому органу первинних чи інших документів, що підтверджують спірні показники податкової звітності, а також позивач не надав жодних пояснень чи доказів наявності поважних причин для неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу та ненадання ним документів контролюючому органу для перевірки. З огляду на вказане суд відхиляє доводи позивача про його неналежне повідомлення, у зв`язку з чим останній не зміг надати контролюючому органу витребувані документи, оскільки як судом вже зазначалось вище, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а у разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У зв`язку із викладеним суд зазначає, що документи податкової та бухгалтерської звітності, які були долучені позивачем до позовної заяви, в силу наведених вище вимог статті 44 ПК України вважаються такими, що були відсутні у позивача на час складення звітності та відповідно у відповідача під час здійснення ним податкової перевірки.

Контролюючим органом при перевірці були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних «ІС Податковий блок», відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, про що зазначено в п. 1.13 акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.04.2024, згідно яких контролюючим органом було встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства:

неведення ФОП ОСОБА_1 книг обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, чим порушено пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, абз. а, б п.177.10 ст. 177ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п. 1,2,8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від16.09.2013 року №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за №1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення);

встановлено, що платник податків ОСОБА_1 , внаслідок завищення вартості витрат, пов`язаних з господарською діяльністю допустив заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2018р. на загальну суму 196976,59 грн, чим порушено п. 177.1, 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями);

встановлено заниження суми єдиного внеску за 2018 на загальну суму 137602,08 грн, передбаченого п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями);

встановлено порушення пп. 189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198. ПК України від 02.12.2010р. №2755- VI (із змінами та доповненнями), п.п. 1 п. 3 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 (із змінами та доповненнями), що призвело до: заниження суми податкових зобов`язань на суму ПДВ 148057 грн, в т.ч. за лютий 2018 р. - 3115 грн, березень 2018 р. - 93179 грн, січень 2019 р. 51763 грн; завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 39 грн., в т.ч. за березень 2019;

встановлено порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), оскільки ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 740480грн, сума ПДВ 148096грн, вартості придбаних ТМЦ робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності та відсутні на залишках в т.ч. за січень 2018 р. -33163 грн, лютий 2018 р. - 53500 грн, березень 2018 р. - 61433 грн;

встановлено заниження військового збору за 2018 р. на суму 16414,72грн, чим порушено вимоги пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп 1.4, пп. 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України №2755-IV від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями;

встановлено незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п.44.3 ст. 44 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72111700240523, №72011700240523, №72071700240523, №71951700240523, №72101700240523, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 17.05.2024 №Ф71921700240523 та рішення від 17.05.2024 №71971700240523.

Щодо виявлених порушень норм податкового законодавства суд з матеріалів справи встановив, що позивач як суб`єкт підприємницької діяльності одержував доходи від провадження діяльності з 01.01.2018 по 09.04.2019 перебуваючи на загальній системі оподаткування, та був платником податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

В охопленому перевіркою періоді позивач не мав від`ємного значення чистого річного доходу, про що зазначено в п. 1.16.2 акту перевірки від 10.04.2024.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Загальним оподатковуваним доходом фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування є виручка у грошовій та не грошовій формі, тобто всі суми коштів, що поступили на розрахунковий рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно з пунктом 177.11. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Згідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України, передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців отримані протягом календарного року від впровадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Так, за результати перевірки наданих позивачем документів та податкової інформації щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік встановлено порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4.5, пп.177.4 ст.177 ПК України, а саме внаслідок завищення вартості витрат, пов`язаних з господарською діяльністю допустив заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2018 р. на загальну суму 196976,59 грн.

Вказані порушення контролюючим органом були виявлені з наявної інформації з бази даних ІС «Податковий блок», оскільки позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано будь-яких інших документів на підтвердження понесених ним витрат, пов`язаних з господарською діяльністю. Окрім того позивач в ході розгляду справи не довів належними та допустимими доказами, що позивачем в ході проведення перевірки надавались контролюючому органу документи на підтвердження здійснення ним господарської діяльності з відображенням інших даних ніж в базі даних ІС «Податковий блок». Отже у суду відсутні сумніви щодо правильності виявлених контролюючим органом порушень норм податкового законодавства позивачем.

Таким чином, за результатами перевірки було обґрунтовано встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на загальну суму 196976,59 грн.

