Рішення № 13063140, 14.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.10 Справа№ 19/139 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трогово-виробнича компанія «Аква-Віта», с.Новошичі Дрогобицький район Львівська область.

Про стягнення 87 297,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Костенко С.С. представник (довіреність б/н від 16.11.2010р.).

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м.Київ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трогово-виробнича компанія «Аква-Віта», с.Новошичі Дрогобицький район Львівська область про стягнення 87 297,23 грн. з яких 65 138,68 грн. основний борг, 2 278,24 грн. пеня, 9 770,80 грн. штрафу, 9 640,52 грн. річних та 468,99 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.10.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.11.2010р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 24.11.2010р. справу №19/139 (2010) передано на розгляд судді Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 26.11.2010р. розгляд справи відкладено на 14.12.2010р. з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2010р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвал суду від 21.10.2010р. та 26.11.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.

Станом на 14.12.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

16.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трогово-виробнича компанія «Аква-Віта»(покупець) було укладено договір поставки №АП-18-0001 (далі по тексту договір), згідно якого продавець зобовязувався передати у власність покупцеві, а покупець зобовязувався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин (надалі товар): сарацин, оріон, акселератор NPK, акселератор Моно Бор, акселератор Моно Цинк, новел, доктор Кроп, фітолікар, зеніт, аперкот, універсал.

Згідно п.1.2. та п.1.5. договору вартість товару на дату укладення цього договору становить 68 138,68 грн. ((шістдесят пять тисяч сто тридцять вісім гривень 68 копійок) у т.ч. ПДВ 20%). Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку передбаченому п.2.2., при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору. Загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Строки оплати передбачені сторонами в п.2.1. договору.

Позивач на виконання умов договору поставки №АП-18-0001 від 16.02.2010р. поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 65 138,68 грн., згідно видаткових накладних:

№АП-18-0005 від 07.04.2010р. на суму 4 341,60 грн.;

№АП-18-0009 від 14.04.2010р. на суму 60 234,28 грн.;

№АП-18-0012 від 19.04.2010р. на суму 562,80 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату в строки визначені сторонами в п.2.1. договору поставки, не провів.

06.09.2010р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трогово-виробнича компанія «Аква-Віта»з листом-вимогою вих. №1-01/0910-Г про сплату боргу в сумі 65 138,68 грн. на протязі 3-х календарних днів з моменту предявлення вимоги продавцем. Проте відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак, загальна основний борг відповідача перед позивачем відповідно до договору поставки №АП-18-0001 від 16.02.2010р. становить 65 138,68 грн.

Позивач на підставі п.5.2 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 278,24 грн.

Крім того, позивач на підставі п.5.4 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі пятнадцяти відсотків від ціни договору, який згідно поданого ним розрахунку становить 9 770,80 грн.

На підставі п.5.5 договору нарахував відповідачу річні, які згідно поданого ним розрахунку становлять 9 640,52 грн.

Також, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 468,99 грн. інфляційних втрат.

Отже, загальна сума заборгованості по розрахунках позивача становить 87 297,23 грн. з яких 65 138,68 грн. основний борг, 2 278,24 грн. пеня, 9 770,80 грн. штрафу, 9 640,52 грн. річних та 468,99 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору підтверджується видатковими накладними: №АП-18-0005 від 07.04.2010р. на суму 4 341,60 грн.; №АП-18-0009 від 14.04.2010р. на суму 60 234,28 грн.; №АП-18-0012 від 19.04.2010р. на суму 562,80 грн. на загальну суму 65 138,68 грн., які підписані та скріплені печатками повноважних представників сторін. Товар був отриманий представником відповідача Байдацьким Миколою Валерійовичем (паспорт серії КВ №НОМЕР_1 від 26.02.2002р.) згідно довіреностей: серії ЯОА №523532 від 02.04.2010р.; серії ЯОА №523530 від 14.04.2010р. (оригінали оглянуто судом).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.2.1. та п.2.4. договору сторони передбачили, що покупець зобовязаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного договору, в наступні строки:

- не пізніше 20.04.2010р. 19 541,60 грн.;

- не пізніше 15.07.2010р. 15 541,60 грн.;

- не пізніше 15.10.2010р. 13 027,74 грн.;

- не пізніше 01.11.2010р. 13 027,74 грн., всього (згідно п.1.1. договору) 65 138,68 грн.

У випадку будь-якого порушення покупцем розділу 2 цього договору продавець має право відмовити у поставці товару та вважається що строк оплати за товар, поставлений раніше, відповідно до умов цього договору настав. При цьому покупець зобовязаний оплатити в повному розмірі за поставлений товар на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту предявлення вимоги продавцем.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату в строки визначені сторонами в п.2.1. договору поставки, не провів.

06.09.2010р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трогово-виробнича компанія «Аква-Віта»з листом-вимогою вих. №1-01/0910-Г, про сплату боргу в сумі 65 138,68 грн. на протязі 3-х календарних днів з моменту предявлення вимоги продавцем, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 65 138,68 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.5.5. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 (девяносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення девяноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1. договору, вважається, що продавцем предявлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 640,52 грн. річних та 468,99 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п.5.3. договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через три роки від дня, коли це зобовязання повинне було бути виконане.

Згідно п.5.2. договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 2 278,24 грн.

Згідно п.5.4. договору у випадку прострочення виконання зобовязань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі пятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню штраф, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 9 770,80 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, таким, що підлягає до задоволення повністю.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №707 від 29.09.2010р. на суму 872,97 грн. та №708 від 29.09.2010р. на суму 236,00 грн. - вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.6, 11, 525, 526, 530, 549, 625, 610, 611, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трогово-виробнича компанія «Аква-Віта»(юридична адреса: 82122, Львівська область, Дрогобицький район, с.Новошичі; фактична адреса: 02095, м.Київ, вул.Срібнокільська, 14, корп.А, кімната 4; р/р № 26000060500699 у "ПриватБанк" Тернопільська філія; МФО 338783; код ЄДРПОУ 34339429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м.Київ, Дніпровський район, проспект Возз'єднання, будинок 15; р/р 260081609301 у СВ ВАТ "Фінанси та кредит" м.Севастополь; МФО 384812; код ЄДРПОУ 30262667) 65 138,68 грн. основного боргу, 2 278,24 грн. пені, 9 770,80 грн. штрафу, 9 640,52 грн. річних, 468,99 грн. інфляційних втрат, а також 872,97 грн. держмита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.