Рішення № 130648187, 26.09.2025, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1681/25

Провадження №2/477/1408/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого у справі судді - Семенової Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сеніної В.О.,

представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача Притули Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою корить аліменти на її утримання у розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 12 серпня 2025 року та до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 12 квітня 2025 року. У шлюбі народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 серпня 2025 року позивачка звернулась до Вітовського районного суду Миколаївської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини.

Донька ОСОБА_6 з народження проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та повністю перебуває на її утриманні. Позивачка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки наразі проходить службу у Збройних Силах України та отримує дохід, проте ухиляється від свого обов`язку по утриманню дружини, яка перебуває у декретній відпустці. Дитина ще маленька і нерозривно пов`язана з матір`ю, позивачка не має змоги працевлаштуватися для утримання себе та дитини самостійно, у зв`язку з чим позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частки його доходів щомісячно.

Ухвалою від 27 серпня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі.

У відзивіна позовнузаяву,поданому представникомвідповідача адвокатомПритулою Л.О., представниквідповідача зазначила,що відповідачпозовні вимогивизнав частково,посилаючись нанаступне.

Відповідач визнає право позивачки на матеріальне утримання, проте заперечує проти вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання позивачки до досягнення їхньою донькою трирічного віку у розмірі 1 /4 частки від заробітку, оскільки він наразі проходить службу у Збройних Силах України та розмір його щомісячного грошового забезпечення після відрахування усіх зборів складає близько 28000 грн., при цьому він постійно потребує значних коштів для забезпечення за власний рахунок повноцінного харчування, належного військового спорядження, обладнання, зв`язку, палива для заправки автомобіля. Окрім того, на підставі судового наказу, виданого Вітовським районним судом Миколаївської області від 29.08.2025 року за заявою ОСОБА_3 з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1 /4 частини заробітку.

На утриманні відповідача також перебуває його донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має проблеми зі здоров`ям та потребує дороговартісного лікування та постійних медичних обстежень, залучення спеціалістів вузького профілю.

Таким чином, відповідач вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що він не має об`єктивної можливості надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки у заявлені нею спосіб та розмір, які становитимуть для нього надмірний тягар.

Разом з тим, він спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки до досягнення їхньою донькою ОСОБА_6 трирічного віку у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028 грн. Зазначена сума буде відповідати загальним принципам, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін, а також принципам справедливості та розумності з урахуванням потреб позивача та можливостей відповідача.

У судовому засіданні представники позивача адвокати Ільїн О.В.та ІльїнаА.С позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Притула Л.О. пояснила, що відповідач визнає право позивачки на матеріальне утримання, проте заперечує проти вимоги щодо стягнення з нього аліментів на утримання позивачки до досягнення їхньою донькою трирічного віку у розмірі 1 /4 частки від заробітку з підстав, про які зазначила у відзиві на позовну заяву. Таким чином, відповідач визнає позовні вимоги частково та не заперечує надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки до досягнення їхньою донькою ОСОБА_6 трирічного віку у твердій грошовій сумі у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що з 12 квітня 2025 року сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2025 року, виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 травня 2025 року, виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Первомайської селищної ради №517/02.1-08, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно статті 84 СК України "Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини", ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Судом встановлено, що відповідач є військовослужбовцем та відповідно до довідки №340/33/7768 від 09 вересня 2025 року, виданого військовою частиною отримує щомісячне грошове забезпечення у розмірі 28069,80 грн.

Згідно з судовим наказом Вітовського районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2025 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області він зазначений батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з консультативним висновком лікаря невролога НДСЛ «Охматдит» від 16.09.2022 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз неуточнений розлад психічного розвитку.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, з якого стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та у якого на утриманні також перебуває малолітня дитина донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров`я.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача, зокрема, його працездатності, а також наявності у нього малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивача у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, що ґрунтується на наданих сторонами доказах. Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Стосовно судових витрат, то згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належить надання правничої допомоги адвоката.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони та підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат щодо надання правничої допомоги, позивачем надано договір, від 05 серпня 2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Астрея-груп» та ОСОБА_3 та Додаткову угоду №1 до договору від 05 серпня 2025 року, детальний опис наданих послуг від 17 вересня 2025 року та акт виконаних робіт від 17 вересня 2025 року, відповідно до яких сума витрат на правничу допомогу складає 10000 грн. У зазначену суму включається оплата послуг адвоката з надання усних консультацій щодо правових аспектів справи 2000 грн., робота адвоката, пов`язана із системним та детальним аналізом документів, включаючи їх правову оцінку, вивчення законодавства, судової практики - 2000 грн., складання та направлення позовної заяви - 2000 грн., процесуальний супровід 3000 грн., підготовка та складання детального опису наданих послуг 1000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що складність справи, що розглянута, є не великою, позовна заява є типовою для позовних заяв про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, суд враховуючи вимоги розумності та справедливості вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.88,181-183 Сімейного кодексу України, ст. ст.12,13,81,89,263 - 265,274 - 279 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , кошти на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 12 серпня 2025 року та до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в дохід держави (рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783,банк отримувача-КазначействоУкраїни (ЕАП),код класифікаціїдоходів бюджету22030106,призначення платежу-судовий збір) - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати направничу допомогуадвоката всумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Л.М.Семенова