Рішення № 130730460, 03.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13886/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку із 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку із 01 лютого 2020 р., 01 лютого 2021 р., 01 лютого 2022 р., 01 лютого 2023 р., 01 лютого 2024 р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Як зазначено у позовній заяві, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеської області.

11.04.2025 року представник позивача звернулась із заявою про видачу оновленої довідки про розміри грошового забезпечення до Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням підготувати та подати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 р., 01.02.2021 р., 01.02.2022 р., 01.02.2023 р. , 01.01.2024 р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що листом від 22.04.2025 р. №09/Б-2046/1/7708 відповідачем відмовлено у видачі довідки, посилаючись на те, що за відсутності факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у зв`язку зі зміною у 2020 - 2023 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та зміною з 20.05.2023 і на сьогоднішній день порядку встановлення розмірів посадових окладів та окладів за військовим звання, який взагалі не передбачає застосування такої розрахункової величини- як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року, а також відповідного рішення Уряду про перерахунок раніше призначених пенсій, як це визначено частиною 4 статті 63 Закону №2262, в уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби відсутні підстави для підготовки відповідних довідок та їх надсилання до 25-ти регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду України.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд ухвалою суду від 08.05.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

13 травня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, що набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (далі - Постанова №704).

Постанова КМУ №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, пунктом 4 Постанови №704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 7 Постанови №704 визначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (п. 8 Постанови КМУ №704).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було частково скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 та визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

20 травня 2023 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі постанова КМУ №481).

Даною постановою було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб та вніс зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Таким чином, згідно з пунктом 4 постанови КМУ №704 (в редакції постанови КМУ №481) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір 1762 гривні і відсутня прив`язка до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного.

Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців Є стала величина - розмір 1762 гривні, виходячи з якого обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючим військовослужбовцям шляхом множення цієї величини на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови КМУ №704, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб як помилково вважає Позивач.

Позивач звернулася до Адміністрації Держприкордонслужби та до суду з позовом після набрання законної сили постановою КМУ №481, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати п. 4 постанови №704, в редакції постанови КМУ №481, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з 20.05.2023 (дата набрання чинності змін, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481) і на сьогоднішній день військовослужбовцям не передбачено встановлення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Враховуючи вищенаведене, за відсутності станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовцям Держприкордонслужби, а також відповідного рішення Уряду про перерахунок раніше призначених пенсій, як це визначено частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в Адміністрації Держприкордонслужби відсутні підстави для підготовки відповідних довідок станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 колишнім військовослужбовцям за відповідною (аналогічною) посадою та їх надсилання до 25-ти регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду України або ж на адресу військових пенсіонерів на їх вимогу (прохання), в т.ч. позивачу.

Враховуючи, що розмір грошового забезпечення діючим військовослужбовцям не змінився в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням та розраховується виходячи з розміру 1762 гривні, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як того бажає позивач, рішення з приводу перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям Кабінетом Міністрів України не приймалося, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262-XII, тому в Адміністрації Держприкордонслужби відсутні правові підстави у підготовці довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 за посадою, яка є відповідною останній штатній посаді ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, перерахованим виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року для перерахунку йому основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.01.2024.

З огляду на викладене у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, представник позивача у відповіді на відзив наводить доводи та аргументи, що є тотожними доводам та аргументам, зазначеним у позовній заяві.

Так, представник позивача, зокрема вказує, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 р. за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

На переконання представника позивача, починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування п. 4 Постанови №704 в первинній редакції.

З огляду на вказане у відповіді на відзив, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

11.04.2024 представник позивача звернулась із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій просила підготувати та подати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 р., 01.02.2021 р., 01.02.2022 р., 01.02.2023 р., 01.01.2024 р. основного розміру пенсії ОСОБА_1

Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 22.04.2025 відмовила представнику позивача у виготовлені оновлених довідок про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 р., 01.02.2021 р., 01.02.2022 р., 01.02.2023 р., 01.01.2024 р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Конституцією України, Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ, Законом України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), Законом України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (далі Порядок№45).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.

Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком №45, згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського та начальницького складу.

Пунктом 2 вказаної Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з п.4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМ України від 21.02.2018р. №103.

Отже, з 29.01.2020 відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови №704 втратили чинність.

Враховуючи наведене, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 Постанови №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Суд наголошує на недопустимості застосування норми, визнаної в судовому порядку протиправною та скасованою.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу (Законам України про Державний бюджет на відповідний рік), із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при вирішенні спірних правовідносин, суд враховує та застосовує висновки Верховного Суду, які містяться у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.» (пункт 63 постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, прохання позивача видати йому довідки для перерахунку його пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 відповідно до постанови №704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови №704, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом Про Державний бюджет на відповідний рік, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.

При цьому, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

З урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у оформленні оновлених довідок про розмір грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови №704, у яких розміри посадового окладу, окладу за військове звання визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, для проведення перерахунку розміру пенсії позивача, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102,00 гривні.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становив 2270,00 гривні.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 становив 2481,00 гривні.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становив 2684,00 гривні.

Отже, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2020-2023 роках, є відмінними (більшими) від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2018 році, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, то у позивача є право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 63 Закону №2262-XII та, відповідно, на отримання довідок встановленого зразка від Адміністрації Державної прикордонної служби України для подальшого здійснення такого перерахунку пенсійним органом.

З огляду на викладене, а також враховуючи обставини цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом:

визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, для проведення з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;

зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року, то суд зазначає про наступне.

З 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови №704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.

Тобто, базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, є сталою та становить 1762,00 грн та не залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З вищевказаного слідує, що встановлення з 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн не є підставою для збільшення базової величини, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв відповідно до чинного законодавства, а тому не допустив порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача.

Спеціальним Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов`язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України.

Таким чином, суд оцінює оскаржувані дії відповідача з огляду на чинність нормативно-правових актів, застосованих у заявлений позивачем період.

Оскільки станом на 01.01.2024 пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був керуватись цією нормою.

Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.

Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справі №280/8083/24, від 30 червня 2025 року у справі №280/8605/24, від 30 червня 2025 року у справі 460/3942/24, від 02 липня 2025 року №240/29489/23 у справі 240/29489/23.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Окремо варто зауважити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Однак, як вже зазначено судом, згідно з частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.06.2025 у справі №280/8605/24.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.

З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинною лише з 18.06.2025.

За таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні правові підстави для складання довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2024.

З урахуванням наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, та похідна від неї вимога зобов`язального характеру щодо зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

При цьому, в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд виходить з такого.

Так, на підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача, надано до суду копії:

договору про надання правничої допомоги №1-0404 від 04.04.2025;

акт приймання-передачі наданих правових послуг №1-0404 від 20.06.2025;

Від представника відповідача заперечень щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн до суду не надходило.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5)пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність).

У постанові від 30 липня 2024 року у справі №910/14653/22 Верховний Суд виснував, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18 вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №300/5313/22 Верховний Суд вказав, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідачі, як особи, які заперечують зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язані навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат відповідно до критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 3 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі №640/9792/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі №910/14524/22.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд встановив, що позивачем 04.04.2025 укладено з адвокатом Бурда Тетяною Сергіївною Договір про надання правничої допомоги №1-0404.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, на умовах даного Договору Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту за плату правничу допомогу з представництва інтересів Клієнта у суді першої інстанції у спорі щодо визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно з п.4.1. Договору, за послуги, що надаються Адвокатом у межах цього Договору, Клієнт сплачує (винагороду) грошові кошти в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн, протягом 30-ти днів, з часу винесення судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи.

Як зазначено в Акті приймання-передачі наданих правових послуг від 20.06.2025 №1-0404, Адвокат в порядку та на умовах передбачених договором про надання правової допомоги від 04.04.2025 №1-0404 надала Клієнту комплекс правових послуг, загальна вартість яких складає 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., а саме:

підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України та зобов`язання вчинити дії, в тому числі аналіз та дослідження наданих Клієнтом документів, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з аналогічних правовідносин, копіювання та засвідчення документів, які долучаються до позову по справі №420/13886/25 (включає аналіз документів Клієнта, аналіз судової практики у подібних правовідносинах) 7 годин;

складення та направлення до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив по справі №420/13886/25 3 години.

Надаючи правову оцінку наданим позивачем доказам щодо понесення витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що адміністративна справа №420/13886/25 є справою незначної складності, судові засідання в цій справі не призначались, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у позові та відповіді на відзив позивача, що спрощувало роботу адвоката при їх підготовці, а тому, на думку суду, підготовка заяв по суті справи не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

У постанові від 6 серпня 2024 року у справі №910/11597/23 Верховний Суд зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

При цьому, судом також враховані висновки додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19: «…розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг….».

Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, дійшов висновку, що стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 132, 134, 139, 241-246, 255, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки для проведення з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, Київська обл., 01601.

Суддя Дмитро БАБЕНКО