Рішення № 130648179, 18.09.2025, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1849/25

Провадження №2-а/477/21/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання Сеніній В.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила скасувати постанову серії ЕНА №5595046 від 28 серпня 2025 року, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №3Управління патрульної поліції в Миколаївській області Бойченком Олегом Сергійовичем, про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позову позивач зазначила, що 28 серпня 2025 року уповноваженою особою відповідача винесено постанову серії ЕНА №5595046, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 1190 грн.

Відповідно до змісту постанови, позивачка керувала транспортним засобом, у якого в темну пору доби був неосвітлений задній державний номерний знак, що ускладнювало його ідентифікацію та не дало змоги чітко визначити символи та буквенно-числову комбінацію, чим порушила п.2.9 ПДР.

Із вищенаведеноюпостановою позивачкатегорично непогоджується,вважає постановунезаконною татакою,що підлягаєскасуванню зогляду нате,що у їїдіях відсутнійсклад адміністративногоправопорушення,а самеперед початкомруху вонаперевірила справністьвсіх лампосвітлення.Вона немогла передбачити,що підчас рухувиникне технічнанесправність однієїз двохламп освітленнязаднього номерногознаку іне моглаце виявитипід час рухужодним чином.Це непризвело добудь-якихнаслідків.Вона керувала автомобілемз належноосвітленими тачитабельними номернимизнаками зі справноюодною іздвох лампосвітлення номернихзнаків.Виявивши після зауваженняінспектора цюнесправність однієїлампи,вона невідкладнов присутності інспекторанамагалась замінитилампу намісці.Крім того, у разі перевірки технічного стану транспортного засобу, зокрема перевірки зовнішніх світлових приладів, обов`язковим є складення Акту відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання за формою згідно з додатком №7 до Інструкції №1395, однак інспектор не складав на місці зупинки акту відповідності технічного стану транспортного засобу, а тому факт ймовірної несправності світлових приладів зовнішніх не підтверджений жодними допустимими доказами. Крім того, проводив розгляд справи, роз`яснював права та спілкувався на місці зупинки по суті справи один інспектор, а постанову виніс зовсім інший інспектор (Бойченко Олег Сергійович), який не проводив жодного розгляду справи і взагалі на місці зупинки з водієм не спілкувався. Отже, в порушення встановленого порядку проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення оскаржувану постанову винесла посадова особа, яка не проводила розгляду справи та не мала повноважень на її винесення.

У зв`язку з зазначеним вважає постанову незаконною та такою, що постановлена з грубим порушенням законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою від 08 вересня 2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

15 вересня 2025 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що оскаржувана постанова винесена відповідно до чинного законодавства та посадових інструкцій посадовою особою, якій надано повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

На відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів від 28.08.2025 року 474556 та 470225 зафіксовано транспортний засіб HYUNDAI GETZ з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби. Не працювала жодна з лампочок, що в свою чергу ускладнює його ідентифікацію та не дає чітко визначити символи та буквено числову комбінацію під час руху транспортного засобу. На відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів від 28.08.2025 року 474556 та 470225 на 20:36:57 хвилині зафіксовано, як інспектор ознайомлює водія з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач вказує в своїй позовній заяві вказує на те, що інспектор не надав для ознайомлення жодних відеозаписів, на яких би було зафіксовано неосвітлені номерні знаки, проте, дослідивши записи відеореєстраторів від позивачки не надходило жодних клопотань або вимог для ознайомлення з доказами, а саме відеозаписами.

Таким чином, посадова особа відповідача мала усі підстави для винесення оскаржуваної постанови, ним була дотримана процедура та порядок розгляду справи.

В зв`язку з зазначеним, представник відповідача вважала позов не обгрунтованим, безпідставним та таким, у задоволенні якого належить відмовити в повному обсязі.

15 вересня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, а відзив Департаменту патрульної поліції не спростовує доводів позову і не містить належних доказів на підтвердження правомірності постанови серії ЕНА №5595046 від 28.08.2025. Навпаки, надані самим відповідачем відеозаписи з нагрудних реєстраторів підтверджують відсутність складу правопорушення: державний номерний знак автомобіля позивача у темну пору доби був освітлений та читабельний, що виключає ознаку «неосвітленості», передбачену підпунктом «в» п. 2.9 ПДР України і ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Крім того твердження відповідача прямо спростовуються змістом долучених відеофайлів: світловий контур підсвітки та можливість прочитати символи на номерному знаку чітко фіксуються камерою.

Позивач надала 15 вересня 2025 року до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

28 серпня 2025 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та постановою серії ЕНА №5595048, прийнятою інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Бойченко О.С. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 28 серпня 2025 року о 20.33 год. ОСОБА_1 керувала по вул.Космонавтів, 94 у м.Миколаєві транспортним засобом - HYUNDAI GETZ з державним номерним знаком НОМЕР_1 у якого в порушення пункту 2.9 в Правил дорожнього руху у темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, що ускладнювало його ідентифікацію та не давало змоги чітко визначити символи та буквенно-числову комбінацію на державному номерному знаці, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

На ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП слугувало керування транспортним засобом у якого у темну пору доби не був освітлений державний номерний знак.

Саме з цими обставинами не погоджується позивач, зазначаючи, що державний номерний знак був освітлений.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до підпунктів «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належитьцьому засобу; не відповідаєвимогам стандартів; закріплений нев установленомудля цьогомісці; закритийіншими предметамичи забруднений,що недає змогичітко визначитисимволи номерногознака звідстані 20м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Зі змісту статті 251 КУпАП слідує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 серпня 2025 року о 20.33 год. керувала по вул.Космонавтів, 94 у м.Миколаєві транспортним засобом - HYUNDAI GETZ з державним номерним знаком НОМЕР_1 у якого в порушення пункту 2.9 в Правил дорожнього руху у темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, що підтверджується відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів від 28.08.2025 року 474556 та 470225, досліджених судом.

Стосовно інших пояснень та аргументів сторін, суд вважає, що вони не мають вирішального значення для вирішення спору.

Так, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши обгрунтованість прийнятої постанови, дослідивши обставини, на які посилається позивач, враховуючи положення статті 286 КАС України, суд приходить до висновку про залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючисьст.ст.72,77,118-119,122,243-244,246,262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Семенова