Рішення № 130637556, 01.10.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1361/25

Провадження № 2/347/783/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

04.07.2025року надійшлапозовна заяваТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК «КЕШТУ ГОУ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,обгрунтована тим,що 21.12.2019року міжТОВ «ЗАЙМЕР»та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір №100362 про надання фінансового кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3500 грн. строком на 30 днів та сплатою відсотків за користування кредиту у розмірі 2% в день або 730 % річних.

Позивач вказує, що 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у загальному розмірі 15400, яка складається з 3500 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 11900 грн. простроченої заборгованості за процентами.

Ухвалою судді від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.09.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив посилаючись на те, що кредитний договір№100362між ТОВ«ЗАЙМЕР» та відповідачембув укладенийще 21.12.2019року,отже позивачем пропущенострок позовноїдавності,протягом якогоостанній мав право пред`явитиданий позов.Так,позивач повиненбув пред`явитисвої позовнівимоги довідповідача включно до21.12.2022р.,проте цьогоне зробив.Зважаючи надану обставину,представник відповідачавважає,що упозовних вимогахпозивача суд повинен відмовити, спираючись на чинне законодавство.

Також,представник відповідачавказує,що кредитїй надававсястроком на30днів,тобто до19.01.2020року. У кредитномудоговорі зазначається,що сумакредиту,наданого відповідачу становила 3500 гривень.У договорі№100362 зазначається проте,що закористування кредитомвідповідач повинна сплачувати2%(процентів)в день. Тобто процентирозраховуються наступнимчином: 3500(наданийкредит відповідачці)x2%(процентина день)x30(строкдоговору)= 2100грн.(всьогопроцентів). Загалом сумаборгу малаби становити:3500грн.(основнасума боргу)+2100 грн.(проценти)=5600грн. Отож, враховуючи наведене, стверджує, що сума нарахованих процентів позивачем є некоректною.

Одночасно, представник повідомляє, що відповідач після укладення шлюбу 05.09.2023 року змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », про що свідчить додана копія свідоцтва про шлюб.

Просить відмовити у задоволенні позову, застосувавши позовну давність.

22.09.2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, оскільки вважає йогобезпідставним,необґрунтованим татаким,що непідлягає задоволенню,з оглядуна наступне:позовна давність-це строк,у межахякого особаможе звернутисядо судуз вимогою про захистсвого цивільногоправа абоінтересу (ст.256ЦК України). Загальна позовнадавність встановлюєтьсятривалістю утри роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р, якою продовжено карантин до 30.06.2023). А впровадження карантину в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.

30.03.2020року ВерховноюРадою Українибуло прийнятоЗакон України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)»(№540-IX),відповідно доякого прикінцевіта перехідніположення ЦКУкраїни булидоповнені пунктом12.Зазначений ЗаконУкраїни від30.03.2020№ 540-IXнабрав чинності02.04.2020.Згідно зп.12Прикінцевих таПерехідних положеньЦК України,під часдії карантину,встановленого КабінетомМіністрів Україниз метоюзапобігання поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19),строки,визначені статями257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу,продовжуються настрок діїтакого карантину.Запровадження навсій територіїкарантину єбезумовною правовою підставою для продовження строків, визначених ст. 257 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором було продовжено на строк дії карантину.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. 04.09.2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

У зв`язку з цим, перебіг позовної давності у період з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року було зупинено у зв`язку із запровадженням карантину. Починаючи з 24.02.2022 року і до 04.09.2025, перебіг строку позовної давності зупинено у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Враховуючи таберучи доуваги вищевикладене,строк позивноїдавності непідлягає застосуваннюдо позовнихвимог простягнення заборгованостіза вищезазначенимкредитним договором.

Представник позивача вказує, що відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ЗАЙМЕР», погодилась на умови, які передбачені кредитним договором. Відповідно п.1.1. за цим договором, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.2. за цим договором, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.01.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно до п.1.3. за цим Договором, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно п.2.3. за цим договором, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

З метоюнадання судувичерпної інформаціїу справі,а такожу зв`язкуз отриманнямзаперечень відповідачащодо розмірунарахованих відсотків,позивач звернувсядо первісногокредитора звідповідним запитомпро наданнядодаткового доказу детального розрахунку заборгованості за укладеним кредитним договором. Станом на 22.09.2025 позивач отримав відповідь на запити від первісного кредитора. У зв`язку з цим, з метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи, представник позивача долучив до відповіді на відзив документ, наданий первісним кредитором, а саме: - детальний розрахунок заборгованості за договором № 100362.

Під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справ у розмірі 12 922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір (2 422,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10500 грн. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.

З урахуванням наведеного, представник позивача просить позов задовольнити повністю та стягнути із відповідача процесуальні витрати на користь позивача.

В судове засідання представник позивача не прибув. У позовній заяві та у відповіді на відзив міститься прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У поданому відзиві представник відповідача виклав прохання про розгляд справи без його часті та без участі відповідача.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено до 30.06.2023 (Постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції до 04.09.2025 року).

Отже, строк позовної давності у спірних правовідносинах зупинявся в силу чинного законодавства: у період з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року у зв`язку із запровадженням карантину; у період з 24.02.2022 року і до 04.09.2025 (часу набрання чинності законом, що скасував п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Судом встановлено, що 21.12.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100362 про надання фінансового кредиту, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3500 грн. строком на 30 днів та сплатою відсотків за користування кредиту у розмірі 2% в день або 730 % річних.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у загальному розмірі 15400,00, яка складається з 3500,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 11900,00 грн. простроченої заборгованості за процентами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є підставним і підлягає частковому задоволенню з огляду на нижче наведене.

Пунктом 1 ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3500 грн. слід задовольнити.

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, зважаючи на наступне: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Отже, позивач вправі нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки, нараховані за період строку кредитування, який становить 30 днів. Враховуючи визначену сторонами процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2 % на день, загальний розмір відсотків становить 2100 грн. (3500 грн. х 0,02 х 30 днів).

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10500 грн. та судового збору в сумі 2422,40 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Стороною позивача в якості доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу були надані наступні документи:

1) довіреність;

2) акт про отримання правової допомоги від 11.08.2025 року на суму 10500,00 грн.;

3) платіжну інструкцію від 11.08.2025 року на суму 10500,00 грн;

4) рахунок від 11.08.2025 року на суму 10500,00 грн;

При цьому в акті зазначені здійснення адвокатом наступних дій:

1) зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості, 1 година, 2000,00 грн;

2) складення та подання до суду позовної заяви, моніторинг аналіз судової практики, 2,5 години, 5000,00 грн;

3) інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи, 1,5 годин, 3000,00 грн.

4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, 500 грн.

Суд при оцінці наданих адвокатом послуг зауважує, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Понесені канцелярські витрати (п.4 акту) також не підтверджені жодними первинними документами.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви (п.2 акту) та складання інших клопотань, зокрема відповіді на відзив (п.4 акту). Отже ці витрати становлять 8000 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача слід стягнути ці витрати пропорційно до задоволених вимог у сумі 2908,80 грн. (8000 х 36,36%)

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 880,78 грн (2422,40 х 36,36%).

На підставі наведеного, ст.ст. 509, 526, 1046-1049, 1050-1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІНН: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК «КЕШТУ ГОУ»(місцезнаходження04080,м.Київ,вул.Кирилівська будинок82,офіс 7,код ЄДРПОУ42228158)заборгованість закредитним договором№100362 від 21.12.2019 року в сумі 5600 (п`ять тисяч шістсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІНН: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7 , код ЄДРПОУ 42228158) судовий збір у розмірі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 78 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІНН: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7 , код ЄДРПОУ 42228158) судові витрати з надання професійної правничої допомоги у сумі 2908 (дві тисячі дев`ятсот вісім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Д.С. Драч