Рішення № 130729576, 02.10.2025, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1390/25

Провадження №2-а/157/115/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Карпіка Ігоря Володимировича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Карпіка І.В., в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 818389 від 02 серпня 2025 року, а провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №818389 від 02 серпня 2025 року відповідачем на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначена постанова мотивована тим, що вона 01 серпня 2025 року в м. Камені-Каширському по вул. Шевченка керувала автомобілем марки «Ауді» та не пред`явила для перевірки посвідчення водія, чим вчинила порушення п. 2.1 «а» ПДР України. Вважає дану постанову незаконною з таких підстав. 01 серпня 2025 року її було зупинено працівниками поліції навпроти Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області. На її прохання назвати причину зупинки поліцейський нічого не відповів та в порушення ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» не назвав причину зупинки. У зв`язку з цим вона повідомила про такі дії поліцейського на лінію «102» та до них під`їхав інший екіпаж поліцейських, яким нею було пред`явлено посвідчення водія та їх відпустили. Однак, на наступний день до неї за її місцем проживання приїхали поліцейські, які попросили проїхати з ними до райвідділу, щоб надати пояснення з приводу протиправних дій поліцейського Карпіка Ігоря Володимировича. Приїхавши до відділу, в неї не те що не взяли пояснення, а навпаки винесли постанову за порушення п. 2.1 «а» ПДР України та ще й погрожували, що тепер її автомобіль внесений в базу і її будуть постійно зупиняти. Фактично їй були висловлені погрози зі сторони керівника відділу, на якого покладено обов`язок контролювати дії підлеглих, на яких покладено функції дотримання закону, а не навпаки, - своїм прикладом показує, як порушувати законні права громадян. Крім того, вказана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Однак посилання на будь-який доказ в оскаржуваній постанові не зазначено. Згідно зі ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідний правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №524/1284/17 від 19.02.2020 року. Відеозапис (якщо він є), поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (ВС/КАС, справа №524/5536/17, 15.11.18). Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (ВС/КАС,№216/5226/16-а, 18.07.19). У разі фіксації правопорушення технічними засобами, зазначення даних про такі у постанові є обов`язковим (ВС/КАС № 428/2769/17 від 24.01.2019). Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення вчинено 14 квітня 2025 року, а розгляд справи проведено 16 квітня 2025 року по вул. Шевченка, 6 у м. Камені-Каширському, Волинської області. За даною адресою знаходиться приміщення Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області. Ніякої участі в розгляді адміністративної справи вона не приймала, про час та місце розгляду справи у визначений КпАП України спосіб поліцейський її не повідомляв. Таким чином, постанова виносилась з порушенням вимог КпАП України, оцінка доказів не проводилась, об`єктивного та законного розгляду справи не відбулося, будь-якого повідомлення про час та місце розгляду справи вона не отримала та не могла давати пояснення, знайомитись з доказами, заявляти клопотання та заперечення, скористатись правами, передбачених ст. 268 КпАП України. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2021 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КпАП України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення». Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 6.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КпАП України, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу». Якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, його вимоги про пред`явлення водієм документів є неправомірними. Верховний Суд постановив, що поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення водія, якщо у нього не має доказів про правопорушення. Відповідного висновку дійшла колегія судді Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.

Ухвалою судді від 06 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона просить справу розгляну у її відсутності.

Представник відповідача ГУНП у Волинській області та поліцейський СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Карпік І.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 02 серпня 2025 року поліцейським СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Карпіком Ігорем Володимировичем було винесено постанову серії БАД № 818389 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Як вбачається із змісту вказаної постанови від 02 серпня 2025 року, ОСОБА_1 01 серпня 2025 року о 23 год 30 хв у м. Камені-Каширському по вул. Шевченка керувала автомобілем марки «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії «В», чим порушила вимоги пункту 2.1. «а» Правил дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 126 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Пунктом 2.1. «а» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність прийнятого ним рішення, наявність події та складу адміністративного правопорушення, надавши суду відповідні докази.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, складу адміністративного правопорушення та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не довів у встановленому законом порядку, що позивач не мав при собі або не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, та реєстраційному документі на транспортний засіб, тобто не довів факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Крім того, відповідачем жодними доказами не спростовано твердження позивача щодо недотримання встановленої КпАП України процедури розгляду щодо неї справи.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Карпіка Ігоря Володимировича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову серії БАД № 818389 від 02 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КпАП України у виді штрафу у розмірі 425 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Головуючий:О.В. Антонюк