Рішення № 130668689, 02.10.2025, Близнюківський районний суд Харківської області

612/536/25

2/612/240/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2025року селище Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лобановської С.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, третя особа: ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання його, як непрацездатного батька, у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду.

В обґрунтування позову вказує, що 31 січня 1986 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 , від якого вони мають сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На теперішній час він досяг пенсійного віку та за станом здоров`я не має можливості працювати, розмір пенсії становить 3252 грн.

Син, ОСОБА_2 , повнолітня працездатна особа, має стабільний дохід, проте, у добровільному порядку матеріальної допомоги не надає. При цьому він має задовільний стан здоров`я, є працездатною особою та може надавати фінансову або в натуральній формі допомогу.

Розмір пенсії не покриває витрат на поточні базові потреби.

Тому він звертається до суду із питанням про стягнення аліментів на своє утримання з ОСОБА_2 як непрацездатного батька.

Також зазначає, що судовим наказом судді Близнюківського районного суду Харківської області № 612/102/22 від 27 вересня 2022 року з відповідача на користь третьої особи, ОСОБА_2 , на утримання двох дітей стягнуті аліменти у розмірі у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 21 вересня 2022 року і до повноліття дітей, тому рішення по даній справі може вплинути на права та законні інтереси третьої особи.

Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Третя особа, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вирішення питання залишила на розсуд суду.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 серпня 1988 року, виданого Відділом реєстрації актів Близнюківського району Харківської області, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки про доходи № 7722707816792745 від 19.05.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лозівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області і отримує пенсію за віком, яка в період з листопада 2024 року по квітень 2025 року склала 18000 грн 84 коп.. З березня 2025 року щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 3225,89 грн.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частиною 1 статті 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 75 СК України, абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", непрацездатними громадянами є особи, які досягли пенсійного віку або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно зі ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК). Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На даний час позивач потребує матеріальної допомоги, яку відповідач, який є його сином, не надає, хоча зобов`язаний її надавати згідно вимог Сімейного Кодексу України (ч.1 ст. 202 СК України).

З матеріалів справи не вбачається підстав, передбачених ст. 204 СК України, для звільнення його (відповідача) від сплати аліментів на утримання позивачки.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, від 18.07.2006 року).

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності, всебічності та повноти з`ясування обставин справи, розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище позивача та відповідача, зважаючи на непрацездатність позивача та його потребу в матеріальному утриманні, враховуючи що у позивача відсутня можливість отримати матеріальну допомогу від інших, крім сина, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути аліменти в 1/10 частині від всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 щомісячно, що враховуючи матеріальний стан сторін буде достатнім для утримання позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, у даному випадку з 21 липня 2025 року.

Суд також враховує, що позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

На підставівикладеного,ст.51Конституції України,ст.ст.75,79,202,205СК України,керуючись ст.ст.82,141,206,258,259,263,265,268,280ЦПК України,суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, третя особа: ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/10 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 21 липня 2025 року і довічно.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) копійок (UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.М. Лобановська

02 жовтня 2025 року