Рішення № 13063029, 09.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010

Справа №2-18/5466-2010

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», м. Сімферополь (95491, м. Сімферополь, смт. Аерофлотське, пл. Аеропорта, 15)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройІнвестАльянс», м. Сімферополь (95004, м. Сімферополь, вул. Селим Герай, 10, кв. 46)

Про стягнення 6 907,58 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Шульга О. А. – ю/к, довіреність від 18.03.2008 р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», м. Сімферополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройІнвестАльянс», м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 6907,58 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 532 Цивільного кодексу України, ст. 193, 197, 198 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 05.12.2007 р. був укладений договір № 14.10-91/501.14.10.Д.08.07, згідно котрому позивач надавав послуги по наданню площі для розміщення рекламних засобів. Згідно договору свої обов’язки позивач виконав. В порушення умов договору № 14.10-91/501.14.10.Д.08.07 залишаються не оплаченими надані послуги, у зв’язку із чим станом на 06.10.2010 р. за відповідачем рахується заборгованість у сумі 6907,58 грн., що і сало підставою для звернення позивача до суду.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином. Відзив на позов суду не представив.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористувався, а не його обов’язок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 року між Республіканським підприємством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СтройІнвестАльянс» (замовник) укладено договір № 14.10-91/501.14.10.Д.08.07.

Відповідно до пункту 1.1 договору, аеропорт надає замовнику на території Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» місця для розміщення рекламних підставок розміром 0,4м х 0,4м у кількості двох штук у VIP- залі.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що вартість надання місць для рекламного засобу вказана у додатку № 1, який є невід ємною частиною договору. Загальна сума договору складає 500,00 грн. у місяць (у тому числі ПДВ і податок на рекламу).

Судом встановлено, що Республіканське підприємство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь». Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» є правонаступником всіх прав та обов’язків Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», що зафіксовано у пунктах 1.1 та 1.2 статуту Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (а.с. 14).

Надалі, 22.07.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СтройІнвестАльянс» укладено додаткову угоду № 5 до договору № 14.10-91/501.14.10.Д.08.07 від 08.12.2007 року, якою загальна сума договору збільшена до 3300,00 грн. у місяць (в тому числі ПДВ та податок на рекламу).

Пунктом 2 додаткової угоди № 5 погоджено, що додаток № 1 до договору № 14.10-91/501.14.10.Д.08.07 від 05.12.2007 року є невід’ємною частиною договору та зафіксовано, що така додаткова угода вступає у дію з 01.08.2009 року.

Відповідно до пункту 4.2 договору, замовник, щомісяця, до 20 числа місяця, наступного за звітним, сплачує суму за надання місць для розміщення рекламного засобу, на підставі рахунку аеропорту, згідно з додатком № 1, доповненнями і змінами, які діють на момент оплати.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачеві рахунки за березень 2010 року на суму 3300,00 грн., за квітень 2010 року на суму 3300,17 грн. та за травень 2010 року на суму 3307,41 грн.

Факт отримання відповідачем таких рахунків підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про поштове відправлення (а.с. 23-24).

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Додатковою угодою № 5 до договору № 14.10-91/501.14.10.Д.08.07 від 08.12.2007 року, загальна сума договору збільшена до 3300,00 грн. у місяць (в тому числі ПДВ та податок на рекламу). Проте у рахунку за квітень 2010 року крім коштів за послуги у сумі 3300,00 грн., включена також пеня у сумі 0,17 грн., а у рахунку за травень 2010 року крім коштів за послуги у сумі 3300,00 грн., включена також пеня у сумі 07,41 грн. У той час, як у своїй позовній заяві позивач кошти у сумі 07,58 грн. відносить як заборгованість за послуги.

Відповідач лише частково сплатив рахунок за березень 2010 року у сумі 3000,00 грн., рахунки за квітень та травень 2010 року залишені відповідачем без оплати.

Враховуючи часткову оплату заборгованості у сумі 3000,00 грн. та те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені позивачем не заявлялися, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 300,00 грн. за березень 2010 року, 3300,00 грн. за квітень 2010 року та 3300,00 грн. за травень 2010 року, доказів оплати якої він суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 6900,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6900,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення коштів у сумі 07,58 грн., суд у позові відмовляє у зв’язку з тим, що така сума фактично вказана у рахунках, які виставлялися відповідачу, як пеня, але при цьому такої позовної вимоги як стягнення пені позивачем не було заявлено.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 09.12.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.12.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СтройІнвестАльянс», м. Сімферополь (95004, м. Сімферополь, вул. Селим Герай, 10, кв. 46; код ЄДРПОУ 33848845) на користь Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», м. Сімферополь (95491, м. Сімферополь, смт. Аерофлотське, пл. Аеропорта, 15; код ЄДРПОУ 01130621) 6900,00 грн. заборгованості, 101,89 грн. державного мита та 235,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У частині позовних вимог щодо стягнення 07,58 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.