Рішення № 130698716, 02.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26197/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 серпня 2025 року надійшов адміністративний позов керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Визирської сільської ради Одеського району Одеської області (вул. Ставніцера Олексія, 56, с. Визирка, Одеський район, Одеська область, 67543; код ЄДРПОУ 04378669) щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка за координатами 46.770664, 31.032270, площею 0,8 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї;

- зобов`язати Визирську сільську раду Одеського району Одеської області (вул. Ставніцера Олексія, 56, с. Визирка, Одеський район, Одеська область, 67543; код ЄДРПОУ 04378669) вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка за координатами 46.770664, 31.032270, площею 0,8 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Позиція прокурора обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовної заяви керівником прокуратури зазначено, що на території Визирської сільської територіальної громади Одеської області розташовано «Сміттєзвалище №2» Дмитрівського старостинського округу (с. Бутівка), паспортизоване 26.07.2000 року за № 51227155/2 (оновлені дані погоджено Департаментом екології та природних ресурсів Одеської державної адміністрації 26.06.2023). Розділом І паспорта місця видалення відходів (ревізія даних паспорта) установлено, що власником місця видалення відходів (далі МВВ), розташованого за с. Бутівка, 46.770664, 31.032270, є Визирська сільська територіальна громада. Розділом ІІ визначено, що МВВ є діючим та експлуатується з 1998 року. Площа, зайнята місцем видалення відходів, становить 0,8 га, обсяг видалених відходів всього на 31.12.2022 217,92 т, обсяг видалених відходів за 2022 рік 9,08 т. Водночас, земельна ділянка, зайнята під сміттєзвалищем, не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі в натурі на місцевості не винесені, речове право не зареєстровано.

Керівник прокуратури зазначає, що Визирською сільською радою Одеського району Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єкту зберігання та видалення відходів сміттєзвалища, розташованого за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка Визирської ОТГ, 46.770664, 31.032270, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що Визирська сільська рада як орган місцевого самоврядування з урахуванням зазначених у відзиві вимог законодавства не відноситься до суб`єктів господарювання у сфері управління відходами, і не має обсягу прав, обов`язків визначених для такого суб`єкта ч.1, ч.2 ст.17 Закону України «Про управління відходами». Що стосується п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про управління відходами» на які посилається Прокуратура, обґрунтовуючи необхідність подання суб`єктом господарювання що здійснює управління місцем розміщення відходів разом з документами на отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів подати план та техніко-економічне обґрунтування приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства. Слід зазначити, що у відповідності до п.3 вимог до плану приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства, затверджених Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №455 від 29.04.2024р., дійсно вказано, що « 3. Ці Вимоги поширюються на місця розміщення відходів (полігони та звалища), щодо яких регіональним та місцевим планами управління відходами передбачено продовження строку експлуатації та які мають можливість за місткістю для подальшого захоронення відходів, а також мають хоча б одну з наступних ознак: відсутня проектна документація; не відповідають за своїм розміщенням державним будівельним або санітарно-епідеміологічним нормам; відсутній протифільтраційний екран з коефіцієнтом фільтрації води, що відповідає державним будівельним нормам.» Проте, слід зауважити, що «Вимоги до плану приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства», затверджені Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №455 від 29.04.2024р., на які є посилання у п.5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про управління відходами», і на які також посилається Прокуратура, обґрунтовуючи необхідність подання суб`єктом господарювання разом з дозволом на здійснення операцій з оброблення відходів, плану та техніко-економічного обґрунтування приведення місця розміщення відходів, на даний час ще не набули чинності.

Також відповідач зазначає, що місце видалення відходів на території Визирської сільської територіальної громади в районі с. Бутівка Одеського району Одеської області (Паспорт місця видалення відходів /МВВ/ №51227155/2) функціонує за наявності необхідної дозвільної документації, про що, крім іншого, свідчить також отримане Визирською сільською радою Одеського району Одеської області (правонаступником Дмитрівської сільської ради), погодження Державної екологічної інспекції щодо оновлення Паспорту місця видалення відходів /МВВ/ №51227155/2, в районі с. Бутівка Одеського району Одеської області.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

25 серпня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/87627/25).

28 серпня 2025 року від керівника прокуратури до суду надійшли письмові пояснення (вхід. № ЕС/89398/25).

11 вересня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом представників сторін (вхід. № 95134/25).

11 вересня 2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення щодо відповіді на відзив (вхід. № 95136/25).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року в задоволенні заяви представника Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Станом на 02 жовтня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що на території Визирської сільської територіальної громади Одеської області розташовано «Сміттєзвалище №2» Дмитрівського старостинського округу (с. Бутівка), паспортизоване 26.07.2000 за № 51227155/2 (оновлені дані погоджено Департаментом екології та природних ресурсів Одеської державної адміністрації 26.06.2023).

Розділом І паспорта місця видалення відходів (ревізія даних паспорта) установлено, що власником місця видалення відходів (далі МВВ), розташованого за с. Бутівка, 46.770664, 31.032270, є Визирська сільська територіальна громада.

Розділом ІІ визначено, що МВВ є діючим та експлуатується з 1998 року. Площа, зайнята місцем видалення відходів, становить 0,8 га, обсяг видалених відходів всього на 31.12.2022 217,92 т, обсяг видалених відходів за 2022 рік 9,08 т.

Водночас, земельна ділянка, зайнята під сміттєзвалищем, не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі в натурі на місцевості не винесені, речове право не зареєстровано.

Окружною прокуратурою листом від 23.05.2025 року повідомлено Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про порушення інтересів держави, витребувано інформацію про вжиті органом місцевого самоврядування заходи в досудовому (претензійному) та судовому порядку, причини їх невжиття, наміри реалізувати ці повноваження.

Листом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 13.06.2025 року за № 3346/2.1 окружну прокуратуру повідомлено про невжиття заходів на захист інтересів держави через обмежене фінансування.

У зв`язку з викладеним, у прокурора виникли підстави для звернення до суду з відповідним позовом, констатуючи нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

За правилами ч.3 ст.5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Згідно ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За приписами ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України та Закон України «Про прокуратуру» розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави.

Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила ч.3 ст.53 КАС України та ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічний висновок сформовано в постанові судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи позов до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Обґрунтовуючи позовну заяву, керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області зазначає, що Визирською сільською радою Одеського району Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єкту зберігання та видалення відходів сміттєзвалища, розташованого за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка Визирської ОТГ, 46.770664, 31.032270, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.

Використання вказаних земельних ділянок повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності, на яких розташовані сміттєзвалища. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під місцем видалення відходів створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою та екологічних ризиків.

В той же час, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), до повноважень якої віднесено контроль за використанням та охороною довкілля, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля не здійснює заходів на захист державних інтересів, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про неналежне виконання своїх повноважень. Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку є пасивна поведінка Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), а саме її бездіяльність.

Враховуючи те, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами».

За приписами п.п.3, 21 ч.1 ст.1 Закону України «Про управління відходами» видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1; оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій.

Згідно додатку 1 до Закону України «Про управління відходами» розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами» передбачено, що якщо регіональним планом управління відходами передбачено продовження строку експлуатації місць розміщення відходів (полігонів, звалищ), які не відповідають вимогам цього Закону, суб`єкт господарювання, що здійснює управління таким місцем розміщення відходів, повинен разом з документами на отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів подати план та техніко-економічне обґрунтування приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань поводження з побутовими відходами (ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.

За приписами ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Положеннями ст.19 Закону України «Про землеустрій» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Згідно з ст.22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що видами документації із землеустрою, окрім інших, є: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом (ст.50 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст.26 Закону України «Про землеустрій»).

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Разом з тим, Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території ради для розміщення об`єкту зберігання та видалення відходів - сміттєзвалища твердих побутових відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під сміттєзвалищем створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування сміттєзвалища, що може призвести до негативних наслідків.

Вказані земельні ділянки належать до земель комунальної форми власності, використовуються під сміттєзвалище твердих побутових відходів, а тому їх використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності, на яких розташовані сміттєзвалища.

В даному випадку використання вказаних земельних ділянок комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства: шляхом користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації відповідного права.

Згідно ст.67 Закону України «Про землеустрій» фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища за приписами ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

За приписами п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

З викладеного слідує, що органом місцевого самоврядування, який є відповідальним за організацію землеустрою на території Визирської сільської ради, є Визирська сільська рада Одеського району Одеської області.

Листом Визирської сільської ради від 25.03.2025 року № 761/03.1-08/797, копію якого надано супровідним листом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 20.05.2025 року № 2921/2.1, окружною прокуратурою установлено, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку під місцем розміщення відходів відсутні, кадастровий номер не присвоєно. Опрацюванням відкритих електронно-інформаційних даних, розміщених на офіційному веб-сайті Визирської сільської територіальної громади, прокурором установлено, що бюджетом сільської ради на 2025 рік (зі змінами та доповненнями) виділення коштів для оформлення правовстановлюючих документів на зайняті під місцями видалення відходів земельні ділянки не передбачено.

Враховуючи викладене, Визирською сільською радою Одеського району Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єкту зберігання та видалення відходів сміттєзвалища, розташованого за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка Визирської ОТГ, 46.770664, 31.032270, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.

Використання вказаних земельних ділянок повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності, на яких розташовані сміттєзвалища. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під місцем видалення відходів створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою та екологічних ризиків.

Вищевикладене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому позовна заява керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви Болградської окружної прокуратури та наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Південно-Західного округу підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, а підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Визирської сільської ради Одеського району Одеської області щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка за координатами 46.770664, 31.032270, площею 0,8 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Зобов`язати Визирську сільську раду Одеського району Одеської області вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області за 0,563 м від житлової забудови с. Бутівка за координатами 46.770664, 31.032270, площею 0,8 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: керівник Доброславської окружної прокуратури Стоєва А.Я., (вул. Центральна, 85, смт. Доброслав, Одеська область, 67500, код ЄДРПОУ 0352855229) в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) ( вул. Лінія 12, 6 станція Люстдорфської дороги, 22, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 43879780).

Відповідач: Визирська сільська рада Одеського району Одеської області (вул. Ставніцера Олексія, буд. 56, с. Визирка, Одеська обл., 67543, код ЄДРПОУ 04378669).

Суддя С.О. Cтефанов