Ухвала суду № 130685938, 29.09.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4421/25

1-кп/583/425/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2025 р. м.Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Вірменії, громадянина Вірменії, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України,

УСТАНОВИВ:

24 вересня 2025 року до Охтирського міськрайонного суду Сумської області від Охтирської окружної прокуратури в порядку ст. 291 КПК України надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України. Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено, строком до 02 жовтня 2025 року.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2025 року це кримінальне провадження призначене в підготовче судове засідання на 29 вересня 2025 року /а.с. 28/.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні з участю обвинуваченого, його захисника, потерпілих.

Сторона захисту та сторона потерпілої ОСОБА_4 в підготовчому засіданні не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подали заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі /а.с. 50-51, 133/.

З урахуванням думки учасників судового розгляду суд вважає за можливо провести підготовче судове засідання без участі вказаних потерпілих.

В підготовчому судовому засіданні судом було роз`яснено обвинуваченому його право на колегіальний розгляд кримінального провадження відповідно до ст. 31 КПК України.

Обвинувачений та його захисник не виявили бажання скористатися цим правом, згодні на судовий розгляд суддею одноособово.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивує тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, є обґрунтованою, підтверджена доказами: протоколами обшуку, допиту свідків, потерпілих, висновками експерта та іншими матеріали кримінального провадження в сукупності, було перевірено слідчими суддями під час досудового розслідування. Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є: ч. 2 ст. 147 КК особливо тяжким, ч. 1 ст. 263 КК тяжким, ч. 1 ст. 345 КК нетяжким, хоча теж передбачає покарання у виді позбавлення волі. Крім цього існують ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, такі як переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений є громадянином іншої країни, не має обмежень виїзду за кордон, його сім`я теж перебуває за кордоном; незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема потерпіла ОСОБА_4 є його співмешканкою; вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема продовжити свою злочинну діяльність, оскільки він ідентифікує себе як представника злочинної спільноти, що підтверджено висновком лінгвістичної експертизи № 53/Л/3/1 від 14 серпня 2025 року його розмов. Крім цього він не має офіційних законних джерел доходів, нічим не займається, не має власного житла, утриманців в Україні не має, тобто відсутні сталі соціальні зв`язки. Інші більш м`які запобіжні заходи не можна застосувати, оскільки існує реальний ризик переховування від суду, якщо він буде перебувати на свободі. Застава до ОСОБА_6 не може бути застосована, так як злочини, які йому інкримінуються, пов`язані із застосуванням насильства. Тому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, так як судовий розгляд ще не розпочато /а.с. 41-44/.

29 вересня 2025 року від захисника обвинуваченого надійшли клопотання:

- про скасування арешту майна, яке мотивує тим, що під час обшуку 18 квітня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_6 було вилучено мобільний телефон Iphone 13 із абонентським номером НОМЕР_1 , imei - НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 (пароль 0880), мобільний телефон Iphone 5 із сім картою НОМЕР_4 , imei НОМЕР_5 , металевий предмет схожий на автомат АК-74 із магазином, що містить пластикові кульки, на які ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року накладено арешт з метою збереження доказів. Вважає, що на даний час відпала потреба в арешті, оскільки ці речі вилучалися в рамках кримінального провадження № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року, досудове розслідування закінчено і ці речі не є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України;

- про залучення перекладача, оскільки обвинувачений є громадянином Вірменії, українську та російську мови не вивчав, не достатньо володіє державною мовою, просить зобов`язати здійснити переклад обвинувального акту на вірменську мову, забезпечити участь перекладача в судових засідань;

- про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, яке мотивує тим, що прокурор не довів існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає, що ці ризики на цьому етапі кримінального провадження зникли повністю, оскільки свідки та потерпілі допитані в ході досудового розслідування. ОСОБА_6 має сім`ю, неповнолітню дитину, постійне місце проживання, що свідчить про те, що він не буде переховуватися від суду. Щодо знищення речових доказів, вказує, що ОСОБА_6 добровільно надав зразки свого ДНК, щодо вчинення інших злочинів, цей ризик є абстрактним, нічим не обґрунтованим. Він є не судимою особою, має постійне місце проживання, допомагає ЗСУ / а.с. 35-39/.

Обвинувачений та його захисник в підготовчому засіданні свої клопотання підтримали, заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у клопотання про зміну запобіжного заходу.

