Рішення № 130630723, 17.09.2025, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1289/25

2/579/492/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Кибець І.А.

за участі секретаря Сірої С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ.ЮА", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.05.2019 року між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1-133_KFUA-282. 24.12.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. виданий виконавчий напис №10303 про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним договором про споживчий кредит в сумі 10 779 грн. 75 коп. 08.02.2022 року приватним виконавцем виконавчого органу Сумської області Закорко В.В. було відкрито виконавче провадження №68569536 з примусового виконання виконавчого напису №10303 від 24.12.2021 року. 09.05.2025 року виконавче провадження №68569536 було передане приватному виконавцю Дніпропетровської області Макаренко А.С.

Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яке затверджено постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, одним з таких документів є кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Вказаний п.2 Переліку внесено (доповнено) Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65037659) вищевказану постанову визнано незаконною та нечинною в частині: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)», доповнити розділ пунктом 11 такого змісту:

«11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

Оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов?язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»;

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Також згаданим рішенням зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року вищевказана постанова залишена без змін (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70163734).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено у перегляді даної ухвали (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81020597).

Таким чином, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено всупереч приписам ст.87 Закону № 3425-XII.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.23-25).

Відповідач ТОВ «КФ.ЮА»», належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання, в судове засідання свого представника не направив (а.с. 46), відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, будь-яких клопотань чи заяв не надав.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання, в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надав (а.с.48).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення засідання, надала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.47).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відповідно до ст.ст. 211, 223, 247 ЦПК України розглядати справу у судовому засіданні за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №1-133_KFUA-282. Загальний розмір кредиту 4099 грн. 00 коп. (а.с.6).

24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис №10303 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості за кредитним договором №1-133_KFUA-282 від 06.05.2019 року за період з 05.06.2019 року по 20.12.2021 року в розмірі 10 779 грн. 75 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 4 500 грн.;

- заборгованість за відсотками та комісіями 6279,75 грн.;

- заборгованість за штрафними санкціями 0,00 грн. (а.с.7).

08 лютого 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадима Вікторовича відкрито виконавче провадження №68569536 на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича №10303 від 24 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості в розмірі 10779,75 грн. (а.с.8).

09 травня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анною Сергіївною передано виконавче провадження №68569536 на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича №10303 від 24 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості в розмірі 10779,75 грн. (а.с.9).

На запит суду про витребування доказів, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. надані пояснення, що згідно із актом №4 від 10.03.2025 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, справу 02-20 «Копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені» за 2021 рік було знищено 20.06.2025 року шляхом спалення у зв`язку із закінченням трирічного терміну зберігання (а.с.34 - 40).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постава КМУ №662 від 26 листопада 2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визначення нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови КМУ №662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконним та нечинним розділ Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 305/2082/14-ц від 15.01.2020 року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подається засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно з правовим висновком, викладениму постановах Верховного Суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у спарві №645/1979/15-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачм документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконачих написів нотаріусів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В ході розгляду справи ані відповідачем, ані третіми особами не було подано суду доказів на підтвердження належної перевірки нотаріусом поданих відповідачем документів в частині наявності безспірності заборгованості.

Суду не надано доказів, що боржник ОСОБА_2 була повідомлена за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань з пропозицією ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.

Отже, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.1, п.1 ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до роз`яснень п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до приписів п.1 ч.2, ч.8 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 11 200 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази.

10 червня 2025 року між Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги, згідно якого визначено, що виконавець бере на себе правове та процесуальне представництво замовника в частині представлення її інтересів в судах України незалежно від їх територіальної, предметної та інстанційної юрисдикції у будь-яких спорах, в яких замовник є стороною або учасником справи (а.с.10-11).

10 червня 2025 року між сторонами складено акт виконання робіт по договору про надання правової допомоги від 10 червня 2025 року, у якому викладений детальний перелік дій, пов`язаних із виконанням доручення позивача і визначено їх загальну вартість у розмірі 11 200 грн. 10 червня 2025 року ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро "Артема Кірюшина" було сплачено 11 200 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 10.06.2025 року, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.06.2025 року № 68 (а.с.12).

Керуючись 15, 16, 18 ЦК України, ст. 34, 50 87- 89 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ.ЮА", місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Івана Сергієнка, 18, код ЄДРПОУ 41940643, треті особи приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: 76000, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Донцова, 13/42, та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, місцезнаходження: 49083, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, 4, оф. 4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №10303, вчинений 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» заборгованість за кредитним договором №1-133_KFUA-282 від 06 травня 2019 року у розмірі 10 779 грн. 75 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 29 вересня 2025 року.

Суддя І. А. Кибець