Ухвала суду № 130704329, 02.10.2025, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про продовження строку запобіжного заходу

02 жовтня 2025 рокуСправа № 495/11627/23 Номер провадження 1-кп/495/11/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілих ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою, клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12023160000001038,

встановив:

у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України.

У вересні 2023 року слідчим суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який у подальшому судом неодноразово продовжено, востаннє - до 16.10.2025.

01.10.2025 прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у межах даного кримінального провадження. Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років, у зв`язку з чим, враховуючи стадію кримінального провадження, він може переховатися від суду, незаконно вливати на свідків та потерпілих, чим буде перешкоджати встановленню істини у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ризики за пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України).

01.10.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем постійного проживання. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання ( АДРЕСА_1 ), постійне місце роботи, на утриманні неповнолітню дитину та дружину з інвалідністю 3 групи, позитивнурепутацію, є учасником бойових дій з бойовими відзнаками, за місцем проживанняхарактеризується позитивно, не судимий; не має наміру на уникнення від виконаннясвоїх процесуальних обов`язків та втечі; ризик втечі зменшується зі збігом часу,проведеного під вартою; ризик впливу на свідків, поетрпілих також вичерпаний, оскількиїх допит уже проведено.

У судовому засіданні 02.10.2025 прокурор підтримав клопотання та просив продовжити строк запобіжного заходу на 60 днів, проти клопотання захисника про заміну запобіжного хаходу заперечив.

Захисник, обвинувачений проти клопотання прокурора заперечували, просили замінити запобіжний захід на домашній арешт.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 вважав доцільним продовжити строк заробіжного заходу у виді тримання під вартою з метою уникнення негативної процесуальної повкдінки обвинуваченого.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_7 у заяві від 01.10.2025 проти клопотання захисника про міну запобіжного заходу на домашній арешт запречила; вважала, що ризики не зменшились і не зникли; просила задовольнити клопотання прокурора.

Заслухавши учасників справи, дослідивши необхідні матеріали, суд дійшов такого висновку.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого (частина перша статті 331 КПК).

Згідно із ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно із статтею 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу обвинувачено, дані, які її характеризують, чи зменшились раніше визначені ризики, чи не з`явились нові.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, уникнення доведених ризиків. Ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій особою.

Надаючи оцінку обставинам щодо наявності заявлених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яке призвело до суспільно-небезпечних наслідків, зокрема до загибелі чотирьох людей, у тому числі малолітньої особи, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; свою провину не визнає, вважає, що ДТП відбулось із незалежних від нього причин. Також суд враховує працездатний вік обвинуваченого, стан його здоров`я.

Також судом враховано, що стадія судового розгляду у кримінальному провадженні ще триває, судом отримано висновок експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 17.07.2025 № 1394/25-61, однак не завершено проведення комісійної судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи «Дослідження деталей транспортних засобів» та комісійної судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи по обставинам дорожньо-транспортної пригоди), у звязку із направленням справи в експертну установу, процесуальні дії у справі не здійснюються.

Показання свідків, в повторному допиті яких може виникнути необхідність, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений, як самостійно так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб схиляючи їх до зміни показань в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Керуючись наведеним, зважаючи на встановлені обставини, суд знаходить обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків, визначених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вплив на свідків, експертів та інших учасників даного кримінального провадження).

Однак, доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК, як можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (без конкретизації способів такого перешкоджання), суд вважає необґрунтованим.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК, які б вказували на необґрунтованість клопотання прокурора, у судовому засіданні не встановлено.

Оцінюючи достатність таких ризиків для застосування до обвинуваченого найтяжкого виду запобіжного заходу, суд враховує, що судовий розгляд справи ще триває.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За вказаних умов, зважаючи наявність ризиків, передбачених частиною першою, третьою статті 177 КПК, на неможливість завершення судового розгляду у даному судовому засіданні, пріоритет суспільних інтересів над інтересами обвинуваченого подальше тримання ОСОБА_5 під вартою є виправданим.

Отже суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та відмову у задоволені клопотання захисника обвинуваченого, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить захист ризиків передбачених КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину що спричинило загибель чотирьох людей, суд, керуючись п.2 ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави не визначає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 315, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволені клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 включно.

Керуючись п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 03.10.2025.

Суддя ОСОБА_1