Рішення № 130660268, 30.09.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2025 р. № 400/7652/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «ВИРОБНИЧО- КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА», вул. В`ячеслава Чорновола, 8Г,м. Миколаїв,54028, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, Державної податкової служби України, пл. Львівська, 8,м. Київ,04053, провизнання протиправним та скасування рішення від 24.06.2025 року № 13003284/32997029; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від30.05.2025 року № 28,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «ВИРОБНИЧО- КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13003284/32997029 від 24 червня 2025 року;

- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати подану Приватним підприємством «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» податкову накладну № 28 від 30 травня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів Податкового кодексу України ПП «ВИРОБНИЧО- КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» склало податкову накладну №28 від 30.05.2025 року та направило її на реєстрацію в ЄРПН. За результатом направлення отримано повідомлення з якого вбачається, що накладну прийнято під час її подачі до єдиного реєстру податкових накладних, але її реєстрацію зупинено, зокрема: підставою зупинення реєстрації визначено: ПН складена та подана платником податку, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів. Позивачем було направлено в електронному вигляді до ДПС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції де було зазначено пояснення щодо діяльності позивача. Однак за результатом розгляду податковим органом наданих документів позивачем отримано рішення № 13003284/32997029 від 24.06.2025 року, якими відмовлено у реєстрації податкової накладної. Підставою для відмови податковим органом визначено: наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Позивач вважає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/7652/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

01.08.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ПП ВИРОБНИЧО- КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІЛЬТА подало до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 30.05.2025 року. Рішенням комісії ГУ ДПС у Миколаївській області № 13003284/32997029 від 24.06.2025 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №28 від 30.05.2025 року. На момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації ПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації ПН.

04.08.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що приватне підприємство «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» не може погодитися з доводами відповідача, з огляду на таке: так, доводи податкового органу про ненадання позивачем копій вищевказаних первинних документів, є необґрунтованими, оскільки відсутність вказаних документів не була підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та не зазначалася у відповідній квитанції. Відшукування нових підстав контролюючим органом, що не були підставами для зупинення реєстрації податкової накладної на виправдання своєї позиції під час судового розгляду справи є безпідставним та необґрунтованим. Суб`єкти владних повноважень, приймаючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Однак, слід наголосити, що позивач направляв контролюючому органу разом з поясненнями копії документів, зокрема: акту № 01/2025 надання послуг оренди обладнання; акту № 02/2025 надання послуг оренди обладнання; акту № 03/2025 надання послуг оренди обладнання; акту № 04/2025 надання послуг оренди обладнання; акту № 05/2025 надання послуг оренди обладнання; акту № 06/2025 надання послуг оренди обладнання; акту № 05/2025 надання послуг оренди транспортного засобу; платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 2924, 2927, 2926, 2925 від 18 червня 2025 року; податкових накладних № 5 від 07 травня 2025 року, № 135 від 31 травня 2025 року; Договору на відпуск нафтопродуктів (відомість, передоплата) від 20 липня 2023 року; рахунку на оплату № 387 від 21 березня 2025 року, № 552 від 23 квітня 2025 року; № 568 від 29 квітня 2025 року, № 638 від 07 травня 2025 року; № 674 від 16 травня 2025 року; видаткової накладної (зведеної) № 643 від 20 травня 2025 року, № 642 від 30 квітня 2025 року, № 720 від 05 червня 2025 року; № 791 від 31 травня 2025 року, № 559 від 04 травня 2025 року, № 558 від 30 квітня 2025 року, № 650 від 25 травня 2025 року, № 665 від 01 червня 2025 року, № 664 від 31 травня 2025 року; платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2868 від 07 травня 2025 року, № 2882 від 16 травня 2025 року, № 2896 від 30 травня 2025 року; сертифіката приймання № 8002800879; рахунку на оплату № 196 від 25 лютого 2025 року, № 183 від 26 лютого 2025 року; сертифіката якості № 7741.

05.09.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що за результатами розгляду поданого платником Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, Комісія ГУ ДПС у Миколаївській області дійшла висновку щодо неможливості прийняття рішення у зв`язку з недостатністю поданих документів. Відповідно до наданого підприємцем пояснення стало відомо, що дане підприємство є виробником і ним були виписані податкові накладні на поставку металосітки та дріту сталевого. Серед поданих на комісію документів був наданий договір оренди обладнання у ОСОБА_1 (3082012900), а саме: №01/01-2022 від 02.01.2022року, з метою використання обладнання для виробництва дроту та сітки. Згідно п. 5.1, розмір орендної плати в місяць складає 200,00 грн. При цьому первинні документи щодо оренди обладнання (розрахункові документи) відсутні. Виробник зобов`язаний на кожну партію продукції видати сертифікат відповідності. На розгляд комісії дані сертифікати також були не надані. Протилежного позивачем не доведено. З урахуванням наведеного, платнику було направлено Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією рішення про реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, за встановленою формою, а саме: первинних документів щодо придбання товарів/послуг, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності. Підставою для прийняття рішення є ненадання копій первинних і розрахункових документів щодо вищезазначеної оренди обладнання та сертифікатів відповідності готової продукції. Для прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісією враховується вся наявна інформація по платнику. Так, згідно з Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставою для відмови слало ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН, платником податку. Відповідно до графи Додаткова інформація зазначено, що платником не в повному обсязі надані копії документів на придбання товарів пов`язаних з виробництвом продукції.

