Ухвала суду № 1306911, 22.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

22.11.06 Справа № А5/131-12/33

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Франківському районі м. Львова від 19.04.2006р. № 8240/9/10

на постанову Господарського суду Львівської області від 31.03.2006р.

у справі № А5/131-12/33

за позовом Приватного підприємства (далі ПП) “Нова реальність”, м. Львів

до ДПІ у Франківському районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Попельчук С.О.- директор;

від позивача - Кармелюк Т.Б.- головний державний податковий інспектор;

прокурор - не з'явився.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 31.03.2006 року у справі № А5/131-12/33, суддя Запотічняк О.Д., позовні вимоги задоволено повністю. визнано нечинним Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі № 20299/10/23-1 від 14.10.2005р., яким визначено суму податкового зобов'язання позивачу по податку на прибуток 145156,50 грн., з яких основний платіж 96771.00грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 48385,50грн.: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі № 20300/10/23-1 від 14.10.2005р. яким визначено суму податкового зобов'язання позивачу по податку на на долану вартість 96585,00грн.. з яких основний платіж 64390,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 32195,00грн.

Постанова місцевого господарського суду мотивована зокрема тим. що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить певних обмежень чи прямих заборон щодо віднесення до складу валових витрат вартості транспортно-експедиторських послуг, а отже таке віднесення кваліфікується як правомірне.

Скаржник, відповідач у справі з постановою місцевого господарського суду не погоджується, як такою, що прийнята у зв'язку із неправильним застосуванням норм права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 31.03.2006р. та прийняти ухвалу, якою відмовити ПП "Нова реальність" у задоволенні позовних вимог.

ПП «Нова реальність»вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають вимогам законодавства і просить в запереченні залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 31.03.2006р. по справі А5/131-12/33 - без змін.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченні на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

ДПІ у Франківському р-ні м. Львова була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка ПП "Нова реальність" за період з 01.04.2004р. по 31.03.2005р. по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства. За результатами перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 238/97 ВР від 22.05.1997р., внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 96771,00 грн.; перевіркою також встановлено порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1999р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 64390,00 грн.

За наслідками перевірки складено акт №291/23-1/20832688 від 10.10.2005р.

19.10.2005р. ДПІ у Франківському р-ні прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2005р. №20299/10/23-1, згідно якого підприємству донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 96771 грн. та штрафні санкції в сумі 48385,50 грн. Всього - 145156,50 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 14.10.2005р. №20300/10/23-1, згідно якого підприємству донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64390 грн. та штрафні санкції в сумі 32195 грн. Всього - 96585 грн.

У податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2005р. №20299/10/23-1 вказано, що підставою для розрахунку податкового зобов'язання є п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств''.

В акті документальної перевірки (розділ 2.2 Валові витрати) вказано:

"В порушення п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №228/97-ВР (із змінами і доповненнями) підприємством зайво віднесено до складу валових витрат витрати по отриманню транспортних послуг без документів, що засвідчують факти перевезення, які відносяться до фінансово-господарської діяльності ПП "Нова реальність" на суму 387087 грн., в т.ч. II кв.2004р. - 221067 грн., III кв. 2004р. - 105904 грн., IV кв. 2004р. - 45083 грн., І кв. 2005р. - 15033 грн.".

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Протягом 2004-2005р.р. доставка товарів, належних на праві власності ПП „Нова реальність”, здійснювалась експедитором ТзОВ 'Тайм" на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 02.01.2004р.

Факт надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками, податковими накладними, які долучені до матеріалів справи. Отримані транспортно-експедиційні послуги були фактично оплачені виконавцю, що підтверджується платіжними дорученнями, що також долучені до матеріалів справи.

Ні договір про надання транспортно-експедиційних послуг, ні оформлені на підставі нього рахунки та акти виконаних робіт не визнавалися недійсними у судовому порядку. Відтак відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток у перевіреному періоді.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що "по обліку ПП "Нова реальність" не проводила оплату підприємствам ДНМ-4 (м. Полтава) та ПП "Сателіт" (м. Київ) за надані послуги. З цього скаржник робить висновок про те, що витрати по отриманих транспортних послугах, не є документально підтвердженими. Вказане твердження скаржника не відповідає дійсності та спростовується наступним.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, "вантажовідправником" може бути як „вантажовласник”, так і "відправник вантажу" (тобто інша особа). Аналогічно "вантажоодержувачем" може бути як "вантажовласник" так і "одержувач вантажу" (інша особа).

У даному випадку ПП "Нова реальність" (вантажовласник) безпосередньо не вступав у правовідносини з перевізником (Укрзалізниця), оскільки функції по організації перевезень виконував експедитор - ТзОВ "Тайм", який здійснював оформлення перевізних документів, оплачував послуги перевезення, станційні збори тощо.

При цьому вантажовідправниками та вантажоодержувачами виступали експедиторські організації в місці відправки/отримання товару - ДНМ-4 (м. Полтава) та ПП "Сателіт" (м. Київ), які не були власниками товару - власник товару ПП "Нова реальність". У правовідносини з вантажовідправниками, вантажоодержувачами та залізницею від імені та в інтересах ПП "Нова реальність" вступав експедитор - ТзОВ "Тайм" на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 02.01.2004р.

ПП "Нова реальність" повністю оплатило експедитору (ТзОВ "Тайм") вартість наданих транспоргно-експелиційних послуг на підставі рахунків експедитора, підтверджених актами виконаних робіт, які долучені до позовної заяви.

Судом також встановлено, що отримані контрагентом позивача - експедитором (ТзОВ 'Тайм") від Замовника кошти в оплату за експедиторські послуги, в повному обсязі включені до складу валових доходів ТзОВ "Тайм", що підтверджується завіреним витягом з книги продажу ТзОВ "Тайм" за 2004р. та 2005р.. наданим згідно запиту позивача - лист від 02.02.2006р. №677.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, позивачем правомірно включено до валових витрат вартість отриманих транспортно-експедиційних послуг по доставці вантажу на підставі належним чином оформлених рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних.

У податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2005р. №20300/10/23-1 вказано, що підставою для розрахунку податкового зобов'язання є п.п. 7.4.4 п.7.4.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У даному випадку витрати по транспортуванню продукції належать до валових витрат підприємства згідно п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В акті перевірки не зафіксовано фактів включення до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, так само ні договір про надання транспортно- експедиційних послуг, ні податкові накладні не визнавалися недійсними у судовому порядку. Відтак відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підставою для включення сум до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в \( оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про прогиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності здійснених відповідачем нарахувань, а отже, і прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Суми, які були включені до податкового кредиту звітного періоду, підтверджені податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, позивачем правомірно включено вартість траснпортно-експедиційних послуг до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних та актів виконаних робіт.

3 огляду на вищевикладене. Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Ухвала складена в повному обсязі 21.01.2008р.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Юрченко Я.О.