Постанова № 13063481, 16.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010                                                                                           № 12/1688

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явилися

від відповідача - Пирський О.О., дов. № 271 від 14.12.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Черкаській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010

у справі № 12/1688 ( .....)

за позовом                               Державна екологічна інспекція у Черкаській області

до                                                   Хацьківська сільська рада

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15253,22 грн.

В судовому засіданні 16.12.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі № 12/1688 позов Державної екологічної інспекції у Черкаській області (далі - позивач) до Хацьківської сільської ради (далі – відповідач) про стягнення 15 253, 22 грн. задоволено частково. Стягнуто з Хацьківської сільської ради:

- на користь бюджету із зарахуванням на р/р Хацьківської сільської ради № 33118331700495, ОКПО 22809110, отримувач - УДК в Черкаському районі, банк отримувача ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100 – 1 837 грн. 09 коп. відшкодування збитків, заподіяних самовільним водокористуванням;

- в доход державного бюджету України на рахунок 31117095700002, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації – 22090200, символ звітності банку - 095, отримувач – УДК м. Черкаси, код 22809222 через ДПІ у Черкаському районі – державне мито в сумі 102 грн.;

- на р/р 31216264700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, ЄДРПОУ 22809222, УДК в м. Черкаси – 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову на суму 13 416 грн. 13 коп. – відмовлено.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі № 12/1688 скасувати в частині відмови у стягненні 13 416, 13 грн. та прийняти нове. Апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано для здійснення розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного використання води за період з 01.09.2009 року по 15.03.2010 року, затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, в зв’язку з чим безпідставно відмовлено у стягненні 13 416, 13 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 року зазначену апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2010 року.

15.12.2010 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судове засідання 16.12.2010 року з’явився представник відповідача. Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, та те, що явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного водокористування, у розмірі 15 253, 22 грн. та судових витрат.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів неправильності визначення позивачем розміру заподіяної шкоди внаслідок невірного застосування законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, проведеною позивачем - Державною екологічною інспекцією в Черкаській області позаплановою перевіркою виявлено, що водопостачання відповідача в с. Хацьки Черкаського району Черкаської області здійснюється з трьох свердловин, обладнаних глибинними насосами, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній, журнали первинної облікової документації типових форм не ведуться, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 93, 98, 110 Водного кодексу, ст.ст. 16, 19, 21, 56 Кодексу України про надра. Фактів забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод не виявлено. За наслідками перевірки складено акт від 15.03.2010 року, протокол про адміністративне правопорушення № 002114 від 15.03.2010 року стосовно сільського голови Брижатого П.Я.

Постановою позивача від 16.03.2010 року № 001753 Брижатий П.Я. визнаний винним в тому, що будучи відповідальною посадовою особою відповідача, здійснював самовільне користування надрами і водокористування, тобто правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 44, 48 ВК України, ст.ст. 16, 19, 21, 56 Кодексу України про надра і на підставі ст.ст. 47, 48, 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

З матеріалів справи, а саме, з розрахунку, здійсненому позивачем, при самовільному водокористуванні за 2008 рік та з 01.01.2009 по 31.08.2009 рік, вбачається, що збитки розраховані за формулою (12) (Зс.в.= V * Тар * 5) “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації”, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332 (далі – Методика-1). При самовільному водокористуванні з 01.09.2009 по 15.03.2010 року, збитки розраховані за формулою (23) (Зсам.= 100 * W * Тар) “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства по охорону та раціональне використання водних ресурсів”(далі – Методика-2), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783. Загальний розмір збитків становить 15253 грн. 22 коп.

Згідно з довідками відповідача, останнім за 2008, 2009 рік, січень-березень 2010 року використано підземної води з трьох свердловин в кількості 2456 м3.

Із повідомлення Першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 15.04.2010 року № 1797/03 слідує, що дозвіл на спеціальне водокористування у відповідача відсутній.

За змістом ст.ст. 1 ч. 1 абз. 4, 44 ч. 1 п. 9, 48 ч. 1, 49 ч. 1, 110 ч. 1, 2 п. 6 Водного Кодексу України використання води – це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; спеціальне водокористування це, в тому числі, і використання води, яке здійснюється на підставі дозволу; водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача; спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 68 ч. 4 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 111 Водного Кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (з наступними змінами і доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.1995 року за № 162/698, було затверджено “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства по охорону та раціональне використання водних ресурсів”(далі – Методика-3). Методика-3 встановлювала основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовувалась при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів, була обов’язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України. Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Методики-3, при самовільному водокористуванні збитки розраховувались за формулою (12), а саме - Зс.в.= W х Тар.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332, затверджено “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації”(Методика-1). Методика-1 погоджена, зокрема і Міністром екології та природних ресурсів України, розроблена відповідно до ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 111 Водного Кодексу України, встановила єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства, є обов’язковою для використання органами Держводгоспу України і може застосовуватись спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства. Згідно з розділом 6 Методики-1, розрахунок розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні здійснюється за формулою (1) - Зс.в.= V х Тар х 5.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 затверджено “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” (Методику-2). Цей наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 і набрав чинності 25.08.2009 року. У зв’язку з прийняттям зазначеного наказу, наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995 року № 37 “Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до п. 9.1 розділу ІХ Методики-2, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, здійснюється за формулою (23) - Зсам.= 100 * W * Тар.

Згідно з п. 1.2. Методики-2, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені:

- самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

- забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 1166 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особи, відшкодовується нею в повному обсязі.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем порушення водного законодавства, а саме, правопорушення, яке полягає в самовільному водокористуванні (використання вод без спеціального на те дозволу) без забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод.

При цьому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо проведення перерахунку збитків, нарахованих позивачем за порушення відповідачем водного законодавства, за період з 2008 по 15.03.2010 року включно саме на підставі затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290 “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації”.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 1 837, 09 грн. збитків (2456х0,1496х5=1 837, 09 грн.).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача в апеляційній скарзі щодо безпідставного перерахунку місцевим господарським судом розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного використання води за період з 01.09.2009 року по 15.03.2010 року, розрахунок яких було здійснено позивачем на підставі Методики-2, саме відповідно до Методики-1, оскільки, на думку колегії суддів, Методика-2 застосовується у випадку визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів і поверхневих та підземних вод. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено самовільне водокористування (використання вод без спеціального на те дозволу) без забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод.

До того ж, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 затверджено “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” та визнано таким, що втратив чинність наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995 року № 37 “Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” визнано таким, що втратив чинність. Натомість зазначеним наказом “Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації”, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332, нечинною не визнана, є діючою, а отже, є обов’язковою для використання органами Держводгоспу України і такою, що встановлює порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства.

Отже, апеляційний суд приходить висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а отже, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі № 12/1688 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області - без задоволення.

2.Матеріали справи № 12/1688 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.12.10 (відправлено)