Рішення № 130643716, 04.09.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/618/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Чустрака Д.В. та представників сторін: позивача Бодні І.В. за самопредставництвом, відповідача не з`явився, третьої особи-1 Осадчої О.О. за довіреністю, третьої особи-2 не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Приватного підприємства «Тур-Люкс», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Центральний лісовий офіс» (третя особа-1), Ліплявської сільської ради Черкаської області (третя особа-2) про стягнення 15232 грн 33 коп. та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (далі позивач) до Приватного підприємства «Тур-Люкс» (далі відповідач), в якому просив суд:

стягнути з Приватного підприємства «Тур-Люкс», на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, 6027 грн плати за використання лісової ділянки, 7723 грн 18 коп. інфляційних втрат, 1482 грн 15 коп. 3% річних, що разом становить, 15 232 грн 33 коп.;

розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного 28.12.2009 між постійним лісокористувачем, Державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та тимчасовим лісокористувачем, Приватним підприємством «Тур-Люкс», відповідно до якого у користування строком на 49 років надана лісова ділянка загальною площею 0,98 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих цілях, (договір зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 28.12.2009 за № 15);

відшкодувати судові витрати.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року в частині сплати за користування лісовою ділянкою загальною площею 0,98 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих цілях, у зв`язку з чим заявлені вимоги про стягнення вказаної заборгованості та розірвання спірного договору.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 11.06.2025, 10.07.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/618/25 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Центральний лісовий офіс» та Ліплявську сільську раду Черкаської області; призначено підготовче засідання на 10.07.2025 року, в якому закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2025 року.

26.06.2025 року представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Центральний лісовий офіс», через систему «Електронний суд», подав письмове пояснення (вх. № 9819/25, а.с. 108-111), в якому підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог в повному обсязі, просив їх задовольнити.

В судове засідання 04.09.2025 року відповідач та третя особа-2-Ліплявська сільська рада Черкаської області явку своїх представників не забезпечили, третя особа-2 причини неявки представника не повідомила, належним чином повідомлена про розгляд справи відповідно до довідок суду про доставку від 11.06.2025, 10.07.2025 року до її електронного кабінету, причини неявки представника не повідомила.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, ухвали Господарського суду Черкаської області від 11.06.2025, 10.07.2025 року, адресовані відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку за адресою місцезнаходження, поштовим відділенням АТ «Укрпошта» повернені суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 18001, Черкаська обл., м.Черкаси, бульвар Шевченка, буд.270, кв.15 (а.с. 71).

За приписами ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала таку адресу для кореспонденції.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи -2 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.09.2025 року прокурор та представники позивача, третьої особи-1 позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримали та просили суд задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України у судовому засіданні 04.09.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, третьої особи-1, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з таких підстав.

Розпорядженням позивача - Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009 року № 175 «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок» (а.с. 39 на звороті-40) виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення), зокрема, відповідачу - Приватному підприємству «Тур Люкс», за його клопотанням, лісову ділянку площею 0,71 га для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років; Фізичній особі-підприємцю Борисенко Г.О. - лісову ділянки площею 0,98 га для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів; доручено Державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» укласти договори на довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками, забезпечити їх нотаріальне посвідчення, реєстрацію в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства (п.1,2).

24.12.2009 року Черкаською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 376 «Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 №175» (а.с. 35), відповідно до якого: внесено до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 №175 зміни та виключено абзац 9 пункту 1 щодо виділення в платне довгострокове тимчасове користування Фізичній особі-підприємцю Борисенко Г.О. лісової ділянки площею 0,98 га для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років; виділено відповідачу - Приватному підприємству «Тур Люкс» у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 0,98 га, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів, для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років; доручено Державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» укласти договори на довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками, забезпечити їх нотаріальне посвідчення, реєстрацію в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства (п.п1-2,4).

28.12.2009 року, на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 376 від 24.12.2009 року, між Державним підприємством «Золотоніське лісове господарство», як постійним лісокористувачем, та відповідачем - Приватним підприємством «Тур Люкс», як тимчасовим лісокористувачем, укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами (далі Договір, а.с.33-34), відповідно до п. 1 якого постійний лісокористувач виділив, а тимчасовий лісокористувач прийняв в строкове користування лісову ділянку, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населених пунктів, для використання в культурно-оздоровчих цілях.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, зокрема:

п. 2. в тимчасове користування виділяється лісова ділянка загальною площею 0,98 га, згідно з картосхемою;

п. 3. лісова ділянка передається в тимчасове користування без споруд та інших об`єктів;

п.6 договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору тимчасовий лісокористувач має переважне паво поновлення його на новий строк. У цьому випадку «тимчасовий лісокористувач» повинен не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово постійного лісокористувача про намір продовжити його дію;

п. 7 - плата за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою становить 401 грн.80 коп на рік і вноситься тимчасовим лісокористувачем у грошовій формі на рахунок Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області;

п. 8 обчислення розміру плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції;

п. 9 плата вноситься за півріччя не пізніше 20 числа наступного календарного місяця;

п. 10 розмір плати переглядається щорічно, якщо: змінюються умови господарювання, передбачені договором; змінюються ціни, тарифи, у тому числі внаслідок інфляції; погіршується стан лісової ділянки не з вини тимчасового лісокористувача, що підтверджено документами; інших випадках, передбачених законом;

п. 12 передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача;

п. 14 - передача лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу здійснюється після нотаріального його посвідчення, реєстрації в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, за актом приймання - передачі у 10-денний строк;

п. 24 тимчасовий лісокористувач зобов`язаний: приступити до використання лісової ділянки у строки, визначені договором; виконувати встановлено обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів;

п. 27 дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;

п. 28 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками, зареєстрований у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського, господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 28.12.2009 року за № 15 та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Лагутінською Є.П. за № 3112.

Третя особа-2 Ліплявська сільська ради Черкаської області листами № 01-02/4694 від 02.12.2024, № 01-02869 від 04.03.2025 року (а.с.49; 55), на запити Смілянської окружної прокуратури № 52/2-7447вих-24 від 22.11.2024 року, № 52/2-1205вих-25 від 28.02.2025 року (а.с. 47-48, 53-54), повідомила, що відповідач починаючи з 28.12.2009 року має заборгованість зі сплати ренти за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою площею 0,98 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області, станом на 29.11.2024 року 5992 грн. 92 коп., оскільки не є стороною Договору не має намірів звернення до суду про стягнення заборгованості.

Із інформаційного листа Головного управління ДПС у Черкаській області від № 1054/5/23-00-13-02-10 від 25.02.2025 року (а.с.58) вбачається, що відповідач за останні три роки податкову звітність з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів не подавав, дані про наявність заборгованості з рентної плати відсутні.

Із інформаційного листа Філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» № 1775-36.6-1-2025 від 26.02.2025 року (а.с. 52) вбачається, що дані щодо сплати відповідачем орендної плати у філії відсутні, зауважено, що відповідач, як тимчасовий користувач, не здійснював культурно-оздоровчу діяльність на спірній земельній ділянці, не приступив до її використання у строки, визначені Договором, не звертався до Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство», його філії за інформацією щодо режиму та порядку використання лісової ділянки.

Прокурор вказав, що за довгострокове користування лісовою ділянкою тимчасовий лісокористувач зобов`язаний сплачувати плату, за його розрахунком борг відповідача з плати за договором довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року за період 28.06.2010 28.12.2024 року становить 6024 грн, що свідчить про систематичну несплату останнім плати за користування лісовою ділянкою за Договором, не використання лісової ділянки за призначенням в культурно-оздоровчих цілях, не вжиття заходів щодо збереження та відтворення корисних властивостей лісів, у зв`язку з чим заявлено до стягнення вказаної суми, вищевказане є порушенням п.п. 9, 24, 27 Договору, ст. 20, ч. 1 ст. 24, ст.77 Лісового кодексу України, ч. 2 ст. 651 ЦК України та є підставою для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Також прокурор у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору заявив до стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 7723 грн 18 коп. інфляційних втрат та 1482 грн 15 коп. 3% річних.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року укладеного між Державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та Приватним підприємством «Тур-Люкс», вимоги прокурора витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

Згідно з ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Лісовий кодекс України (у відповідній редакції) визначає наступне:

усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (ст. 1);

ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7);

право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (ст.16);

об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам (ст.18);

тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів (ст.20);

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;5) пункт виключено;6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством;8) забезпечують здійснення заходів з охорони і захисту лісів, створюють охоронні зони для збереження біорізноманіття у лісах, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до здійснення таких заходів населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань, крім лісових ділянок сумарною площею до 100 гектарів, які перебувають на землях усіх категорій (крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення);10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав`яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону (ст. 31);

облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. ст. 45, 47, 48, 54).

спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється Податковим кодексом України (ст. 77).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами.

Відповідно до п. 23 Примірного договору довгострокового тимчасового користування лісами передбачено обов`язок лісокористувача своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 (пункти 5.21, 5.22).

Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 28.12.2009 року між постійним лісокористувачем - Державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та тимчасовим лісокористувачем- Приватним підприємством «Тур-Люкс» укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами щодо лісової ділянки загальною площею 0,98 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих цілях, строком на 49 років.

Пунктами 7, 9 Договору сторони погодили плату за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою 401 грн 80 коп. за 1 га на рік із обов`язком тимчасового лісокористувача сплати на рахунок Ліплявської сільської ради Черкаської області; плата вноситься за півріччя не пізніше 20 числа наступного календарного місяця.

Судом враховано, що на підставі наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 року № 1847 «Про припинення філії «Золотоніське лісове господарство» та наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 року № 2328 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Центральним лісовим офісом», всі активи та пасиви філії «Черкаське лісове господарство» передано до філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Прокурор звернувся до суду в інтересах позивача, як власника спірної земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, за яким за період 28.06.2010 28.12.2024 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 6024 грн. вимога про стягнення якої є предметом спору у справі, що розглядається.

Відповідач не надав суду доказів сплати спірної заборгованості за користування лісовою ділянкою на підставі Договору за заявлений у позові період.

Наявність і розмір спірної заборгованості з орендної плати за землю в сумі 6024 грн прокурором та позивачем підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами, їх вимога відповідачем не спростована, тому позов в цій частині суд визнає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати за користування лісовою ділянкою прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача на рахунок Ліплявської сільської ради на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 7723 грн 18 коп. інфляційних втрат нарахованих за період березня 2017 квітня 2025 року, 1482 грн 15 коп. 3% річних нарахованих за період з 11.03.2017 по 21.05.2025 року

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року викладену у справі № 918/631/19, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зобов`язання із повернення попередньої оплати є грошовим зобов`язанням, відповідно відповідач боржник, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога прокурора про стягнення спірної суми 3% річних, інфляційних втрат відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, розрахунок, перевірено судом відповідно до в ІПС LIGA 360, з урахуванням методики розрахунку, доведеної судам листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р і рекомендацій викладених в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 07.12.2013 № 14, вказаний розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно.

Разом з тим, суд зазначає, що вимоги прокурора заявлені без урахування приписів законодавства про застосування позовної давності. Однак, згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи скористався на власний розсуд, в засідання суду не з`явився, жодних заяв і клопотань щодо розгляду справи, в тому числі і про застосування позовної давності, не подав.

Крім того, прокурор у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати за користування лісовою ділянкою, невикористання ділянки за цільовим призначенням, тобто систематичним істотним порушенням умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року заявив вимоги про його розірвання.

Пунктами 24, 27 Договору сторони обумовили, що тимчасовий лісокористувач зобов`язаний: приступити до використання лісової ділянки у строки, визначені договором; виконувати встановлено обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів; дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 №6-1449цс17, постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №908/109/17.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 зазначено, що систематичність невиконання договірних зобов`язань - це два та більше випадки невиконання таких зобов`язань.

Суд зауважує, що упродовж тривалого часу відповідачем не вчинялися дії, спрямовані на виконання зобов`язань, визначених у Договорі, тобто, відповідач систематично та протягом тривалого часу не виконував обов`язки, покладені на нього законом та Договором, що вказує на істотне порушення ним умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, що свідчить про обґрунтованість вимог прокурора та наявність підстав для розірвання Договору.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з заявлених у ньому підстав задовольняє повністю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, то захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у і від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц ).

Згідно частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що Смілянською окружною прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 19.02.2025 року № 52/2-1007 вих 25 повідомлено Черкаську обласну військову адміністрацію про невиконання ПП «Тур-Люкс» умов договору та наявності підстав для захисту інтересів держави (а.с.59-60).

Черкаська обласна військова адміністрація листом № 01/01-37/2568/01/01-37/6482 від 07.03.2025 року (а.с.61-62) повідомила Смілянську окружну прокуратуру, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, остання зважаючи на необхідність утвердження принципів законності на території Черкаської області не буде заперечувати щодо подання прокуратурою позовної заяви в інтересах держави.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи доводи прокурора щодо його представницьких повноважень, викладені у позові, та враховуючи норми ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вважає обґрунтованими підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми чинного законодавства, суд позов визнає обґрунтованим і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судовий збір у розмірі 4844 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Тур-Люкс », ідентифікаційний код юридичної особи 36459763; місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 270, кв. 15, на розрахунковий рахунок Ліплявської сільської ради Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 35821118, місцезнаходження: 19020, Черкаська обл., Канівський район, с. Ліпляве, вул. Центральна, буд.2: одержувач: Канів, УК/ОТГ с. Ліпляве\13010200, код ЄДРПОУ 38048557, Банк казначейства України, р\р UA688999980314000502000023635, призначення платежу: рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів 6027 грн боргу, 7723 грн 18 коп. інфляційних втрат, 1482 грн 15 коп. 3% річних.

Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, укладений між Державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та Приватним підприємством «Тур-Люкс», ідентифікаційний код юридичної особи 36459763; місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 270, кв. 15, який зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 28.12.2009 року за № 15, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області Лагутінською Є.П. за № 3112.

Стягнути з Приватного підприємства «Тур-Люкс», ідентифікаційний код юридичної особи 36459763; місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 270, кв. 15 на користь на користь Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 4844 грн.80 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2025 року.

Суддя В.М. Грачов