29 вересня 2025 року надійшла заява від потерпілої ОСОБА_4 про бажання взяти обвинуваченого на поруки, яке мотивує тим, що вона хоча і має статус потерпілої, але такою себе не вважає, з ОСОБА_6 перебуває у близьких стосунках, проживає з ним разом протягом тривалого часу. Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим, оскільки в його діях відсутні ознаки ч. 2 ст. 147 КК України, він має позитивну характеристику, раніше не притягався до адміністративної, дисциплінарної відповідальності, вона може забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, явку в судові засідання /а.с. 41-42/.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник свою заяву та клопотання захисника обвинуваченого підтримали, заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений та захисник підтримали заяву потерпілої.

29 вересня 2025 року від депутата Охтирської міської ради ОСОБА_11 / а.с. 48-49/ та від депутата Кириківської селищної ради ОСОБА_12 /а.с. 129-130/ надійшли заяви про бажання взяти обвинуваченого на поруки, які мотивують тим, що знають обвинуваченого ОСОБА_6 протягом тривалого часу як порядну людину, що має позитивну характеристику в суспільстві, має сім`ю, дитину, допомагає ЗСУ, хоча є громадянином іншої країни. Вважають, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим для нього, мають сумнів в його причетності до злочинів, в яких його обвинувачують, будучи на свободі він матиме можливість доводити свою невинуватість, а вони зобов`язуються сприяти у виконанні ним процесуальних обов`язків та забезпечити його явку до суду.

Свої заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в підготовчому судовому засіданні підтримали.

Обвинувачений, його захисник, потерпіла ОСОБА_4 та її представник заяви депутатів підтримали.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та заяв потерпілої і депутатів проти передачі обвинуваченого на поруки, з тих підстав, що відносно обвинуваченого слідчим суддею було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено, підстави для його зміни відсутні, оскільки ризики не змінилися і не перестали існувати, інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Щодо скасування арешту майна, то вважає, що це клопотання є передчасним, оскільки судом не досліджені докази у справі, щоб вирішити долю речових доказів. Проти залучення перекладача обвинуваченому не заперечує, проте вказав, що в ході досудового розслідування такі клопотання не заявлялися, обвинувачений протягом десяти років проживає на території Україні, хоча і не є громадянином України, проте розмовляє і російською, і українською, як доказ цього надав суду висновок експерта за результатами проведення лінгвістичної експертизи розмов по мобільному телефону обвинуваченого з іншими особами. До того ж на цей мобільний телефон накладено арешт слідчим суддею, який захисник просить скасувати.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду з таких підстав.

Підстав для закриття кримінального провадження, направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України. Це кримінальне провадження підсудне Охтирському міськрайонному суду Сумської області.

Таким чином є всі підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово, з повідомленням учасників кримінального провадження.

Вивчивши матеріали кримінального провадження /в межах заявлених клопотань/, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 14 год 38 хв 18 квітня 2025 року до 14 год 38 хв 16 червня 2025 року без визначення розміру застави /а.с. 53-55/. Слідчим суддею було встановлено такі ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, переховування чи знищення доказів своєї причетності до вчинення злочину, які на стадії досудового розслідування ще не відшукані, вчинення інших кримінальних правопорушень. Ухвалами слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2025 року було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до 19 липня 2025 року / а.с. 58-59/, від 14 липня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до 19 вересня 2025 року / а.с. 60-61/, від 19 вересня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 до 02 жовтня 2025 року / а.с. 63-64/.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2025 року було відмовлено у задоволенні захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу / а.с. 56-57/.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років /п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК/. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним цих дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи, що суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України.

Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії підготовчого судового розгляду суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що вони наявні, з огляду на специфіку злочинів, за яким оголошено підозру, та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В цьому аспекті, на переконання суду, є підстави вважати, що не перебуваючи в умовах запобіжного заходу ОСОБА_6 може здійснити спробу ухилення від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначений ризик існує, з огляду на те, що ОСОБА_6 є громадянином Вірменії, не має офіційних законних джерел доходу, власного житла, сім`я проживає окремо від нього, за кордоном, що дає суду підстави дійти висновку, що в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу він може змінити своє місце перебування, тим самим ухилитися від суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

На думку суду, обвинувачений буде мати реальну можливість спілкуватись зі свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Таким чином, вказаний ризик є також доведеним.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Суд враховує, що ОСОБА_6 є не судимою особою, молодого віку, має сім`ю, яка проживає окремо від нього за кордоном, є громадянином Вірменії, має задовільний стан здоров`я, на території України офіційних законних джерел доходу не має, не має власного житла, за місцем реєстрації не проживає, не має утриманців на території України, перекваліфікація його дій прокурора не здійснювалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.

Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Завершити судовий розгляд до 02 жовтня 2025 року не можливо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сінькова проти України» роз`яснив, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами та належно задокументованими фактами. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи, на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, заяви потерпілої та депутатів про передачу обвинуваченого на поруку задоволенню не підлягають, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , пов`язані із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення йому розміру застави.

Вирішуючи клопотання захисника про скасування арешту майна, суд дійшов такого висновку.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження / ч. 1 ст. 170 КПК України/.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 квітня 2025 року накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем мешкання ОСОБА_6 , а саме: циліндричний предмет темно зеленого кольору з маркуванням «40 мм HEDP CRTG М430A1» схожий на боєприпаси, який запаковано до спецпакету CRI1275091; патрони калібру 7,62 мм у кількості - 18 шт, які запаковано до спецпакету CRI1275092; два порожні магазини до пістолета, затвор до пістолета № НОМЕР_6 , які запаковано до спецпакету CRI1275096; мобільний телефон Iphone 13 із абонентським номером НОМЕР_1 , imei - НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 (пароль НОМЕР_7 ), який запаковано до спецпакету CRI1275098; мобільний телефон Iphone 5 із сім картою НОМЕР_4 , imei НОМЕР_5 , який запаковано до спецпакету CRI1275097; металевий предмет схожий на автомат АК-74 із магазином, що містить пластикові кульки, який запаковано до пакету № 3; запал HGR2 DM82A3, який запаковано до спецпакету CRI1275093; корпус гранати з написом DM-51 іноземного виробництва, який запаковано до спецпакетуCRI1275094 / а.с. 52/.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.

Системний аналіз норм статей 314, 315 КПК України свідчить, що підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Захисник посилається на те, що мобільні телефони та металевий предмет, схожий на автомат АК-74 із магазином, що містить пластикові кульки, не мають відношення до цього кримінального провадження.

Але доводи, вказані захисником, мають бути перевірені під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначенні судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Тому це клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання захисника про залучення обвинуваченому перекладача, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст.29КПК України суд забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуватися у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.42КПК України обвинувачений має право користуватися рідною мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Статтею 68 КПК Українипередбачено, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показів або документів сторони кримінального провадження слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача.

Відповідно до ч. 2 ст.122КПК України витрати, пов`язані із залученням та участю перекладачів для перекладу показань обвинуваченого, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов`язком.

Оскільки у судовому засіданні було з`ясовано, що обвинувачений є громадянином Вірменії, проживає на території України не постійно, не володіє в достатній мірі українською мовою, то виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому перекладача для здійснення перекладу обвинувального акту та в судових засідань.

Керуючись ст. ст. 314, 315, 316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження,внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №42024202520000050від 31травня 2024року,за обвинуваченням ОСОБА_6 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.147,ч.1ст.263,ч.1ст.345КК України,призначитидо судовогорозгляду усудовому засіданнів залісудових засіданьОхтирського міськрайонного судуСумської областіна 27жовтня 2025 року на 14 год 00 хв.з повідомленням учасників кримінального провадження.

Задовольнити клопотання прокурора та продовжити в кримінальному провадженні № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 29 вересня 2025 року до 27 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Визначити строк дії ухвали в частині запобіжного заходу до 24 години 00 хвилин 27 листопада 2025 року.

Відмовити у задоволенні клопотань захисника про зміну запобіжного заходу та скасування арешту майна.

Відмовити у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_4 про передачу обвинуваченого на поруки.

Відмовити у задоволенні клопотаннь депутата Охтирської міської ради ОСОБА_11 , депутата Кириківської селищної ради ОСОБА_12 про передачу обвинуваченого на поруки.

Задовольнити клопотання захисника та залучити до участі у кримінальному провадженні № 42024202520000050 від 31 травня 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_6 , перекладача для перекладу обвинувального акту та судового процесу з української на вірменську.

Перекладачу необхідно прибути до суду в судове засідання, призначене на 27 жовтня 2025 року о 14 год 00 хвилин, в приміщення суду /можливо в режимі відео конференції/.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Сумський слідчий ізолятор» - для виконання, та вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повне судове рішення проголошено 02 жовтня 2025 року о 16 год 30 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1