Ухвала суду № 130730430, 03.10.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6232/23

Провадження № 2/346/100/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайоннийсуд Івано-Франківськоїобласті,у складіголовуючого -судді КоваленкаД.С. секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., за участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Халус А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, заяву ОСОБА_2 про відвід судді Коваленка Д.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Суркова, б.3), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), якою просить відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 6 586 484 гривень. Підставою позову вказує порушення статті 38 Закону України "Про іпотеку" при продажу іпотечного майна, зокрема його продаж за ціною, що є нижчою за звичайні ціни на іпотечне майно. (т.1 а.с.1-25).

І на підставі автоматизованого розподілу справи між суддями, що підтверджується протоколом, головуючим суддею для розгляду цієї справи №346/6232/23 було визначено суддю Коваленка Д.С.

Суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання, яке проводилось неодноразово для розгляду різних процесуальних питань, у тому числі вирішення спору мирним шляхом самими сторонами за їх клопотаннями, забезпечення явки усіх учасників, призначення експертизи. Останнє судове засідання було призначено судом на 29 вересня 2025 року.

Однак, 25 вересня 2025 року, тобто більш ніж за три робочі дні до вказаного судового засідання, до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Коваленка Д.С.

Положеннями ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2); якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу (ч.3); суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (ч.9).

Отже, заява позивача про відвід судді Коваленка Д.С. підлягає розгляду судом, який розглядає справу, а не іншим суддею, який не входить до складу суду.

Аргументи позивача.

Позивач вважає, що суддя Коваленко Денис Сергійович не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Позивач вважає, що суддею в процесі розгляду справи було допущено істотні порушення норм процесуального права, що призвело до позбавлення Позивача права на судовий захист (своєчасної підготовки та участі в судових засіданнях, своєчасної подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог), на доступ до правосуддя, надання своїх пояснень що до процесуальних питань та по суті спору, та не доведення позовних вимог. Зважаючи на викладене в позивача наявні підстави вважати, що після направлення та отримання ВРП дисциплінарної скарги, в судді Коваленка Д.С. виникли причини для упередженості та необ`єктивності у розгляді справи, що може вплинути на результат розгляду справи по суті і прийняття суддею рішення на не на користь Позивача по причині упередженого ставлення до позивача, як особи яка подала скаргу на дії судді.

Аргументи представника відповідача та третьої особи

Представник відповідача зазначив, що вони будь-які заяви про відкладення підготовчого судового засідання не подавали, а заява про відвід судді - це не згода позивача з діями суду.

Представник третіх осіб не підтримав задоволення відводу, оскільки суддя дотримувався вимог ЦПК України. У зв`язку із чим просив розглянути відвід на розсуд суду.

Оцінка суду.

Положення частини 1 статті 55 Конституції України гарантують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому в силу положень частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" захист прав, свобод та інтересів кожного гарантується незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Вказана гарантія, в аспекті незалежного та безстороннього суду, знаходить свій прояв і у пункті 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відповідно до якого, у якості підстави для відводу (заміни) судді передбачено існування обставин, які викликають сумнів в об`єктивності або неупередженості судді.

Разом з цим, суд враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують кожному його право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. І, на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року, суд застосовує вказані положення Конвенції, з урахуванням практики цього суду, як джерело права.

Зокрема суд враховує, що розглядаючи справи «Pullar v. The United Kingdom», а також «Padovani v. Italy», «Saraiva de Carvalho v. Portugal» надаючи тлумачення терміну «неупередженість», як складової частини «незалежного і безстороннього суду» у своїх рішеннях від 10 червня 1996 року (п.30), 26 лютого 1993 року (п.27) та 22 квітня 1994 року (п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що неупередженість складається з двох аспектів: суб`єктивної та об`єктивної неупередженості. Особиста неупередженість презюмується, доки не буде доведено інше. Об`єктивний аспект неупередженості наводить до питання про те, чи дозволяють певні факти, які піддаються перевірці, засумніватись у неупередженості судді, незалежно від поведінки останнього.

Щодо ухвалених судом рішень, з якими незгідний позивач.

Позивач по суті вважає, що суддею в процесі розгляду справи було допущено істотні порушення норм процесуального права при постановленні ухвал, без складання окремого письмового документа (у той час, як вони, на його думку, мали б постановлятись виключно окремим письмовим документом), що призвело до позбавлення позивача права на судовий захист (своєчасної підготовки та участі в судових засіданнях, своєчасної подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог), на доступ до правосуддя, надання своїх пояснень щодо процесуальних питань та по суті спору, та не доведення позовних вимог.

Однак згідно з ч.4ст.36 ЦПК України,незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.

Отже, незважаючи на те, у якій формі вони були постановлені, незгода із цим сторони не може бути підставою для відводу судді.

Щодо повідомлення сторін у справі

У своїй скарзі до ВРП позивач вказує, що 27.03.2025 року судом прийнято ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення судового засідання на 22.04.2025 року в 13 годині 30 хвилин, оскільки надійшов висновок експерта про дійсну вартість майна на час звернення на нього стягнення. Дана ухвала на адресу позивача та його представника не направлялась, а про дату судового засідання позивача було повідомлено за допомогою засобів мобільного зв`язку, а саме направлення SMS повідомлення на мобільний номер телефону. Вказує, що письмової заяви про направлення йому повідомлень про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом використання засобі мобільного зв`язку він не подавав.

Суд звертає увагу позивача на те, що він сам підтверджує, що його було повідомлено про проведення судового засідання направленням смс повідомленням. Також в матеріалах справи є довідка про доставку СМС повідомлення на його мобільний телефон (а.с.133 том 3), також СМС повідомлення на свій номер телефону про дату судового засідання 22 квітня 225 року о 13 годині 30 хвилин, отримав представник позивача, що підтверджується довідкою (а.с. 135 том 3). Протягом двох років проведення розгляду справи і позивач і його представник неодноразово повідомлялись про дату час і місце судового засідання саме таким способом і жодного разу незважаючи на відсутність письмової заяви позивача із згодою на його інформування через мобільний телефон ні від нього ні від його представника не надходило. Також про те, що представник позивача був належним чином повідомлений свідчить і те, що представник позивача 16 квітня 2025 року клопотання до суду про відкладення розгляду справи яке мало відбутись 22 квітня 2025 року (а.с. 139 том 3). Отже про судове засідання і позивач і його представник були повідомленні належним чином, а сам позивач у с удове засідання 22 квітня 2025 року о 13 годині 30 хвилин не з`явився і причини своє неявки не повідомив. І тому суд на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України прийняв рішення проводити підготовче судове засідання без участі позивача який не з`явився без поважних причин.

Щодо клопотання представника позивача про відкладення судового засідання

16 квітня 2025 року представником позивача було подано до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання призначеного на 22 квітня 2025 року, оскільки в період з 20 по 22 квітня представник по сімейних обставинах змушений був виїхати за межі міста. На цей час Скільським не було погоджено з представником подальшу стратегію судового супроводження справи, оскільки ні він ні представник не були ознайомлені із висновком експерта.

Суд зазначає, що 16 квітня 2025 року до суду дійсно надійшло таке клопотання в якому представник позивача просив розгляд справи який призначений на 22 квітня 2025 року відкласти, оскільки у період великодніх св`ят період часу з 20 по 22 квітня 2025 року він буде відсутнім в м. Коломия по сімейним обставинам. Однак будь яких доказів цього представником позивача суду не надано, як і не наведено будь яких причин які суд міг би визнати дійсно поважними для неявки представника позивача в судове засідання.

Щодо прийняття судом протокольної ухвали.

Позивач вказує, що 22.04.2025 року судом прийнято протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження без участі сторін по справі в судовому засіданні, та призначено справу до розгляду по суті на 20.05.2025 року о 14 годині.

В силу частини 2 статті 258 ЦПК України процедурні питання пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішується судом шляхом постановлення ухвал. А згідно з частиною 5 статті 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. При цьому суд відзначає, що в силу пункту 3 частини 2 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. А інші будь які статті ЦПК не передбачають, що суд зобов`язаний постановляти таку ухвалу оформлюючи її саме окремим документом. Тому суд мав право яким він і скористався постановити названу ухвалу без оформлення окремого документа.

Щодо прийняття судом письмових заперечень від відповідача,

їх долучення до матеріалів справи без доказів їх направлення іншим сторонам,

з якими не був ознайомлений ні позивач ні його представник.

Дійсно 18.04.2025 року відповідачем були подані заперечення (а.с. 140-176 том 3), але до них додані докази їх направлення і позивачу і третім особам, що спростовує заяву позивача про відсутність таких документів. Закриваючи підготовче провадження суд виходив із того, що будь які заяви з позицією проти заперечень відповідача позивач чи його представник могли б подати і пізніше, в тому числі під час судового розгляду після отримання ними цих заперечень.

Щодо повідомлення позивача

про дату судового засідання 20 травня 2025 року о 14 годині.

Тут, суд повторює свої аргументи про те, що позивач був повідомлений про дату і час судового засідання на його мобільний номер телефону, який був вказаний у позові. І отримав повістку, що підтверджується довідкою про доставку змісту повістки (а.с. 191 том 3). Таким же способом був повідомлений і його представник, що також підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення (а.с. 191 зворотній бік, том 3). Про те, що представник позивача був повідомлений вказує і подання ним 19 травня 2025 року клопотання про відкладення судового засідання (а.с. 196 том 3). Отже, як про судове засідання 22.04.2025 року так і про судове засідання 20.05.2025 року і позивач і представник позивача були обізнані, але і тут позивач будь якого клопотання про поважність причин своєї неявки не подавав, бажання взяти участь у судовому засідання особисто в будь якій формі не висловлював, а представник позивача подав клопотання про відкладення судового засідання не у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (як зазначив позивач), а з причин перебування в м. Івано-Франківськ (том 3 а.с. 196). При цьому поважні причини і необхідність такого перебування в м. Івано-Франківськ, як і докази поважності таких причин представником не зазначені і не подані. Суд враховує, що позивач зазначив, що в своїх заявах його представник зазначав інші засоби зв`язку з позивачем, зокрема інший номер телефону, але відзначає, що по-перше в жодній з поданих представником позивача заяв, представник позивача не вказував про те, що номер телефону позивача змінено, або що номер телефону, який вказано в позовній заяві вже не використовується позивачем, як і будь якого прохання інформування позивача за новим номером телефону.

Щодо незнання представником позивача про наявність

протокольної ухвали про закриття підготовчого провадження.

27.03.2025 року було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 квітня 2025 року о 13 годині 30 хвилин (том 3 а.с. 124). Про розгляд справи саме в цей день, як вже вказувалось і позивач і його представник були обізнані вже 31.03.2025 року, оскільки отримали СМС повідомлення на свій номер телефону, що жодним з ним не заперечувалось. Відповідно і позивач і його представник мали три тижні на ознайомлення з висновком експерта, що є правом і позивача і представника позивача, але жоден із них цим правом не скористався.

28.04.2025 року представник позивача подав до суду заяву на ознайомлення з висновком експерта (том 3 а.с. 194-195), який був вже підшитий в матеріали справи (том 3 а.с. 108-123) і після якого на момент ознайомлення представником позивача з висновком вже були підшиті всі процесуальні документи, які постановлялись судом (у тому числі ухвала по поновлення провадження - а.с. 124 том 3, повістки про судове засідання а.с. 125-132 том 3, довідки про доставку СМС повідомлень а.с. 133-138 том 3, письмові заперечення щодо експертизи з додатками відповідача а.с. 140-176 том 3, протокол судового засідання від 22 квітня 2025 року а.с. 181 том 3, повістки то довідки про їх доставку всім учасникам справи про судове засідання 20.05.2025 року а.с. 182-193 том 3) з якими представник позивача не міг не ознайомитись, оскільки всі вони вже були підшиті у справі та передували його заяві про ознайомлення з висновком експерта (а.с. 194-195 том 3).

Відповідно, оскільки представник відповідача ознайомився з цими матеріалами 29.04.2025 року, про, що зазначив у своїй заяві (а.с. 194-195 том 3), він знав про те, що суд вже закрив підготовче провадження і мав можливість як і позивач подати заяву про збільшення розміру позовних вимог, що він власне й зробив, але з обов`язковим поданням клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання, як це передбачено частиною 1 статті 127 ЦПК України, але цього не зробив.

Щодо не направлення судом ухвали

про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду.

Жодною нормою ЦПК України не передбачено, що суд у випадку постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду, без оформлення окремим документом зобов`язаний проінформувати учасників у справі у будь якій формі про постановлення такої ухвали. На це випадок закон передбачає право позивача і представника ознайомлюватись з матеріалами справи, у будь який зручний для них час.

Щодо розгляду справи по суті без позивача і його представника

Суд 20.05.2025 року прийняв рішення здійснювати судовий розгляд без участі позивача та його представника на підставі статті 223 ЦПК України (том 3 а.с. 210-212), яка передбачає загальне правило про те, що неявка в судове засідання будь якого учасника за умови, що його належним чином повідомлено про дату час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених саме цією статтею. А ця стаття передбачає, що відкладення розгляду справи може мати місце виключно у випадку першої неявки учасника, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Однак, як вже вказувалось вище, позивач взагалі не з`явився в судове засідання і причин своєї неявки не повідомляв, а його представник хоча і повідомив причини неявки, суд виходив з того, що вони є поважними, оскільки доказів поважності причин представником позивача не надано.

Щодо повернення судом заяви позивача

про збільшення розміру позовних вимог

Суд визнав зловживанням процесуальним правом на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем на підставі статті 44 ЦПК України, зокрема враховуючи пункт 1 частини 2 та частину 3 статті 44 ЦПК України, оскільки позивач подав таку заяву після встановленого законом строку на її подання без клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причин, що на думку суду було спрямовано на безпідставне затягування розгляду справи та перешкоджання її розгляду, оскільки в передбаченому законом порядку вона подана не була, про поважні причини неможливості її подання у передбаченим законом строк суд про це повідомлено не було, сама заява була подана за один день до судового засідання, її копію жоден з учасників станом на 20.05.2025 року ніхто не отримав та крім того вона містила не тільки збільшення розміру позовних вимог, а по суті і додаткові підстави позову разом з вимогою, яка в первісному позові не заявлялась з відповідними обґрунтуваннями. Зокрема стягнення боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

Дійсно вказане процесуальне рішення судом було прийнято без постановлення окремого процесуального документа, однак оскільки частина 3 статті 44 ЦПК України не передбачає обов`язкового викладення судом ухвали окремим документом, суд з урахуванням принципу пропорційності який передбачений статтею 11 ЦПК України виходив із того, що у випадку постановлення судом ухвали про повернення заяви, з підстав зловживання процесуальними правами, сама суть такої процесуальної дії суду, як процесуальна реакція на зловживання процесуальними правами, передбачає постановлення ухвали без оформлення окремого документа з метою запобігання безпідставного затягування та перешкоджання розгляду справи.

Посилання позивача на те, що суд мав би на підставі статті 353 ЦПК України оформити ухвалу про повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог окремим документом є помилковим, оскільки стаття 353 ЦПК України не містить положень про те, що вказана ухвала має бути обов`язково викладена судом окремим документом. Вказана стаття взагалі не містить заборони постановлення судом такої ухвали без її викладення окремим письмовим документом. А пункт 6 частин 1 статті 353 ЦПК України не стосується тих заяв, які повертаються судом саме у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами.

Таким чином суд вважає, що прямих і беззаперечних доказів істотного порушення судом норм процесуального права, що як вказує позивач призвело до порушення його права на судовий захист доступу до правосуддя цим судом під головуванням судді Коваленка Д.С. ним не допущено.

Щодо упередженого ставлення судді.

Суду звичайно прикро, що у позивача склалось враження щодо наявності упередженості у судді ОСОБА_5 по відношенню до нього за подання ним скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя, а також у зв`язку із тим, що клопотання його представника не були задоволені, і у зв`язкук із цим, він не зміг так як хотів скористатись своїми процесуальними правами.

Суд звертає увагу позивача на те, що він прекрасно усвідомлює та розуміє те, що подання скарги позивачем до Вищої ради правосуддя на дії судді, це реалізація його права на звернення до цього органу з метою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, якщо він дійсно вчинив дисциплінарний проступок. І реалізація позивачем свого права, не може і не впливає на суддю в аспекті його неупередженого ставлення до позивача. Однак, позивач зазначив у своїй заяві, що у нього самого склалось враження щодо упередженості судді, оскільки він своїми діями, на його думку, створив для нього такі умови участі за яких, він не зміг скористатись своїми правами.

Висновок суду.

Таким чином, з огляду на все вище викладене та з`ясоване судом на підставі вказаних ним доказів суд вважає, що аргументи позивача про упередженість судді Коваленка Д.С. до позивача, або ж не об`єктивність судді, свого доказового підтвердження, як факти, не знайшли, і є помилковою оцінкою його дій головуючого у справі, в аспекті наявності упередженості.

І суд враховує, що в рішенні "Мироненко і Мартенко проти Україні" від 10 грудня 2009 року (заява 4785/02), Європейський Суд зазначив, що: "... при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими ... (п.69). Разом з цим суд враховує, що у цьому ж рішенні та у цьому зв`язку, Європейський Суд зазначив, що: "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" ... . Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (п.70).

Також суд враховує та застосовує напряму положення статті 1 Кодексу суддівської етики за якими суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Застосовує суд і п.2.2. та 3.2. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р. (схвалених резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006р.) за якими: поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (п.2.2.); спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів (п.3.2.).

Отже, з урахуванням викладеного, на підставі застосування рішень Європейського Суду з прав людини напряму, в контексті тлумачення ним статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, тобто застосовуючи їх, на підставі ч.4 ст.10 ЦПК України, як джерело права, незважаючи на відсутність доведених фактів упередженості судді Коваленка Д.С., але для забезпечення ефективної реалізації позивачем усіх аспектів права на справедливий суд, з урахуванням також стадії на якій знаходиться суд, а також з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, у тому числі й судді Коваленка Д.С. зокрема, аби також кожен міг бачити, що правосуддя в Україні не лише здійснюється, а й дійсно видно, що воно здійснюється, заяву про відвід судді Коваленка Д.С. слід задовольнити.

Саме так суд вважає буде виконане завдання суду показати чесність процесу здійснення правосуддя. При цьому задовольняючи заяву позивача про відвід судді Коваленка Д.С., суд не бачить зловживання ним правом на відвід, незважаючи на бездоказовість наведених ним аргументів щодо упередженості судді. Суд вважає, що має місце добросовісна помилка позивача в оцінці вказаних ним дій головуючого. Однак з огляду на вже сформовану позивачем думку, він навряд чи зможе її швидко і оперативно змінити аби абсолютно вільно та спокійно почувати себе у судових засіданнях у цій справі, якщо він забажає узяти в них участь, вільно готуватись до розгляду справи та дійсно ефективно використовувати процесуальний час під час розгляду його справи судом, під головуванням судді Коваленка Д.С.

Також суд враховує, що справа знаходилась на розгляді суду з жовтня 2023 року, однак подаючи заяву про відвід судді, про що позивач сам зазначив у заяві, він розумів, що задоволення його заяви призведе до заміни судді, а отже його справа буде розглядатись з початку, саме через його ініціативу, що безперечно впливає на загальний строк розгляду справи.

І тому, з огляду на усе викладене вище, заяву про відвід судді Коваленка Д.С. слід задовольнити та направити справу до апарату суду, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Отже, керуючись статтями 2,3,19,23,33,34,36-40,43,49,76-83,120-127,182,247-248,252,253,258-261,268,272,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Задовольнити заяву від 25.09.2025р. ОСОБА_2 про відвід судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Коваленка Д.С.

Відвести суддю Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Коваленка Д.С. від розгляду цивільної справи №346/6232/23 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків.

Цивільну справу №346/6232/23 передати до апарату Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи у порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Коваленко Д. С.