Ухвала суду № 130668710, 01.10.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 613/1250/25

провадження № 1-кп/619/446/25

УХВАЛА

01 жовтня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченогоОСОБА_4 захисникаОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024221010000506 від 27.09.2024 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ; у вчиненнізлочинів,передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,

установив:

У провадженніДергачівського районногосуду Харківськоїобласті перебуваєкримінальне провадженнястосовно ОСОБА_4 обвинуваченого увчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченим переховуватись від суду, оскільки він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до проступків, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі строком до 5 років. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, у зв`язку із тим, що показання надані на стадії досудового розслідування судом не беруться до уваги при судовому розгляді провадження, тому є достатні підстави вважати, що у разі не обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 може фізично або психологічно незаконно впливати на учасників кримінального провадження, а саме свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а саме примусити змінити надані ними показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання. Також продовжує існувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується у зв`язку із тим, що у ОСОБА_4 є особою, яка раніше вчиняла кримінальні правопорушення, крім того, останній, офіційних альтернативних, окрім збуту особливо небезпечних психотропних речовин, джерел доходів не має, що свідчить про реальну можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 при вирішенні клопотання покладався на думку суду.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 звернув увагу суду, що ризики не підтверджені та клопотання є необґрунтованим.

Заслухавши клопотання та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку такого висновку.

Судом установлено, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 04.08.2025 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до02 жовтня 2025 року включно. з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під часпідготовчого судовогозасідання судза клопотаннямучасників судовогопровадження маєправо обрати,змінити,продовжити чискасувати заходизабезпечення кримінальногопровадження,в томучислі запобіжнийзахід,обраний щодообвинуваченого.При розглядітаких клопотаньсуд додержуєтьсяправил,передбаченихрозділом IIцьогоКодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінкуможливості обвинуваченим ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити іншекримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій,

Згідновідомостей,що єнаявними вматеріалах справи, ОСОБА_4 обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України, за яке може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційних джерел існування, не має міцних соціальних зв`язків, вчинив умисний злочин у вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин.

Наявність сукупності вищенаведених відомостей об`єктивно свідчить про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Отже, суд дійшов висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, а саме того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин, суд вважає, що у цьому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема, життя та здоров`я населення, яке, відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Крім того, високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, оскільки злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, це злочини, що посягають на здоров`я населення у зв`язку з поширення наркоманії та зростанням злочинності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей.

Враховуючи вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

Суд ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду можливість, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги обставини, які вказують на доцільність та наявність підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою,враховуючи наявність продовження існування ризиків, передбаченихп. п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Разом з тим, при постановленні ухвали, з урахуванням ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 х 50), а саме - в сумі 151 400,00 грн з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Частиною 2 статті 400 КПК України визначено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ураховуючи викладенета керуючисьстаттями315, 316, 394, 400 ч. 2 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до29листопада 2025року включно.

Визначити суму застави у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400,00 грн (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста), яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава),протягом дії ухвали.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із міста Богодухів Богодухівського району Харківської області прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29листопада 2025 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отриманнята перевіркидокумента,що підтверджуєвнесення застави,уповноважена службоваособа місцяув`язненнямає негайноздійснити розпорядженняпро звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

У разівнесення заставита змоменту звільненняобвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моментузвільнення з-підварти узв`язкуз внесеннямзастави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1