Ухвала суду № 130661818, 01.10.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

01.10.2025 № 520/19115/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та незаконним взяттям на військовий облік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 безстрокову довідку або інший документ, який підтверджує його статус невійськовозобов`язаного з наданням цих відомостей в електронний застосунок Резерв +;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, справа № 520/20679/24, яке набрало законної сили.

Ухвалою від 22.07.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропонувано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.

Перевіривши матеріали позову суд установив, що в своїх позовних вимогах позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та незаконним взяттям на військовий облік; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 безстрокову довідку або інший документ, який підтверджує його статус невійськовозобов`язаного з наданням цих відомостей в електронний застосунок Резерв +; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, справа №520/20679/24, яке набрало законної сили.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що згідно відомостей військового квитка він є виключеним з військового обліку, а згідно даних, внесених до бази "Резерв+", позивач знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний. Позивач 05.06.2024 направив до відповідача засобами поштового зв`язку заяву (датована 04.06.2024), зокрема, про надання йому довідки /підтвердження/ про виключення його з військового обліку, надання документального підтвердження відповідного зразка, що позивач не підлягає мобілізації, надання відповіді, чи є позивач військовозобов`язаним. Заяву позивача відповідач отримав, однак відповіді не надав, що , за доводами позивача, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та що стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Разом з тим, з програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що позивач вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом щодо оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді за його заявою від 04.06.2024 про надання довідки /підтвердження/ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, про надання документального підтвердження відповідного зразка, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації, про надання відповіді, чи є ОСОБА_1 військовозобов`язаним (судова справа № 520/20679/24).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі №520/20679/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді за заявою ОСОБА_1 з додатками від 04.06.2024 про надання довідки /підтвердження/ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку; про надання документального підтвердження відповідного зразка, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації; про надання відповіді, чи є ОСОБА_1 військовозобов`язаним; у разі відмови в наданні такої відповіді, про те, що ОСОБА_1 19.05.2009 був виключений з військового обліку, про надання обґрунтованої, мотивованої відповіді, відповідно до Закону України Про звернення громадян. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відповідь на заяву додатками від 04.06.2024 про надання довідки /підтвердження/ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку; про надання документального підтвердження відповідного зразка, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації; про надання відповіді, чи є ОСОБА_1 військовозобов`язаним; у разі відмови в наданні такої відповіді, про те, що ОСОБА_1 19.05.2009 був виключений з військового обліку, про надання обґрунтованої, мотивованої відповіді, відповідно до Закону України Про звернення громадян. Рішення набрало законної сили 17.01.2025.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У позовній заяві, що розглядається судом у даній адміністративній справі (№520/19115/25), позивачем зазначено, що незважаючи на рішення суду у справі №520/20679/24, що набрало законної сили, відповідач так і не надав відповідь згідно рішення суду, що й стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Тобто, фактично спірні правовідносини, що виникли в даній справі, стосуються виключення позивача з військового обліку, з приводу чого позивачем подавалася заява до відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та спір щодо нерозгляду якої вже був розглянутий судом у межах справи № 520/20679/24 (у межах визначеного позивачем способу захисту його порушених прав у спірних правовідносинах).

Отже, спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку з невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі №520/20679/24, що набрало законної сили 17.01.2025, про що також свідчить заявлена позивачем у даній справі позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, справа №520/20679/24, яке набрало законної сили.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи шляхом подання позову з тих же спірних правовідносин. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує фактично бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 520/20679/24, що набрало законної сили 17.01.2025, про що позивач зазначає в позовній заяві, посилаючись про невиконання відповідачем рішення суду у справі № 520/20679/24 як на підставу для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі спрямований на виконання іншого судового рішення, а предметом цього позову є фактична незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 520/20679/24, що набрало законної сили 17.01.2025.

У справі № 520/20679/25 спір між позивачем та відповідачем виник з приводу одного питання - наявності чи відсутності підстав виключення його з військового обліку на підставі поданої позивачем до відповідача заяви від 04.06.2024, однак у зазначених справах позивачем обрано різні способи захисту своїх порушених прав.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов`язання вчинити дії щодо виключення позивача з військового обліку та щодо надання відповідного документу, який підтверджує його статус невійськовозобов`язаного, питання щодо вчинення або невчинення який має бути вирішене відповідачем при виконанні рішення суду у справі № 520/20679/24. Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Фактично, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, позивач намагається повторно вирішити спірні правовідносини, обравши інший спосіб захисту своїх прав, при цьому не дочекавшись результату виконання відповідачем рішення суду у справі № 520/20679/24.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 у справі №460/350/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/20679/24, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/19115/25.

Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 520/19115/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН