Вирок № 130711694, 16.09.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

234/609/17

1-кп/202/533/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпра кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000000644 від 26 липня2016 року, у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Севастополь АР Крим, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-1КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане Судом доведеним

У період з липня 2014 року ОСОБА_5 , діючи умисно на території міста Донецька Донецької області, з метою дестабілізації політичної ситуації в Україні, повалення її конституційного ладу та вчинення злочинів проти громадської безпеки, бере участь у діяльності терористичної організації, поняття якої визначено ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», під назвою «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), яку утворено на початку квітня 2014 року на території Донецької області, одним із основних завдань якої є зміна меж території і а державного кордону України в спосіб, то суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з мстою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для них осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.

До складу терористичної організації «ДНР» увійшли громадяни України та Російської Федерації, а також представники ряду злочинних громадських організацій, зокрема «Народне ополчення Донбасу». «Оплот», тощо. На території України учасники даної терористичної організації займаються вчиненням акт тероризму, залякуванням населення. вбивством громадян захопи адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування інших тяжких та особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Основною мстою діяльності даної організації, її формувань с насильницька зміна і повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР», встановлення своєї терористичної псевдовлади. вчинення терористичних актів, диверсій, військове протистояння правоохоронним органам та Збройним силам України, органам державної влади, фізичне знищення їх особового складу, залякування населення, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та вчинення інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл ролей між її учасниками.

Так, на учасників політичного блоку покладаються наступні обов`язки:

-створення псевдо органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;

-видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;

-організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР»:

-проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у ній та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців України;

-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно настроєних до їх діяльності, а також її розподілу;

-налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Луганська народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, направлених на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також Дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

-налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним силам України;

-налагодження взаємодії з місцевими га закордонними засобами макової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення встановленого Конституцією України: надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою за агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку покладаються наступні обов`язки: організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків працівниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції: з метою опору представникам державної влади та унеможливленая припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями: вербування нових учасників до складу силового блоку «ДІІР» та керівництво їхніми діями; захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області; скоєння терактів та диверсій на території України; захоплення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки, транспортних засобів та будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб задіяних в ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності; викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні: силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітет) незаконного державного утворення «ДНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд; вчинення дій, направлених на унеможливлення проведення виборів Президента України на території Донецької області; організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

На учасників так званої судової системи «ДНР» відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються наступні обов`язки: створення псевдо органів судової влади незаконного державного утворення «ДНР» та організація їх діяльності: видання так званих нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів судової влади «ДНР»; здійснення судочинства не передбаченими законодавством України судовими органами на території терористичної організації «ДНР».

ОСОБА_6 , маючи звання майора міліції, перебуваючи відповідно до наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області №294 від 12.08.2013 на посаді старшого інспектора-чергового штабу Пролетарського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції Представника органу виконавчої влади, відповідно до ст.ст. 1,2,10 Закону України «Про міліцію», чинного станом на липень 2014 ріжу 6,7 зобов`язаний запобігати та припиняти правопорушення, забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права, свободи і законні інтереси, а також згідно Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991 мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський

порядок.

В порушення Закону України «Про міліцію», чинного станом на липень 2014 року, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, ОСОБА_5 в липні 2014 року, точної дати слідством не встановлено, перебуваючи у місті Донецьку Донецької області, будучи діючим працівником правоохоронного орган} та представником влади, діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність своїх діянь та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, поділяючи погляди учасників та мету терористичної організації «ДНР», діючи з мотивів невизнання законності і легітимності повноважень органів державної влади України, з метою укріплення незаконної влади «ДНР» та досягнення мети цієї терористичної організації - вчинення терористичних злочинів, вступив до вказаної організації, зайнявши посаду заступника начальника Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ «ДНР» (далі Донецьке МУ).

Так. ОСОБА_5 , виконуючи свої функції представника силового блоку терористичної організації «ДНР» 20.04.2015 о 21:43 годин у телефонній розмові з іншим учасником «ДНР» - «начальником штабу поліції УВС м. Донецька «ДНР» ОСОБА_7 обговорювали дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась в місті Донецьку на вулиці Купріна, 126, та 05.05.2015 о 13:10 годин обговорювали питання роззброєння козаків по всім районам міста Донецька.

Окрім того, ОСОБА_5 , перебуваючи на вказаній посаді у поліції «ДНР». з метою укріплення незаконної влади «ДНР» на території м. Донецька та впевнення місцевою населення у легітимності злочинної діяльності зазначеного вище силового підрозділу терористичної організації. 09.02.2016. точний час розслідуванням не встановлено, перебуваючи у приміщенні актового залу Донецького МУ, розташованого за адресою: Донецька область. м. Донецьк, вул. Челюскінцев. 53, прозвітував перед представниками засобів масової інформації про заходи, спрямовані на недопущення порушень комендантської години та дотримання паспортного режиму на території м. Донецька, яка Донецьке МУ провело спільно з правоохоронними органами «ДНР» в період з 20.00 години 05.02.2016 по 05.00 годину 06.02.2016.

Правова кваліфікація:

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано як участь у терористичній організації, тобто останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Застосовані судом правові процедури.

Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, яка реально була забезпечена державою.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, Упнер скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Позиція сторони захисту.

