Рішення № 130656536, 01.10.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17563/24 2/760/5756/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біз Ейрлайн» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд до ТОВ «БІЗ ЕЙРЛАЙН» про захист прав споживачів, просив суд стягнути з відповідача кошти за невикористані квитки в сумі 13 502,94 грн.

Посилається на те, що 10 лютого 2022 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) (надалі за текстом - позивач), придбала у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗ ЕЙРЛАЙН» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43375876, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Святослава Хороброго (колишня назва - Народного Ополчення), будинок 26- А, офіс 103) (надалі за текстом - відповідач), два авіа квитки на переліт авіарейсом 7В921 та 7В9222, сполучення Київ- Шарджа - Київ загальною вартістю 13 502,94 грн.

Позивачем було отримано на електронну адресу, підтвердження бронювання номер 3819FF1D (квиток номер: UBE 11190075) на авіарейси № 7В921 (виліт 26 лютого 2022 року) та № 7В922 (виліт 05 березня 2022 року) за маршрутом Київ - Шарджа - Київ.

24.02.2022 р. Указом президента України № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

29 березня 2024 року представник позивача направив адвокатський запит з питаннями чи здійснював авіаперевізник перевезення громадян 26.02.2022 року, чи повідомляв відповідач позивача про відміну рейсу, чи було повернуто кошти за сплачені авіаквитки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10 лютого 2022 р. позивач придбав у відповідача для себе два авіа квитки на переліт авіарейсом 7В921 та 7В9222, сполучення Київ- Шарджа - Київ загальною вартістю 13 502,94 грн.

Позивачем було отримано на електронну адресу, підтвердження бронювання номер 3819FF1D (квиток номер: UBE 11190075) на авіарейси № 7В921 (виліт 26 лютого 2022 року) та № 7В922 (виліт 05 березня 2022 року) за маршрутом Київ - Шарджа - Київ.

24.02.2022 р. Указом президента України № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

29 березня 2024 року представник позивача направив адвокатський запит з питаннями чи здійснював авіаперевізник перевезення громадян 26.02.2022 року, чи повідомляв відповідач позивача про відміну рейсу, чи було повернуто кошти за сплачені авіаквитки.

З позову вбачається, що відповідач проігнорував адвокатський запит та кошти не повернув, у зв`язку з чим він змушений звернутись до суду.

Суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до частин 2, 4 ст. 100 Повітряного кодексу України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 104 Повітряного кодексу України у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов`язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду. Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов`язаний запропонувати пасажиру на вибір: 1) відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості; 2) зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та закриттям повітряного простору України, рейси, на які позивачем були придбані квитки, скасовано.

Згідно з п.п. 1, 4 глави 1 розділу XVIII Авіаційних правил України повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) авіаперевізник здійснює за місцем придбання квитка або в головному офісі авіаперевізника (офісі з продажу перевезень авіаперевізника) і в тій валюті, у якій квиток було оплачено. Повернення коштів в Україні авіаперевізник здійснює в національній валюті. Повернення коштів у представництвах авіаперевізника в інших країнах здійснюється відповідно до законодавства країни місцезнаходження представництва. У разі якщо оплату було здійснено електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Повернення коштів здійснюється, зокрема, на рахунок власника банківської картки, якою оплачено перевезення (у разі припинення діяльності банку перерахування коштів може бути здійснено на рахунок в іншому банку).

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу XVIII Авіаційних правил України повернення коштів авіаперевізник здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання авіаперевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Строк повернення коштів розраховується з дня, наступного за днем отримання авіаперевізником або агентом з продажу документів, необхідних для здійснення операції повернення коштів.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують, що ним припинено здійснення своєї господарської діяльності, авіакомпанія не отримує дохід та на її рахунках відсутні кошти для забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення вартості невикористаних коштів.

Крім того, невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов`язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов`язання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не порушується питання відповідальності за невиконання зобов`язань, а заявлені вимоги про повернення коштів як виконання зобов`язання відповідача перед позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язання щодо повернення коштів позивачу за невикористані квитки, тому вимога позивача про повернення сплачених ним грошових коштів з підстав ненадання відповідних послуг є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З позову вбачається, що станом на день подачі позовної заяви відповідачем умови договору не виконуються.

Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, відповідач наведені позивачем доводи і докази не спростував, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо повернення коштів, сплачених за невикористані авіаквитки.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

З урахуванням задоволення вимог позивача та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави також підлягає судовий збір у розмірі 1211 гривні 20 копійок.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 9 500 грн., то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2024, протокол узгодження вартості послуг № 11 від 22.08.2024 року.

При цьому, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні без виклику сторін у справі.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 9 500 грн., який є завищеним. Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу в сумі 4 000 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 636, 908, 910 ЦК України, 100, 104 ПК України, Авіаційними правилами України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затвердженими Наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 147, 265, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біз Ейрлайн» про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» на користь ОСОБА_1 кошти за невикористані авіаквитки в розмірі 13 502 (тринадцять тисяч п`ятсот дві) гривні 94 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗ ЕЙРЛАЙН» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 26-А, офіс 103, код ЄДРПОУ 43375876).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Верещінська