Рішення № 13063261, 15.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2010 р.Справа № 22/175-10-5108 За позовом Закритого акціонерного товариства "Спутник"; до відповідача Закритого акціонерного товариства Готель "ЮНІСТЬ"; про стягнення 667217,33грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача:Осадчий К.Є. –представник за довіреністю №1242 від 23.04.2009р.;

Від відповідача: Колесников К.Г. –представник за довіреністю №1393 від15.05.2009р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Закрите акціонерне товариство "Спутник" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Закритого акціонерного товариства Готель "ЮНІСТЬ" про стягнення 667217,33грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, надав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просив суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Готель «Юність»заборгованість за договором № 14/09 про надання фінансової допомоги від 17.04.2002р. в сумі 667217,33 грн., з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у засідання суду з’явився, відзив на позов надав, у відповідності до якого позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

17 квітня 2007 року між позивачем Закритим акціонерним товариством «СПУТНІК»та відповідачем Закритим акціонерним товариством «Готель «Юність»було укладено договір про надання фінансової допомоги № 14/09, згідно умов якого ЗАТ «СПУТНІК»- інвестор передав ЗАТ «Готель «Юність»- інвестований, в якості фінансової допомоги на зворотній основі грошові кошти в сумі 3115300 російських рублів.

Згідно з п. 2 договору, фінансова допомога надана без нарахування відсотків. Пунктом 5 договору передбачено, що ЗАТ «Готель «Юність»зобов'язане повернути суму фінансової допомоги не пізніше 01 травня 2004 року.

24 жовтня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про внесення змін у договір про надання фінансової допомоги № 14/09 від 17.04.2002р. Цією угодою сторони домовилися внести зміни, а саме викласти п. 5 в наступній редакції: «інвестований зобов’язується повернути вказану суму не пізніше 01 травня 2006 року». 16 лютого 2007 року домовленістю сторін, оформленою угодою про порядок погашення заборгованості за договором № 14/09 про надання фінансової допомоги від 17.04.2002р. до договору фінансової допомоги було внесено зміни, згідно з якими відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 3115300 російських рублів та зобов'язався погасити суму заборгованості за наступним графіком: лютий 2007р. - 42000 рос. рублів, березень 2007р. - 126000 рос. рублів, квітень 2007р. - 300000 рос. рублів, травень 2007р. - 42000 рос. рублів, червень 2007р. - 0 рос. рублів, липень 2007 р. - 700000 рос. рублів, серпень 2007р. - 850000 рос. рублів, вересень 2007р. - 1055300 рос. рублів.

Як зазначає позивач, з часу укладення останньої угоди про порядок погашення заборгованості за фінансовою допомогою відповідач здійснив повернення грошових коштів в сумі 510000 російських рублів. Таким чином, сума заборгованості ЗАТ "Готель «Юність»перед ЗАТ «СПУТНІК»за договором № 14/09 про надання фінансової допомоги від 17.04.2002р. складає 2605300 російських рублів, що за курсом Національного банку України (2,5610 грн. за 10 російських рублів) складає 667217,33 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості Закритим акціонерним товариством «СПУТНІК»09.01.2008р. направлено на адресу ЗАТ «Готель «Юність»претензію, в якій позивач просив ЗАТ «Готель «Юність»сплатити суму заборгованості за договором про надання фінансової допомоги № 14/09 від 17.04.2002р. ЗАТ «Готель «Юність»у своїй відповіді визнало існування та суму заборгованості за договором № 14/09 про надання фінансової допомоги від 17.04.2002р.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку, що заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору встановили розмір фінансової допомоги саме в російських рублях, що не суперечить умовам договору та приписам ст. 524 ЦК України, в диспозиції якої законодавець визначив, що зобов’язання має бути виражене лише у грошовій одиниці України –гривні; при цьому, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, відповідно до вимог ст. 533 ЦК України та ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, яка, згідно зі ст. 192 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та ст. 35 Закону України „Про національний банк України” являється єдиним законним платіжним засобом в Україні.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Названі акти законодавства визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов’язання за цим договором має виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та Інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства Готель "ЮНІСТЬ" (65009 м. Одеса, вул. Піонерська, 32, ідентифікаційний код 04790571) на користь Закритого акціонерного товариства "Спутник" (Російська Федерація, 117946 м. Москва, вул. Косигіна, буд. 15, ОКПО 11351101) заборгованість за договором № 14/09 про надання фінансової допомоги від 17.04.2002р. в сумі 667217,33 грн., 6673 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.