Ухвала суду № 130711039, 02.10.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"02" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4011/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд Бридж Трейдинг про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. № 4-55/25 від 01.10.2025) за участю інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вуд Бридж Трейдинг звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс, як у національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах розміру майбутніх позовних вимог на загальну суму 4758840,09 грн.;

- накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс, у межах суми майбутнього позову, лише в межах різниці між сумою позовних вимог та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що між ТОВ Вуд Бридж Трейдинг та ТОВ Роял Ресурс 27 лютого 2025 року укладено договір поставки нафтопродуктів № 27/02-2025, відповідно до умов якого ТОВ Вуд Бридж Трейдинг зобов`язалося поставляти дизельне паливо, а ТОВ Роял Ресурс - здійснювати оплату згідно встановленого графіку. Згідно з п. 5.1 договору оплата повинна здійснюватися щодня з моменту отримання товару у розмірі не менше 500000 гривень на рахунок постачальника, а останній платіж за поставку партії товару повинен бути здійснений не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару за відповідною видатковою накладною.

За ствердженнями заявника, протягом періоду дії договору ТОВ Вуд Бридж Трейдинг сумлінно виконувало свої зобов`язання, здійснивши поставки дизельного палива на загальну суму 23144599,16 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та відповідними видатковими накладними. Зокрема, як зазначає заявника, тільки в серпні 2025 року було здійснено поставки на суму 4831891,20 грн. згідно видаткових накладних № 71 від 14.08.2025 на суму 850462,20 грн, № 72 від 14.08.2025 на суму 1341000,00 грн, № 73 від 15.08.2025 на суму 1341000,00 грн, № 74 від 15.08.2025 на суму 1299429,00 грн.

Однак, як зауважує заявник, ТОВ Роял Ресурс систематично та злісно порушує умови договору щодо оплати поставленого товару, з огляду на що станом на 30 вересня 2025 року згідно акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача становить 3953891,20 грн. При цьому заявник наголошує, що відповідач грубо порушує встановлений пунктом 5.1 договору порядок оплати, не здійснюючи щоденних платежів у розмірі 500000 гривень та не дотримуючись 14-денного терміну для остаточної оплати кожної партії товару.

Наразі заявник вказує, що детальний аналіз акту звірки показує, що з 20 поставок, здійснених за договором протягом періоду його дії, лише 1 поставка була оплачена в межах встановленого договором терміну, 15 поставок були погашені з порушенням термінів (з прострочкою від 3 до 59 днів), а 4 поставки взагалі залишаються непогашеними, що на думку заявника, свідчить про системний характер порушень та свідоме ігнорування договірних зобов`язань з боку ТОВ Роял Ресурс.

Також заявник зауважує, що за систематичне порушення умов договору відповідно до п. 6.1 договору підлягають нарахуванню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, яка складає 573502,90 грн., а також за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 6 календарних днів штраф у розмірі 1% від загальної вартості поставленого товару за цим договором, що становить 231445,99 грн.

Крім того, заявник вказує, що направляв ТОВ Роял Ресурс претензії від 25 серпня 2025 року та від 01 вересня 2025 року, які залишилися без відповіді та без будь-яких дій щодо погашення заборгованості.

Як вказує заявник, ТОВ Роял Ресурс повністю ігнорує звернення та демонструє відверте небажання виконувати договірні зобов`язання, незважаючи на попередження про звернення до суду та накладення арешту на рахунки і майно, з огляду на що, на думку ТОВ Вуд Бридж Трейдинг, така поведінка свідчить про недобросовісність та цілеспрямовані наміри ухилитися від відповідальності.

Разом з тим, як наголошує заявник, враховуючи значний розмір заборгованості, тривалість прострочення та демонстративне ігнорування договірних зобов`язань з боку відповідача, існують обґрунтовані побоювання щодо того, що ТОВ Роял Ресурс може вчинити дії, спрямовані на приховування майна, відчуження активів, переведення коштів на рахунки третіх осіб або іншим чином унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Між тим заявник зазначає, що систематичне порушення договірних зобов`язань, ігнорування численних претензій та відсутність будь-якої комунікації з боку відповідача дає підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання судового рішення може бути істотно ускладнене або взагалі унеможливлене

При цьому заявник наголошує, що оскільки можливість ТОВ Роял Ресурс розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, а відтак невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у разі задоволення позову та постановлення рішення на користь позивача реальне виконання такого рішення стане неможливим через відсутність у відповідача коштів та майна. На переконання заявника, така поведінка ТОВ ТОВ Роял Ресурс протягом останніх місяців свідчить про високу ймовірність вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань.

Разом з тим заявник додає, що ТОВ Роял Ресурс отримав значні обсяги дизельного палива на суму понад 4,8 мільйонів гривень тільки у серпні 2025 року, проте жодним чином не реагує на законні вимоги щодо оплати та не здійснює навіть мінімальних платежів, передбачених договором, що на думку заявника, може свідчити про підготовку до відчуження майна, переведення коштів, укладення фіктивних договорів або інші маніпуляції, які можуть унеможливити задоволення законних вимог кредитора.

При цьому заявник наголошує, що ТОВ Роял Ресурс, отримавши товар вартістю майже 5000000,00 грн., фактично використовує дані кошти як безкоштовний кредит, що завдає критичних збитків підприємству заявника та ставить під загрозу його фінансову стабільність.

Додатково заявник зазначає, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними заявленим вимогам, оскільки спрямовані виключно на забезпечення можливості реального виконання майбутнього судового рішення у разі його задоволення та не перешкоджатимуть нормальній господарській діяльності відповідача, а лише обмежать можливість розпорядження майном у спосіб, який може зашкодити інтересам кредитора та унеможливити виконання судового рішення.

Розглянувши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Вуд Бридж Трейдинг про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви, між Товариством з обмеженою відповідальністю Вуд Бридж Трейдинг (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 27/02-2025 від 27.02.2025 р., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме паливо дизельне, відповідно до умов договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору. Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, складає сукупну кількість, визначену на підставі погоджених постачальником заявок покупця на відвантаження.

Пунктом 4.1 договору від 27.02.2025 р. передбачено, що ціна товару узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо та відображається у рахунках та видаткових накладних.

Додатковою угодою від 11.04.2025 року про врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки нафтопродуктів № 27/02-2025 від 27.02.2025 р. сторони погодили, що під час виконання умов договору можуть здійснювати підписання документів в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням комп`ютерної прогарами M.E/Doc.

При цьому на підтвердження поставки товару за умовами вказаного договору поставки нафтопродуктів № 27/02-2025 від 27.02.2025 р. заявником надано наступні товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів: № Р20656 від 14.08.2025 р., № Р20645 від 14.08.2025 р., № Р20652 від 14.08.2025 р., № Р20659 від 14.08.2025 р., а також видаткові накладні: № 74 від 15.08.2025 р. на суму 1299429,00 грн., № 72 від 14.08.2025 р. на суму 1341000,00 грн., № 71 від 14.08.2025 р. на суму 850462,20 грн., № 73 від 15.08.2025 р. на суму 1341000,00 грн.

Крім того, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за 2025 р., підписаного ТОВ Вуд Бридж Трейдинг та ТОВ Роял Ресурс, вбачається, що ТОВ Вуд Бридж Трейдинг поставлено товару на суму 23144599,16 грн., покупцем сплачено 19190707,96 грн., огляду на що заборгованість на користь заявника складає 3953891,20 грн.

Також до матеріалів поданої заяви заявник додає докази звернення до ТОВ Роял Ресурс із претензіями за вих. № 25/08-1 від 25.08.2025 р. та за вих. № 01/09-2 від 01.09.2025 року, в яких товариство вимагало повної оплати заборгованості та штрафних санкцій у загальному розмірі 5026440,40 грн., проте ТОВ Роял Ресурс заборгованість не сплатив.

Господарський суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, обставини заяви, а також те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4758840,09 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ Роял Ресурс необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ Роял Ресурс у межах ціни позову безпосередньо пов`язане із майбутнім предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах розміру майбутніх позовних вимог полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також такий спосіб відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він направлений, зокрема, для ефективного захисту та поновлення порушених прав заявника. Більш того, вказаний вид забезпечення позову є співвідносним із майбутньою позовною вимогою заявника про стягнення з ТОВ Роял Ресурс заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 27/02-2025 від 27.02.2025 р.

Наразі суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ Роял Ресурс у межах ціни позову, заявлені заявником, цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

При цьому господарський суд зауважує, що ТОВ Роял Ресурс наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду ТОВ Вуд Бридж Трейдинг, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Господарський суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Також, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що … виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Таким чином господарський суд, з урахуванням позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 4758840,09 грн., вважає про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами майбутньої ціни позову та арештованих грошових коштів.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі (п. 13 ст. 145 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд Бридж Трейдинг про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. № 4-55/25 від 01.10.2025 р.) задовольнити.

2.Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; код ЄДРПОУ 40136228), як у національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах розміру майбутніх позовних вимог на загальну суму 4758840/чотири мільйони сімсот п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок/грн. 09 коп.

3.Накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; код ЄДРПОУ 40136228), у межах суми майбутнього позову, лише в межах різниці між сумою позовних вимог та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

4.Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Вуд Бридж Трейдинг (10029, м. Житомир, вул. Бандери Степана, буд. 7, офіс 419; код ЄДРПОУ 45553465).

5.Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Роял Ресурс (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; код ЄДРПОУ 40136228).

Ухвала набирає чинності 02 жовтня 2025 року.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України Про виконавче провадження.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Петров Володимир Степанович