Захисник не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо висунутого обвинувачення. Просив ухвалити рішення у даному кримінальному провадженні з дотриманням чинного законодавства України.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що в ході судового розгляду повністю підтверджено висунуте ОСОБА_5 обвинувачення.

Однак, не зважаючи на неодноразові публікації в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Індустріального районного суду м. Дніпропетровська судових викликів, обвинувачуваний жодного разу за судовий розгляд ніяким чином не висловив бажання прийняти участь у розгляді або хоча б надати пояснення щодо висунутих обвинувачень.

Обставини, що пом`якшують покарання під час судового розгляду не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання не встановлені.

Просив суд визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання майор міліції

Надані стороною обвинувачення докази на підтвердження пред`явленого обвинувачення:

В судовому засіданні було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_8 , який пояснив, що до 2014 року він разом з обвинуваченим працювали у відділі поліції в м. Донецьку, після окупації м. Донецька всім співробітникам керівництвом було доведено до відома про необхідність виїхати з міста, проте обвинувачений не виконав наказ та залишився у м. Донецьку. Через деякий час з соціальних мереж йому стало відомо, що обвинувачений зайняв посаду у поліції т.зв. «ДНР».

В судовому засіданні було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_9 , який пояснив, що до 2014 року він разом з обвинуваченим працювали у відділі поліції в м. Донецьку, після окупації м. Донецька йому з соціальних мереж стало відомо, що обвинувачений зайняв посаду у поліції т.зв. «ДНР».

На підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні.

Так, відповідно до рапорту старшого слідчого першого слідчого відділу Слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_10 , під час проведення НСРД у даному кримінальному провадженні встановлено, що однин з керівників МВС ДНР по м. Донецьку ОСОБА_7 зв`язується з ОСОБА_5 , який є колишнім працівником ГУМВС України в Донецькій області, а на теперішній час виконує обов`язки помічника начальника оперативного чергового поліції Пролетарського РВ поліції УМВС м. Донецька т.зв. «поліції ДНР». Згідно даних НСРД, вказані особи спілкуються на робочі теми та безпосередньо задіяні в діяльності «МВС «ДНР», чим сприяють діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка».

Згідно протоколу огляду від 02.08.2016 року, старшим слідчим першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області було проведено моніторинг та огляд витяг з сайту «Миротворець», відповідно до якого ОСОБА_5 станом на лютий 2016 року є «заступником начальника управління т.зв. МВД ДНР».

Відповідно до протоколу огляду від 02.08.2016 року старшим слідчим першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області було огляд відеозапису, який містить виступ заступника начальника міського управління «МВС ДНР» ОСОБА_5 , де він проводить «апаратну нараду».

Згідно висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками районних відділів та апарату Донецького міського управління від 22.10.2014 року, 16.07.2014 УКЗ ГУМВС в області було проведено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих працівників Донецького міського управління, в їх числі ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколу огляду документів та перегляду відеозапису від 20.09.2016 року, слідчим в присутності свідка ОСОБА_9 було проведено огляд відеозапису відеофайлу, на якому зафіксовано чоловіка у форменному одязі, який повідомляє про роботу поліції «ДНР», на 37 секунді з`являться напис « ОСОБА_11 , заместитель начальника Донецкого городского управления МВД ДНР». При цьому свідок, ОСОБА_9 повідомив, що впізнає особу на відеозаписі, як ОСОБА_5 з яким він працював у відділі поліції в м. Донецьку.

Відповідно до протоколу огляду документів та перегляду відеозапису від 20.09.2016 року, слідчим в присутності свідка ОСОБА_8 було проведено огляд відеозапису відеофайлу, на якому зафіксовано чоловіка у форменному одязі, який повідомляє про роботу поліції «ДНР», на 37 секунді з`являться напис « ОСОБА_11 , заместитель начальника Донецкого городского управления МВД ДНР». При цьому свідок, ОСОБА_8 повідомив, що впізнає особу на відеозаписі, як ОСОБА_5 з яким він працював у відділі поліції в м. Донецьку.

Мотиви суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів єпрерогативоюнаціонального права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Так, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 як під час проведення слідчої дії огляду відеозапису так і в судовому засіданні чітко та послідовно свідчили на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у інкримінованого йому злочині.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3КК України, поза розумним сумнівом.

Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що дії ОСОБА_5 , який є громадянином України,вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, як участь у терористичній організації.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальнимпровадженням, обвинувачений був осудним у розумінніст. 19 КК України.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 4ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 258-3 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Обставин, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання, також не встановлено.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли в участі громадянина України в терористичній організації, з метою його перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням у вигляді конфіскації майна.

З огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбаченихст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 , не вбачає підстав для застосування положеньст. 69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Крім того, згідно статті 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Як встановленосудом ОСОБА_5 присвоєнеспеціальнезвання майора міліції.У зв`язку із тим, що обвинувачений, маючи спеціальне звання майора міліції, добровільно зайняв посаду у незаконних правоохоронних органах так званої «ДНР», на думку суду ОСОБА_5 необхідно призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання майора міліції.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Процесуальні витрати на залучення експертів та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України тапризначити йомупокарання увигляді 15 (п`ятнадцяти)років позбавленняволі з конфіскацією всього належного йому майна з позбавлення спеціального звання майора поліції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1