Окрім того, п. 161 підр. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлюється військовий збір. Платниками збору є осо6и, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (пп. 1.1 п. 161).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 161). Ставка збору становить 1,5 відсотка від о6єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 161).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до 6юджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4 п. 161).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначенні у статті 171 цього Кодексу (пп. 1.4 п. 161).

Згідно із пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку є фізичні особи резиденти, які отримують доходи як джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України оподаткування резидента є доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Перевіркою повноти нарахування військового збору при виплаті доходів платникам податків за 2018 рік встановлено заниження сум податкового зобов`язання з військового збору у зв`язку із фактом заниження суми чистого оподатковуваного доходу у розмірі 1094314,41 грн.

Вказані дії позивача призвели до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 16414,72 грн, чим порушено вимоги пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу.

Оскільки чистий оподатковуваний дохід є базою оподаткування як для податку на доходи фізичних осіб (ставка 18% згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України), так і для військового збору (ставка 1,5% згідно з пп. 1.3 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПК України). Отже, донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 196976,59 грн та з військового збору у сумі 16414,72 грн є наслідком встановлених порушень щодо неправомірного формування складу витрат та заниження доходу. Висновки контролюючого органу в цій частині є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам податкового законодавства.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, водночас позивач не дотримався правил і норм визначених ПК України та не виконав в повній мірі свого податкового обов`язку.

Суд звертає увагу, що позивачем не спростовано наведених вище фактів. Інформація, яка спростовує наявність вини, пом`якшуючі обставини або обставини, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до статті 109 Податкового кодексу станом на день винесення акта відсутня. З огляду на вказане суд зазначає, що відповідачем правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72111700240523 та №71951700240523.

Щодо виявлених контролюючим органом порушень позивачем п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі яких відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2024 року №Ф71921700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.05.2024 року №71971700240523, суд зазначає таке.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено порушення п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), а зокрема заниження суми єдиного внеску за 2018 на загальну суму 137602,08 грн.

Положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями) визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями) передбачено: нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Оскільки перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено заниження такого доходу в 2018 на суму 1094314,41 грн, то контролюючим органом правомірно встановлено заниження позивачем суми єдиного внеску за 2018 рік на загальну суму 137602,08 грн, а відтак оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2024 року №Ф71921700240523 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.05.2024 року №71971700240523 винесені відповідачем без порушень норм податкового законодавства та не підлягають скасуванню.

Щодо інших виявлених порушень суд також зазначає, що згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2. ст. 1 та п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Враховуючи наведене, суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік відповідно до обраної системи оподаткування.

Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Як встановлено судом з акту перевірки від 10.04.2024, за період 01.01.2018 по 31.01.2019 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 248782,00 грн. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 - 31.01.2019 встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 148096 грн., в т.ч. за січень 2018 33163,00 грн, лютий 2018 53500,00 грн, березень 2019 61433,00 грн.

Суд враховує, що відповідачем використано наявну в нього інформацію під час проведення перевірки господарської діяльності позивача, оскільки останнім не було надано запитуваних контролюючим органом документів з метою проведення такої перевірки та підтвердження правильності нарахування та сплати податкових зобов`язань позивачем.

З акту перевірки від 10.04.2024 також слідує, що за період з 01.01.2018 по 31.01.2019 платником податків фізичною особою ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 148096 грн.

Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ регламентується ст.198 ПК України. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

В аткі перевірки від 10.04.2024 зазначено, що в ході проведення перевірки податковий кредит визначено на підставі отриманих податкових накладних по придбанню товарів (робіт, послуг), зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних. Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту наведені на сторінці 24 акта перевірки. Зведені дані щодо задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки сум податку на додану вартість відображені на сторінках 24-25 акта перевірки.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 31.01.2019 встановлено порушення пп.189.1 ст.189, пп.«г» п.198.5 ст.198. ПК України, пп.1 п.3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (із змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, що призвело до: заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 148057 грн, в т.ч. за лютий 2018 р. 3115 грн, березень 2018 93179 грн, січень 2019 р. 51763 грн, та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 39 грн, в т.ч. за березень 2019.

Відтак суд вважає, що у спірному випадку відповідно до вимог ПК України позивачем в порушення п. 189.1 ст. 189, пп. "г" п. 198.5 ст. 198. ПК України, занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 148057 грн, в т.ч. за лютий 2018 3115 грн., березень 2018 93179 грн, січень 2019 51763 грн, та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 39 грн, в т.ч. за березень 2019, а відтак відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72071700240523.

