Рішення № 130648762, 30.09.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1541/2025

Номер справи 243/5956/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

(Заочне)

30 вересня 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання- Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Алфьоров Григорій Іванович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

08 липня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Алфьорова Г.І. звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у них з відповідачем народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що дитина проживає разом з нею, знаходиться на її утримані, батько ОСОБА_2 добровільно допомоги на утримання сина не надає, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15000,00 грн. до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність надати Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно іналежним чиномповідомлений прочас імісце судовогорозгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1ст.5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55,124 Конституції Українитаст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвипливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.76-81ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.51Конституції України,ст.180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі Свідоцтва про народження, відповідач ОСОБА_2 є батьком, а позивач ОСОБА_1 матір`ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.12.2017 № 3004-25033 та № 3004-25035, вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своєю дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9ст. 7 Сімейного кодексу Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ізст. 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістомст. 180 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2,3ст. 181 СК України).

Відповідно до роз`яснень п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу Україниаліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1ст. 182 Сімейного кодексу України,при визначеннірозміру аліментівсуд приймаєдо увагиобставини,що маютьзначення,а саме:стан здоров`ята матеріальнестановище дитини,стан здоров`ята матеріальнестановище платникааліментів,наявність уплатника аліментівінших дітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина;наявність направі власності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач зазначає, що відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає, тому позивач бажає отримувати аліменти у твердій формі у сумі 15000,00 грн. за рішенням суду, оскільки вважає, що саме такий розмір є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, духовного та соціального розвитку.

Суд враховує, що дитина проживає з матір`ю, тому обов`язок по її утриманню лежить переважно на позивачці.

ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі по 15000,00 грн. щомісяця, оскільки він є здоровим та працездатним, на утриманні інших осіб не має, однак в обґрунтування своїх посилань, ОСОБА_1 не надала доказів, що підтверджують розмір доходів відповідача, його матеріальне становище та стан здоров`я.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів того, що не має можливість надавати матеріальну допомогу, має на утриманні інших неповнолітніх або непрацездатних осіб, а також доказів того, що матеріальне становище не дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Відповідно до положень ст. ст.183,184 Сімейного кодексу Українирозмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

Судом також враховуються положення ст.141 та ч.2 ст.182 СК України стосовно рівності прав та обов`язків батьків, у тому числі, щодо утримання дитини, щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ст.182 ч.2 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (для дітей віком до 6 років з 01.01.2025 року становить 2563 грн.) і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи наведене, конкретні обставини справи, а також те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд вважає визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 5000 грн. щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, тобто з08.07.2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, саме такий розмір аліментів буде достатнім для задоволення потреб дитини, гармонійного розвитку дитини та значно перевищує прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років.

Відповідно до ч.2 ст.184 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачку звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, суд вважає відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України стягнути такий з відповідача ОСОБА_2 в сумі 1211,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 182-184,191 Сімейного кодексу України, п. 10 ст.5, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»,Постановою пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 35Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Алфьоров Григорій Іванович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисячі грн. 00 коп.), щомісячно починаючи з 08 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , інші дані суду невідомі, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча одинадцять грн. 20 коп.) до державного бюджету коштів на UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонногосуду Донецької областіО.В. Агеєва