08.09.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що доводи відповідача про однотипні позови і надмірні витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та відображають явне перекручення фактів. Подача позовів у спосіб, обраний позивачем, відповідає вимогам процесуального права та не створює жодних підстав для звинувачень у штучному отриманні коштів. Витрати на правничу допомогу відображають реальні дії адвоката з підготовки позовів, аналізу документів та супроводу справи і відповідають критерію розумної необхідності, а твердження про штучне розділення є надуманими і неправомірними. Разом з тим, відповідач навіть не може правильно зазначити назву представника позивача - Адвокатське об`єднання "Астрея-груп" було названо як АСТЕРІЯ-ГРУП, водночас, на підтвердження повноважень представника позивача у матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Складається враження, що відповідач намагається затягнути судовий процес, використовуючи процесуальний час - повторюючись у доводах своєю критикою позивача та його представника. Постійне повторення аналогічних претензій і безпідставних звинувачень створює додаткові труднощі у належному здійсненні прав позивача та затягує судовий розгляд, замість того, щоб сприяти з`ясуванню обставин справи.

Слід зазначити, що враховуючи умови воєнного стану, коли країна перебуває у надзвичайно складній ситуації, контролюючі органи повинні виступати не формалістами, а підтримкою для платників податків, забезпечуючи можливість належного виконання обов`язків та стабільність бізнесу. Дії відповідача: відмова в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без чіткої мотивації, надумані претензії щодо витрат на правничу допомогу та необґрунтовані звинувачення у поданні однотипних позовів - демонструють нехтування реальними труднощами платника податків та відсутність соціальної відповідальності органу, ускладнюють виконання законних обов`язків та підривають довіру до державних органів у критично важливий для економіки час.

Таким чином, доводи відповідача є хибними, суперечать фактичним обставинам та законодавству, і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

ДПС України у встановлені строки відзив до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІЛЬТА є платником податків, видами діяльності якого є: 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (основний); 28.41 Виробництво металообробних машин; 24.34 Холодне волочіння дроту; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів; 46.62 Оптова торгівля верстатами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, .; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Так, 14 лютого 2025 року між Приватним підприємством «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» та Приватним підприємством «ЗАВОД СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» укладено Договір на постачання Товару № 14/02-1. Предметом цього Договору є поставка Товару, відомості про який визначаються в рахунках.

30 травня 2025 року позивач, на виконання умов Договору, здійснив поставку дроту сталевого ОК ГОСТ 3282-74 ф 3,8, на загальну суму 22 714 гривень 87 копійок.

30 травня 2025 року ПП «ВКФ «ІЛЬТА» за результатами своєї господарської діяльності подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 28 на суму 22 714 гривень 87 копійок, у т.ч. податок на додану вартість 3 785 гривень 81 копійка за операцією з контрагентом ПП «ЗАВОД СТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ», реєстрація якої зупинена 10 червня 2025 року, оскільки податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості. Також, позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас, зі змісту квитанції не вбачається конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

30.05.2025 року позивачем складено та подано до реєстрації до ЄРПН податкову накладну № 28 на суму 22 714,87 грн. (в тому числі ПДВ 3 785,81 грн.).

Відповідно до Квитанції, контролюючим органом прийнято податкову накладну №28 від 30.05.2025 року, але реєстрацію її зупинено.

У квитанції зазначено, що ПН складена та подана платником податку, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів. Також позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеній у податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

ПП ВИРОБНИЧО- КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ІЛЬТА, засобами електронного зв`язку, направило на електронну адресу Головного управління ДПС Пояснення з первинними документами щодо здійснення господарських операцій по податковій накладній №28.

Однак, Комісією ГУ ДПС в Миколаївській області прийнято рішення № 13003284/32997029 від 24.06.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №28 від 30.05.2025 року.

Підставою для відмови зазначено, що позивачем ненадано/частково надано додаткові письмові пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено ЄРПН, при отримані повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено ЄРПН, платником податку.

У графі Додаткова інформація зазначено, що платником порушено п.9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 12.12.2019 №520 (зі змінами).

Не погоджуючись з рішенням Комісії ГУ ДПС про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну №28 від 30.05.2025 року та надіслано до ЄРПН, проте реєстрацію податкових накладних було зупинено згідно квитанцій.

Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений Постановою КМУ №1165 від 11.12.2019 року. Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 року затверджений Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. а або б п. 185.1 ст. 185, пп. а або б п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою:

D= S/T,

де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;

значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:

P = Pм х 1,4,

де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;

Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

За приписами п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п.7 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п.11 Порядку № 1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, підставою для такого зупинення став п.8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток №3 до Порядку №1165), підставою для зупинення реєстрації податкових накладних є те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктами 4,5 Порядку №520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п.5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з пунктами 9,10,11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

У той же час п.3 Порядку №520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.

Таким чином, норми Порядку №520 визначають строк для надання пояснень та копій документів (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в ПН/РК) строк для прийняття рішення Комісією (5 днів з дня отримання документів).

Порядок №520 не регламентує питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної, але при наявності у платника надати ці документи до спливу 365 днів.

Тобто, зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.

При таких обставинах, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний (може включати) перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, позивачем надані до контролюючого органу всі наявні у нього документи на підтвердження здійснених господарських операцій.

Відповідно до матеріалів справи, у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до неї, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Формальне зазначення у квитанції пропозиції "ненадано/частково надано додаткові письмові пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено ЄРПН, при отримані повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено ЄРПН, платником податку" є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку № 1165.

Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Таким чином, жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач у квитанціях не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

За таких умов, рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне їх трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що надані первинні документи на підтвердження здійснення операцій по податковій накладній №28 від 30.05.2025 року засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань за вказаним вище договором.

З огляду на те, що позивач мав право надати документи протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в ПН/РК, а контролюючим органом взагалі не визначено які документи необхідно подати (або додатково подати в межах 365 днів), то прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних позивача є передчасними.

З іншої сторони Порядок №520 вимагає від Комісії розглянути протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.4 цього Порядку, та прийняти рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому ст.42 Кодексу.

Таким чином, в цієї частині Порядок №520 не відповідає вимогам до законодавства щодо його якості.

Питання тлумачення та застосування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі Будченко проти України, рішення у справі Скордіно проти Італії

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам доступності, передбачуваності та зрозумілості; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відсутність в оскаржуваних рішеннях мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності за виключенням того, що акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.

Всупереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України представники відповідачів не спростували належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції, не надалі жодного доказу, що господарські операції не здійснювались, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій.

Факт зупинення реєстрації податкових накладних та відмови у їх реєстрації в ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності надання послуг, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна. Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт надання послуг. Відповідачем вказані обставини не спростовані. Тому суд доходить висновку, що податкова накладна повністю відповідає вимогам законодавства.

При цьому, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.

Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом зупинення реєстрації податкових накладних.

Судом встановлено, що податкова накладна сформована позивачем у відповідності до умов Договору та підтверджуються первинними документами, відповідно є необґрунтованим та такими що підлягає скасуванню Рішення Комісії № 13003284/32997029 від 24.06.2025 року.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання ДПСУ зареєструвати в ЄРПН вказану податкову накладну.

Відповідно до пунктів 2, 10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

У разі надходження до ДПСУ рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 ст.201 ПКУ, відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для платника податків щодо права на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПСУ провести реєстрацію податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Такий спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо позовної вимоги про судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

05.08.2025 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

06.08.2025 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення ордеру до матеріалів справи.

Розглянувши заяву та клопотання, дослідивши надані учасниками сторін докази, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається із позовної заяви, представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді збирання доказів, необхідних для підготовки адміністративного позову, аналіз зібраних документів, аналізу актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції, підготовки адміністративного позову та формування додатків до позову, аналізу відзиву по справі, аналізу актуальної судової практики для підготовки відповіді на відзив по справі, підготовки відповіді на відзив.

Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2025 року між ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"ІЛЬТА"" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Астрея -груп", в особі керуючого партнера Ільїна Олександра Валерійовича укладено договір про надання правової допомоги №10. Вказані послуги становлять 30000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В даному випадку, суд зауважує, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд визнає, що надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При цьому, суд, враховуючи принцип свободи договору, не заперечує стосовно того, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації останньому витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 3000,00 грн.

Відтак, сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Миколаївській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» (вул. В`ячеслава Чорновола, 8Г, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 32997029) до Головного управління ДПС в Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13003284/32997029 від 24 червня 2025 року.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Приватним підприємством «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» податкову накладну № 28 від 30 травня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) на користь Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» (вул. В`ячеслава Чорновола, 8Г, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 32997029) судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) на користь Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІЛЬТА» (вул. В`ячеслава Чорновола, 8Г, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 32997029) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

6. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко