Ухвала суду № 130681675, 01.10.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/997/25

Провадження № 1-кп/147/224/25

УХВАЛА

про призначеннясудового розгляду

01 жовтня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 із участю секретаря ОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченого захисника потерпілоїОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданніу селищі Тростянець кримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 19.04.2025за №12025020120000061 про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-

встановив:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень,передбаченихч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвалою судді від 12.06.2025 у вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України. Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.04.2025 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжено до 06.10.2025. Причетність ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними письмовими доказами, показами свідків та іншими матеріалами у своїй сукупності. У той же час, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років. Тому усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу може зникнути та переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Без продовження строку перебування під вартою, ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою створення для себе сприятливих умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України. Крім того ОСОБА_4 не має постійного джерела доходів, обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих злочинів, а тому перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України

З метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, та за сукупності наведених обстави прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор оголосив короткий зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав його та просив його задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу поклався на розсуд суду.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого.

Крім того, 01.10.2025 у підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суді Вінницької області, просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду за участі сторін кримінального провадження, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для повернення обвинувального акту немає, підстав для закриття кримінального провадження немає, угоди не укладалися.

Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане письмове клопотання, дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.04.2025 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 17 червня 2025 року включно, строк якого продовжено до 14.08.2025 ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.06.2025 та пізніше ухвалою суду від 08.08.2025 до 06.10.2025.

Відповідно до ч. 3. ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою (статті 131,176, 183 КПК України).

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положення ст.199КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчинених в умовах воєнного стану,за вчиненняякого передбаченепокарання у видіпозбавлення воліна строк від п`яти до восьми років, та проступку. Водночас суд зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Також, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, а також незаконно впливати на інших учасників провадження, суд враховує стадію розгляду кримінального провадження, а саме, те, що справа перебуває на стадії підготовчого судового провадження, відповідно ще жодні докази судом не досліджені, відношення обвинуваченого до інкримінованих злочинів судом не з`ясовано, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою уникнення покарання.

Окремо суд звертає увагуна те,щонастадії судового провадження, судне вправі вдавитися до аналізу пред`явленого обвинувачення, встановлювати винуватість особи чи правильність кваліфікації інкримінованого кримінальногоправопорушення. Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на даному етапі, суд повинен лише пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об`єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальні правопорушення вчинені під час правового режиму воєнного стану, з проникненням у сховище та повторно, обставини та характер вчинення останнього, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, перебування справина початку стадії підготовчого судового розгляду в підготовчому судовому провадженні, тобто коли свідки таобвинувачений недопитані, інші докази не досліджені у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях тримання під вартою, зокрема, за станом здоров`я судом не здобуто.

Крім цього, під час проведення судового засідання судом не здобуто відомостей, щодо міцних соціальних зав`язків, матеріального стану чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність у даному випадку виключних обставин, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, які дають підстави не визначати розмір застави, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, шкоду завдану потерпілим, майновий і сімейний стан підозрюваного ОСОБА_4 та встановлені вище ризики.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов переконання, що підозрюваному ОСОБА_4 варто визначити розмір застави у межах передбаченого законом за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Водночас суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Також, судом встановлено, що під час досудовогорозслідування угодиу кримінальному провадженнінеукладались. Підстав для закриття або зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суді Вінницької області.

Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні в даному складі суду за участі сторін кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставінаведеного такеруючись ст.ст. 177,183,199,314,315,331 КПК України, суд-

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 листопада 2025 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумівдля працездатних осіб, що становить 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово, прокурора та суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого покласти наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, заставу буде звернуто в дохід держави.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Підготовче провадження закінчити.

Призначити кримінальнепровадженнядосудового розглядуувідкритомусудовому засіданні на12:30 год.07.10.2025 у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області, резервною датою визначити 16.10.2025 о 15:00 год.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала, в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена доВінницькогоапеляційного судупротягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 02.10.2025 о 8.20 год.

Суддя ОСОБА_1