Постанова № 130712561, 02.10.2025, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1188/25

Провадження № 3/144/412/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2025 с-ще Теплик

Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Бондарук Олена Павлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№401568 від 24.07.2025 року, ОСОБА_1 , 24.07.2025 року, о 20 год 47 хв, в с. Веселівка, по вул. Б. Хмельницького, керував автомобілем ВАЗ 2105, держномер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, вказавши, що працівниками поліції було грубо порушено процедуру складання адміністративного матеріалу. Спиртних напоїв він 24.07.2025 року не вживав, жодних ознак алкогольного сп`яніння у нього не було і працівники поліції йому їх не озвучували. Вони більше 20 хвилин складали на нього постанову за ст. 126 КУпАП, не помічаючи у нього жодних ознак сп`яніння. І вже вручивши під підпис постанову, з невідомих причин вирішили запропонувати йому пройти освідування за допомогою приладу «Драгер». Він відмовився, оскільки підстав для проходження такого огляду абсолютно не було, а вказані працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, є явно надуманими і дійсності не відповідають. Просив справу відносно нього закрити за відсутністю складу в його діях адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши відеофайли, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність осіб за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно фабули, викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, адміністративний матеріал, складений стосовно ОСОБА_1 , не містить належних та достатніх доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом особою, яка відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, огляду підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

У п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, а також поведінка, що не відповідає обстановці.

На відеозаписі (DVD-R диск MFP604CDA24074807 6B) з нагрудної камери поліцейського, здійсненому під час фіксації адміністративного правопорушення, зафіксовано, як працівники поліції, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , з 20 год 37 хв по 20 год 56 хв складають відносно нього постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, вручають йому копію постанови під особистий підпис і лише після цього роз`яснюють йому його права згідно ст. 63 Конституції України та право на захист.

Як вбачається з відеозапису, отримавши копію постанови, ОСОБА_1 прямує до свого домогосподарства, коли поліцейський у слід кричить йому: «Йди но сюди! Драгер продуєш?»

При цьому працівник поліції не повідомив ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Більше того, з відеозапису вбачається, що протягом усього часу складання адміністративного матеріалу працівник поліції взагалі не повідомив ОСОБА_1 про те, що в останнього ним виявлено будь-які ознаки сп`яніння.

З дослідженого суддею відеозапису вбачається, що в ході спілкування з поліцейськими та під час складання відносно нього адміністративних матеріалів, поведінка та дії ОСОБА_1 є адекватними та такими, що відповідають обстановці: ОСОБА_1 реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання, жодного разу працівники поліції не висловили йому підозру, щодо запаху алкоголю з порожнини рота, чи почервоніння очей.

Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічних засобів або у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз`яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.

Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено, що працівниками поліції не було оголошено ОСОБА_1 жодних ознак сп`яніння, як цього вимагає законодавство, натомість одразу запропоновано пройти «огляд на прилад Драгер».

За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя виснує, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.

Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію, не було.

Таким чином, дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння не була озвучена в такому порядку, як того вимагають викладені вище Інструкції, а пропозиція "Продути драгер" була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 та для складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В ході розмови з ОСОБА_1 поліцейський, пропонуючи пройти огляд, разом з тим наголосив, що ОСОБА_1 має право відмовитись від огляду, в той час, як проходження огляду в разі наявності ознак сп`яніння і законних підстав для такого огляду є обов`язком громадянина. Разом з тим, працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані алкогольного сп`яніння, за що передбачено безальтенативне покарання у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже, суддя виснує, що протокол відносно ОСОБА_1 складено на припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд вважає, що недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.

Інших доказів, які б могли беззаперечно підтвердити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом не встановлено, свідки у протоколі не значаться.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст.130 ч. 1,245, 247, 251, 255, 256, 278, 283, 284 КУпАП

п о с т а н о в и л а :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя