Рішення № 130678688, 02.10.2025, Близнюківський районний суд Харківської області

634/421/25

2/612/188/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Масло С.П., за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Близнюки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути суму заборгованості за договором № 1454767 у розмірі 13634,56 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.04.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 (було укладено договір про споживчий кредит № 1454767 від 29.04.2024 р., згідно умов якого отримав кредит в розмірі 3800 грн. під відсотки, який не повернув в строки визначені умовами цього договору.

04.09.2024 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ. ЕН. ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» було укладено Договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором № 1454767 від 29.04.2024 р. перейшло до ТОВ Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Договором № 1454767 від 29.04.2024 р. . станом на 04.09.2024 року становить 13634,56 гривень, яка складається з: 3800 грн. - заборгованість за кредитом; 4934.56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією; 4900 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідач через свого представника подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування відзиву зазначив, що позивач не надав доказів отримання кредиту відповідачем та первинних бухгалтерських документів, відсутні докази передачі прав вимоги за кредитним договором від первісних кредиторів до позивача, вимога щодо стягнення пені не підлягає задоволенню з посиланням на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Розмір судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, пропорційності та розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною адвокатом роботою. Також зазначив, що їх витрати на правничу допомогу складають 3500 грн., а докази в підтвердження їх здійснення будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення.

У відзиві представник просив визнати поважними причини пропуску строку для подачі відзиву.

З огляду на те, що: 1) в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками, 2) представник відповідача отримав фактично доступ до позову та додатків до нього лише 29.05.2025 року через підсистему «Електронний суд», 3) п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву спливав 14.06.2025 року (вихідний день), а відзив був поданий 16.06.2025, тобто в перший рабочий день, то строк для подачі відзиву не сплив, а тому суд не вирішує порушене питання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові просив проводити розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.04.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/ Позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 1454767 від 29.04.2024 р. (далі -Договір).

Згідно п. 1.2. Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 3800 гривень. П. 1.3. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 29.04.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. П. 1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 24.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості). П. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 13880.70 грн. Денна процентна ставка складає: (13880.70 грн. / 3800.00 грн.) / 360 днів * 100% = 1.01%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3028.59 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 17680.70 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання)зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

04.09.2024 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ. ЕН. ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» було укладено Договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором № 1454767 від 29.04.2024 р. перейшло до ТОВ Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Як наполягає позивач, у зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість за Договором № 1454767 від 29.04.2024 р. станом на 04.09.2024 року становить 13634.56 гривень, яка складається з: 3800 грн. - заборгованість за кредитом; 4934.56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією; 4900 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що Договір № 1454767від 29.04.2024р укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. Навідміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Наявні копії договору факторингу, реєстру права вимоги, платіжна інструкція про сплату коштів за договором факторингу, витяг з акту приймання-передачі прав відносно відповідача, акт прийому-передачі документів за договором факторингу є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене суд вважає необґрунтованими доводо представника відповідача щодо відсутності належних доказів на підтвердження набуття позивачем права вимоги до відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Відповідно до умов Договору № 1454767 від 29.04.2024 р., встановлено розмір відсотків за користування кредитом та загальну вартість кредиту в розмірі 17680,70 грн. при 3800 грн. отриманого кредиту.

Позивач просить стягнути з відповідача за Договором № 1454767 від 29.04.2024 р. станом на 04.09.2024 року 4934.56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами. Відповідач та його представник не простували суму заборгованості за процентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 4934,56 грн.

Щодо вимог Банку про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 3800,00 грн., суд зазначає наступне.

Представник відповідача в обґрунтування доводів відзиву послався на те, що в матеріалах справи відсутності належні та допустимі докази того, що кредитні кошти були отримані відповідачем.

Натомість вищенаведені доводи представника відповідача спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою за вихідним номером № 36274509 від 2024-04-29 13:08:13, з якої вбачається, що ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ" перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 3800 грн., з призначенням платежу: Кошти згідно договору 1454767. Крім того факт перерахування коштів підтверджується відомістю про щоденні нарахування за Договором відповідача.

Вказані докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивачем не доведено факт отримання коштів в кредит.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3800 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, суд не погоджується з вимогами позивача щодо про стягнення неустойки у розмірі 4900,00 грн. та погоджується з доводами представника відповідача в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 4900,00 грн., яка нараховувалась на протязі 2024 року не підлягають задоволеню, оскільки суперечать наведеним положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги по Договору № 1454767 від 29.04.2024 є частково обґрунтованими, а саме підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3800,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4934,56 грн., а в іншій частині вимог слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно (64,06%) задоволеним позовним вимогам.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, заявленого представником позивача в позові, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи було надано: Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, Договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг, детальний опис наданих послуг на виконання умов договору про надання правової допомоги, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, Ордер на надання правничої допомоги.

Представник відповідача заперечував проти стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. та заначив, що такий розмір не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, пропорційності та розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною адвокатом роботою. Вважав, що розумною є сума витрат у розмірі 2000 грн.

Суд частково погоджується з цими запереченнями представника відповідача, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу на те, що з урахування характеру правовідносин та положень закону, які регулюють такі відносини, наявність усталеної практики у подібних справах щодо стягнення заборгованості за кредитами, об`єм нормативного-правового обґрунтування не потребував тривалого пошуку та аналізу чинного законодавства і судової практики. Тобто, з огляду на складність справи, кількість правових норм, які застосовані у позові, наявність документів, що не потребували зусиль щодо їх пошуку, відсутність будь-яких математичних розрахунків чи обчислень, не виправдовує ту суму витрат, яка попередньо визначена представником позивача.

Отже, суд вважає, що попередній розрахунок витрат позивача в цій частині є неспівмірним зі складністю справи та наданих об`ємом послуг, є завищеним, невиправданим.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі реальними та розумними є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Отже, суд стягує з відповідача витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (64,06 %), виходячи із суми в 4000 грн.

Щодо заяви представника відповідача про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 2 ст. 246 ЦПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відтак, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«ЕЛ.ЕН.ГРУП»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за Договором № 1454767 від 29.04.2024 у розмірі 8734 (вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1551 ( одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2562 ( дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Призначити у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, за заявою представника відповідача заявленої у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на 30 жовтня 2025 року на 10 годину 35 хвилин. У судове засідання викликати учасників справи.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2025.

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (код ЄРДПОУ 41240530, місцезнаходження - м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10)

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.П. Масло