Окрім того з акту проведення перевірки від 10.04.2024 вбачається, що за період з 01.01.2018 31.01.2019 не встановлено факту декларування позивачем податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, що є порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Суд зазначає, що згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування (п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України).

Враховуючи ту обставину, що позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 740480 грн, 148096 грн ПДВ вартості придбаних ТМЦ робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту, не використовувалося в господарській діяльності та відсутнє на залишках, в т.ч. за січень 2018 - 33163 грн, лютий 2018 53500 грн., березень 2018 - 61433 грн, суд приходить до висновку, що позивач порушив п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції до позивача згідно податкового повідомлення-рішення від 17.05.2024 №72101700240523.

Окрім того суд зазначає, що позивач не надав на вимогу контролюючого органу усі необхідні документи, зокрема не надав запитуваних контролюючим органом документів, що дають змогу підтвердити в повному обсязі доцільність, з огляду на ділову мету, придбаних ТМЦ та послуг у господарській діяльності позивача, що також свідчить про порушення останнім п. 44.3 ст. 44 ПК України.

Як судом вже зазначалось вище, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставах даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями граничного терміну подання такої звітності.

Поняття «первинний документ» наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 за №168/704, відповідно до якого це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Враховуючи наведене вище, суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік відповідно до обраної системи оподаткування.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Таке правозастосування норм пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 ПК України відповідає сталій практиці Верховного суду, прикладом якої є, зокрема, постанови від 04.10.2021 року у справі №640/6522/20, від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18, від 29.03.2021 року у справі №826/10493/16, від 19.03.2021 року у справі №П/811/936/17.

Одночасно суд зазначає, що позивач належним чином не обґрунтував неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки чи вчинення платником податку дій для відновлення таких документів в порядку, встановленому ПК України.

Крім того, суд наголошує, що позивач не звертався до податкового органу в ході проведення перевірки, із проханням її зупинення чи неможливістю надання первинних документів у зв`язку з їх втратою чи вилученням.

За таких обставин, контролюючим органом правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 44.3 ст. 44 ПК України, за незабезпечення зберігання первинних документів і ненадання посадовим особам, які проводять перевірку таких, та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №72011700240523 від 17.05.2024.

Отже, оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б спростовували висновки податкового органу, викладених в акті перевірки від 10.04.2024 №5312/Ж5/17-00-24-05-18/2671215369, а встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави стверджувати про обґрунтованість висновків контролюючого органу та правомірність прийняття спірних рішень, а відтак і відсутність передумов для їх скасування.

В обґрунтування протиправності проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої нараховані податкові зобов`язання та застосовані штрафні санкції, позивач також зазначає, що така перевірки проведена поза межами строку давності в порушення ст. 102 ПК України.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України після виникнення відповідної підстави, а лише у пункті 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Застосування статті 102 ПК України мало свої особливості, а саме пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.202 №651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України також зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону №2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». В подальшому пункт 102.9 статті 102 ПК України було виключено на підставі Закону України від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України №2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України №2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.

Також суд звертає увагу, що Закон України №2118-IX від 03 березня 2022 року шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий «суцільний» мораторій діяв до 17 березня 2022 року, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України остаточно був скасований з 27 травня 2022 року.

Підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Виникнення такого права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов`язковим дотриманням інших умов, встановлених ПК України (зокрема, дотриманням вимог статей 81, 82 ПК України), і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у статті 102 ПК України (з урахуванням особливостей у її застосуванні, встановлених у зв`язку із «ковідними» і «воєнними» змінами). Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2024 у справі №520/4882/23, від 17.04.2025 у справі №160/18691/23, від 19.05.2025 у справі №160/9787/23.

З урахуванням наведеного, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану. Нарахування податкових зобов`язань контролюючим органом проведено 17.05.2024 на підставі акту про результати перевірки від 10.04.2024, що з урахування зупинення строків у відповідності до вищевказаних законів було здійснено в межах 1095 днів.

За таких обставин, оскільки суд не встановив порушень з боку відповідача під час повідомлення позивача та проведення спірної перевірки, за наслідками якої було винесено спірні рішення, суд вважає такі рішення контролюючого органу правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Повний текст рішення складений 03 жовтня 2025 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК