Рішення № 13063179, 22.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10                                                                                           Справа№ 3/180(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „ЮНІМІЛК”, м.Київ

До відповідача: Приватного підприємства «Торговий дім «ВІНКО», м.Львів

Про стягнення 429294,13 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Ручка О.А. -представник

від відповідача: Надлонок А.І. –представник, Піка І.М.-директор

Представникам позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „ЮНІМІЛК” до Приватного підприємства «Торговий дім «ВІНКО»про стягнення 429294,13 грн. та судових витрат.

В судовому засіданні 15.12.2010 року було оглянуто оригінали документів.

Позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що сума заборгованості по договору, який є предметом даного спору складає 26511,37 грн., а не 429294,13 грн., як зазначено в позовній заяві. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем подано на огляд суду засвідчені копії накладних на отримання товару та платіжних доручень за період з 06.04.2010 року по 26.10.10 року. Як стверджує відповідач, в період з 01.04.2010 року він отримав товару на суму 1678011,37 грн., а оплату провів за період з 06.04.2010 року по 26.10.2010 року в сумі 1651500,00 грн. З огляду на викладене, ПП «Торговий дім «ВІНКО»зазначає, що заборгованість за отриману продукцію згідно договору від 01.04.23010 року складає 26511,37 грн.

Для огляду поданих сторонами документів в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.12.2010 року.

22.12.2010 року представником позивача подано додаткові пояснення та документи в обґрунтування заперечення на відзив відповідача, поданий 15.12.2010 року.

В судовому засіданні 22.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.04.2010 року між ТзОВ „ЮНІМІЛК” (Продавець) та ПП «Торговий дім «ВІНКО»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 36/10. На виконання умов договору в період з 06.04.2010 року по 18.08.2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1677342,25 грн. Відповідно до п.1.5 розділу 3 Додаткової угоди про знижки до Договору купівлі-продажу від 01.04.2010 року на підставі Протоколів про надання знижки від 30.04.2010 року, позивачем надано відповідачу знижку на суму 5296,46 грн., та згідно протоколу від 31.05.2010 року відповідачу було надано ретрознижку на суму 2251,61 грн. Загальна сума надних ретрознижок складає 7548,12 грн. Таким чином, вартість поставленого по договору від 01.04.2010 року товару з врахуванням ретрознижок складає 1669794,13 грн.

Відповідно до п.2.3 Додаткової угоди про відстрочку оплати №1 до Договору купівлі-продажу №36/10 від 01.04.2010 року відповідач зобов’язувався здійснювати оплату поставленого товару в термін не пізніше чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки.

Як стверджує позивач, за отриманий по договору від 01.04.2010 року товар відповідач розрахувався частково. Позивачем зараховано в рахунок здійснених по даному договору платежів за період з 06.05.2010 року по 29.09.2010 року суму в розмірі 1240500,00 грн.

З врахуванням вартості поставленого товару, наданих ретрознижок та суми зарахованих по договору від 01.04.2010 року платежів, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.2010 року складала 429294,13 грн. , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного між сторонами 01.04.2010 року договору купівлі-продажу № 36/10, в період з 06.04.2010 року по 18.08.2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1677342,25 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними ( належно завірені копії в матеріалах справи том. І а.с.36-184, том ІІ а.с.1-49) та не заперечується відповідачем (том ІІ а.с.1-5).

Відповідно до п.1.5 розділу 3 Додаткової угоди про знижки до Договору купівлі-продажу від 01.04.2010 року на підставі Протоколів про надання знижки від 30.04.2010 року та від 31.05.2010 року позивачем надано відповідачу знижку на загальну суму 7548,12 грн. Таким чином, вартість поставленого по договору від 01.04.2010 року товару з врахуванням ретрознижок складає 1669794,13 грн.

Відповідно до п.2.3 Додаткової угоди про відстрочку оплати №1 до Договору купівлі-продажу №36/10 від 01.04.2010 року відповідач зобов’язувався здійснювати оплату поставленого товару в термін не пізніше чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки.

Як стверджує позивач, за отриманий по договору від 01.04.2010 року товар відповідач розрахувався частково. Позивачем зараховано в рахунок здійснених по даному договору платежів за період з 06.05.2010 року по 29.09.2010 року суму в розмірі 1240500,00 грн.

З врахуванням вартості поставленого товару, наданих ретрознижок та суми зарахованих по договору від 01.04.2010 року платежів, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.2010 року складала 429294,13 грн. , які просить стягнути з відповідача.

ПП «Торговий дім «ВІНКО»проти такої суми заборгованості заперечує, посилаючись на ті обставини, що в період з 06.04.2010 року по 26.10.2010 року ним оплачено позивачу 1651500,00 грн., а відтак, на думку відповідача, заборгованість за отриманий по договору від 01.04.2010 року товар складає 26511,37 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем подано на огляд суду платіжні доручення (том ІУ а.с.2-101) з яких вбачається, що , крім зазначених в позовній заяві платежів, ним здійснено платежі в період з 06.04.2010 року по 30.04.2010 року на суму 409000,00 грн. (том ІУ а.с.2-18) та в період з 07.10.2010 року по 26.10.2010 року на суму 2000,00 грн. (том ІУ а.с.98-101).

В судовому засіданні позивач не заперечував , що після подання позовної заяви відповідачем було оплачено ще 2000,00 грн., які не враховані ним при поданні позовної заяви. Що стосується здійснених відповідачем оплат в період з 06.04.2010 року по 30.04.2010 року на суму 409000,00 грн., то, як стверджує позивач, зазначені оплати були здійснені відповідачем і зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередніми договорами. В обґрунтування своїх доводів, позивачем долучено до матеріалів справи договір, акт звірки розрахунків та банківські виписки , які підтверджують наявність договірних стосунків ще до укладення договору від 01.04.2010 року.

Проаналізувавши долучені до матеріалів справи платіжні доручення за період з 06.04.2010 року по 30.04.2010 року , суд прийшов до висновку, що вони не можуть бути належними доказами оплати вартості товару отриманого по договору купівлі-продажу №36/10 від 01.04.2010 року . Як вбачається із зазначених вище платіжних доручень (том ІУ а.с.2-17) призначенням платежу в них зазначено : «оплата за продтовари згідно накладної ЛВНКо №299736 від 12.02.2010 року». Враховуючи заперечення позивача щодо зарахування зазначених платежів на суму 409000,00 грн. за спірний період в рахунок оплати по договору від 01.04.2010 року, зазначені вище платіжні доручення не можуть бути належними і допустимими доказами оплати вартості товарів, отриманих відповідачем по договору від 01.04.2010 року.

Що стосується визнаних позивачем оплат , здійснених відповідачем після 01.10.2010 року , то слід зазначити наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ТзОВ „ЮНІМІЛК” про стягнення з ПП «Торговий дім «ВІНКО»коштів була направлена в суд 11.10.2010 року, що підтверджується відтисками печатки на поштовому конверті ( том ІІ а.с. 132). Платіж в сумі 500,00 грн. був здійснений відповідачем 07.10.2010 року ( платіжне доручення № 1125 від 07.10.2010 р. том ІУ а.с.99) ще до подання позовної заяви. В цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Наступні платежі на суму 1500,00 грн. були здійснені відповідачем після подання позовної заяви, а саме: 12.10.2010 року на суму 500,00 грн., 19.10.2010 року на суму 500,00 грн. та 26.10.2010 року на суму 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том ІУ а.с.98,100,101) . В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, практики його застосування вищою судовою інстанцією, враховуючи матеріали та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ТзОВ „ЮНІМІЛК” задоволити частково.

2. Стягнути з ПП «Торговий дім «ВІНКО»(79031 м.Львів вул.Стрийська,148 код ЄДРПОУ 35186743) на користь ТзОВ „ЮНІМІЛК” ( 02660 м.Київ, вул.. М.Раскової,4 код ЄДРПОУ 33543684) 427294,13 грн. основного боргу, 4287,94 грн. державного мита та 235,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 500,00 грн. в позові відмовити.

4.В частині стягнення 1500,00 грн. провадження у справі припинити.

5.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.12.2010 року.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя