Рішення № 130727880, 03.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2025 р. Справа № 300/1837/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 300/1837/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Мельник Микола Андрійович, звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" (надалі також - третя особа, ДП "Інфоресурс") про визнання протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", зобов`язання Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" - задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_2 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Зобов`язано Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує", сформувати та видати ОСОБА_1 довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", із зазначеним в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності,.

16.09.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення згідно якого останній просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у справі №300/1837/25 в розмірі 6200,00 грн. Заява мотивована тим, що позивач просив суд стягнути за рахунок відповідача на його користь витрати, понесені на професійну правничу допомогу. Відтак, з урахуванням наданого обумовленого комплексу правової допомоги по справі №300/1837/25, позивачем оплачено адвокатські послуги у повному обсязі, останній просить суд заяву задовольнити та стягнути з відповідача понесені ним і документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6200 грн.

Відповідач, 16.09.2025 на адресу суду подав заперечення на заяву щодо понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно яких зазначив, що розмір правової вимоги неспівмірна з наданими послугами, яку відповідач оцінює у не більш ніж 2000,00 грн.

Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №300/1837/25, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- ордер на надання правничої допомоги №135572 від 18.03.2025;

- договір про надання правової допомоги від 13.03.2025 №13/03/25-1;

- додатковий договір №1 від 13.03.2025 до договору про надання правової

допомоги від 13.03.2025 №13/03/25-1;

- рахунка на оплату від 13.03.2025 року №13/03/25-1 на суму 2500,00 грн;

- платіжної інструкції від 13.03.2025 року №@2PL821440 на суму 2500,00 грн;

- рахунка на оплату від 11.09.2025 року №11/09/25-1 на суму 3700,00 грн;

- платіжної інструкції від 12.09.2025 року №@2PL663096 на суму 3700,00 грн.

Так, суд проаналізувавши додатковому договорі №1 від 13.03.2025 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025 №13/03/25-1 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЕМЕЛ Партнерс», встановлено у визначено саме погодинну оплату за правову допомогу у справі, тобто 5000,00 грн - це сума за підготовку і подання до суду позовної заяви, моніторинг її руху та консультування клієнта з приводу цього, а 1200,00 грн - це сума за 1 год. іншого виду правничої допомоги, в т.ч. на стадії апеляційного провадження (якщо таке буде), зокрема за участь у судових засіданнях (в т.ч. у режимі відеоконференції) у разі їх призначення, за підготовку та подання до суду інших видів процесуальних документів у разі необхідності тощо.

Однак, оцінюючи характер наданої адвокатом Мельник М. А. правничої допомоги суд зазначає, що судовий розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Відтак, адвокат Мельник М. А. не брав участь у судових засіданнях (в т.ч. у режимі відеоконференції) та не здійснював підготовку та подання до суду інших видів процесуальних документів, окрім підготовки та подання до суду позовної заяви.

Також суд враховує, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, укладення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

Умовою достовірності доказів щодо надання послуг, є, перш за все конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг. Водночас, наданий Акт приймання-передачі послуг є узагальнюючим документом, який не містять будь-якої деталізації наданої послуги, а вказує лише на передачу позивачу послуг без їх ідентифікації, конкретизації обсягу робіт, які проведені з відповідним замовником послуг; мають узагальнений характер, неконкретний за змістом.

При розгляді заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, слід врахувати позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом якої суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."

Так, суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, однак відповідатиме мінімальним стандартам вартості таких послуг на ринку правничої допомоги.

З огляду на вищевикладене, суд вважає справедливим відшкодувати позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу з розрахунку наданої правничої допомоги, а саме підготовку і подання до суду позовної заяви, моніторинг її руху та консультування клієнта, в розмірі 3000,00 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 134, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/1837/25.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 АДРЕСА_1 );

відповідач - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" (код ЄДРПОУ 37533381, вул. Олександра Довженка, 3, м. Київ, 03057).

Суддя Микитин Н.М.