Ухвала суду № 130725312, 02.10.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1943/25 Провадження № 2/724/592/25

У Х В А Л А

02 жовтня 2025 року м. Хотин

Хотинський районний суду Чернівецької області у складі:

головуючого судді - Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ноцького О.В. про подання нової редакції позовної заяви шляхом збільшення позовних вимог, по цивільній справі № 724/1943/25 за позовом ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Хотинського районного суду Чернівецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 30.07.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ноцького О.В. про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено, повернуто до стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2025 року.

19.08.2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ноцького О.В. надійшла нова редакція позовної заяви із збільшенням позовних вимог шляхом доповнення позовних вимог новими.

В обґрунтування даного клопотання посилається, на те, що 14 серпня 2025 року йому стало відомо про те, що відповідач своїм рішенням №96-12/19 від 19.12.2019 року погодив розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0251 розташованої за цією ж адресою на два окремих будинковолодіння та присвоєння окремих поштових адрес. Зазначає,що фактично вказане рішення ухвалено на реалізацію рішення, яке оспорюється даному судовому провадженні, тому просить включити і вказане рішення прохальної частини позовної заяви, у зв`язку із чим збільшити позовні вимоги шляхом доповнення їх новими позовними вимогами.

Розгляд справи було відкладено на 11.09.2025 року та 02.10.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила.

Представник позивача адвокат Ноцький О.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Недобоївської сільської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява, в якій заявлені позовні вимоги визнають, просять розгляд клопотання проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши вказану заяву, суд приходить до наступних висновків.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказав, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року по справі № 917/1739/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 зазначила, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

При цьому Верховний Суд зазначив про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Заміна позовних вимог іншими вимогами та / або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається саме шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Заяву позивача про збільшення позовних вимог, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

У постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 Верховний Суд вказав на неправомірність під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Верховним Судом у постанові від 16 березня 2018 року в справі №916/1764/17 вказано, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з Цивільним процесуальним кодексом України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 520/2788/17 зазначила, що зміна підстав і предмета позову не є уточненням позовних вимог, а є новими позовними вимогами, які повинні були пред`являтись шляхом подання позовної заяви до суду.

При звернені до суду в позовній заяві як на підставу позову позивач посилався на незаконність рішення №96-12/19 від 19.12.2019 року погодив розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 7325085600:01:003:0251 розташованої за цією ж адресою на два окремих будинковолодіння та присвоєння окремих поштових адрес та просив суд визнати вказане рішення незаконним.

Тобто у даному випадку, відсутнє збільшення позовних вимог а наявні нові позовні вимоги, то заяву позивача слід вважати новим позовом, оскільки така містить самостійні матеріально-правові вимоги, які не були визначені позивачем первісними підставами позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.

У заяві представник позивача заявляв вимоги немайнового характеру, які є додатковими і попередньо не заявлялися, що не є збільшенням розміру позовних вимог та суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог. Об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими позовними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог до вже поданого позову чинним ЦПК України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 43,49, 188, 259-261, 353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ноцького О.В. про подання нової редакції позовної заяви шляхом збільшення позовних вимог, по цивільній справі № 724/1943/25 за позовом ОСОБА_1 до Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності на нерухоме майно - та повернути її позивачу з доданими до неї документами.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 02.10.2025 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК