Рішення № 130620911, 29.09.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2119/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури (далі відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі відповідач-2), Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі відповідач-3) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2 від 02.04.2021 року Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором атестації, яким ОСОБА_1 визнаний таким, що не пройшов атестацію;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року, яким ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника керівника Кіцманського місцевого прокурора та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 11 травня 2021 року;

- поновити ОСОБА_1 , на роботі в органах Чернівецької обласної прокуратури на посаді рівнозначній посаді першого заступника керівника місцевої прокуратури;

- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2021 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що рішення №2 від 02.04.2021 року Тринадцятої кадрової комісії прийняте в порушення вимог пропорційності, розумності, обґрунтованості, тобто не відповідає критеріям, визначеним у ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а тому і наказ виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року про звільнення його із займаної посади та з органів прокуратури, як такий, що ґрунтується на неправомірному рішенні комісії про неуспішне проходження атестації, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Офіс Генерального прокурора (відповідач 2) заперечував проти позову та зазначав, що рішення Тринадцятої кадрової комісії від 02.04.2021 року №2 про неуспішне проходження позивачем атестації містить належні мотиви його прийняття, обґрунтовані висновки за результатами дослідження матеріалів атестації та наданих позивачем пояснень, а тому відсутні підстави для його скасування. Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року про звільнення позивача із займаної посади та з органів прокуратури і, відповідно, поновлення на посаді в органах прокуратури є безпідставними.

Чернівецька обласна прокуратура (відповідач 1) заперечувала проти позову з підстав, які є аналогічним тим, що викладалися відповідачем 2 у відзиві. Разом з тим, у відзиві додаткового зазначено, що за результатами співбесіди Тринадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №2 від 02.04.2021 року про неуспішне проходження позивачем атестації, що стало підставою для прийняття виконувачем обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури наказу №409-к від 07 травня 2021 року, яким позивача звільнено з посади першого заступника керівника Кіцманського місцевого прокурора та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 11 травня 2021 року. У даному разі, юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Відтак, оскаржуваний наказ №409-к від 07 травня 2021 року видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Тринадцята кадрова комісія з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач 3) не проявляла процесуальної активності в ході розгляду судової справи.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року у справі №600/2119/21-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення №2 від 02.04.2021 року Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором атестації, яким ОСОБА_1 визнаний таким, що не пройшов атестацію. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Кіцманського місцевого прокурора та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 11 травня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаду першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області. Зобов`язано Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2021 року по 22.11.2021 року. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2022 року у справі №600/2119/21-а апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.12.2024 року у справі №600/2119/21-а касаційні скарги Чернівецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі №600/2119/21-а скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції Чернівецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.01.2025 адміністративну справу №600/2119/21-а передано на розгляд судді Мареничу І.В.

Ухвалою суду від 10.01.2025 прийнято адміністративну справу до свого провадження. Вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Чернівецька обласна прокуратура (відповідач 1) подала до суду відзив під час нового розгляду справи, в якому заперечувала проти позову. Зокрема, зазначено, що у ході проведення співбесіди із позивачем у комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача вимогам доброчесності, оскільки на підставі досліджених матеріалів атестації встановлено, що прокуратурою Чернівецької області проведено службове розслідування за фактом неправомірних дій позивача, як заступника керівника місцевої прокуратури, та інших працівників цієї прокуратури в частині можливого вирішення питання щодо скасування обтяжень відчуження земельних ділянок за матеріальну вигоду. Згідно з висновком службового розслідування, затвердженого прокурором Чернівецької області, встановлено в діях позивача порушення правил прокурорської етики та факт його позаслужбового спілкування з учасником кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) щодо вирішення на його користь питання за винагороду. Таким чином, дослідивши вказані обставини, у комісії було достатньо обґрунтованих сумнівів вважати, що позивач вступив у позаслужбові зв`язки з учасником кримінального провадження, що є проявом поведінки, яка створює враження корупційних дій, шкодить його репутації та авторитету органів прокуратури, викликає негативний суспільний резонанс та сумнів у суспільства щодо чесності та непідкупності органів прокуратури.

Таким чином, відповідач-1 вкотре наголошував на правомірності рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року про неуспішне проходження позивачем атестації, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Офіс Генерального прокурора (відповідач 2) у поданому відзиві також заперечував проти позову переважно з тих самих підстав, які викладалися при первинному розгляді справи. При цьому, окремо акцентувалась увага суду на тому, що процедура атестації прокурорів не є процедурою повторного притягнення прокурора до юридичної відповідальності за одне й те ж правопорушення. Тому завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики та доброчесності прокурора.

Таким чином, зважаючи на зміст встановлених під час атестації обставин (щодо позаслужбового спілкування позивача із ОСОБА_2 ) відповідач - 2 наголошував на правомірності прийнятого Тринадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) рішення№2 від 02.04.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації, оскільки під час співбесіди позивач не зміг переконливо пояснити суті розмов з ОСОБА_2 , а також надавав комісії суперечливі пояснення різного змісту, які не узгоджувалися між собою, що, в свою чергу, свідчило про вступ позивача у позаслужбові зв`язки з ОСОБА_2 , стало проявом поведінки, яка створює враження корупційних дій, шкодить його репутації та авторитету органів прокуратури, викликає негативний суспільний резонанс та сумнів у суспільства щодо чесності та непідкупності органів прокуратури.

Тринадцята кадрова комісія з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач 3) під час нового розгляду справи в суді не проявляла процесуальної активності.

28.01.2025 до суду від відповідача 2 надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якій просив здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.01.2025 призначено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 03.03.2025 р. о 10:00 год.

03.03.2025 судове засідання не відбулося у зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про розгляд справи, а тому наступне судове засідання було призначено на 17.03.2025 о 12:00 год.

17.03.2025 судове засідання не відбулося у зв`язку із поданням позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, а тому наступне судове засідання було призначено на 02.04.2025 об 11:00 год.

02.04.2025 в судовому засідання було оголошено перерву до 14.04.2025 09:00 год.

14.04.2025 судове засідання було відкладене до 07.05.2025 на 10:00 год.

07.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача-1 не заперечував стосовно подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, що підтверджується відміткою на поданій позивачем заяві від 07.05.2025.

Крім того, 17.02.2025 на адресу на адресу суду від відповідача-2 надходили додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що поданий у справі відзив від 27.01.2025 підтримується у повному обсязі, у зв`язку із чим просив врахувати вищезазначене при розгляді справи та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та бажання учасників справи продовжити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

Відповідно до наявної у справі копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 20.08.2008 року по 26.08.2008 року, з 06.02.2012 року по 11.05.2021 року.

Згідно наказу виконувача обов`язків прокурора Чернівецької області від 13.04.2017 року, №173-к «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначений на посаду заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області з 13.04.2017 рок, а згідно наказу прокурора Чернівецької області від 30.06.2020 року, №354-к «Про призначення ОСОБА_1 » призначений на посаду першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури з 01.07.2020 року.

10.10.2019 року позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 підтвердив, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113, його буде звільнено з посади прокурора.

Рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 29.10.2020 року «Про допуск прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички із використанням комп`ютерної техніки» ОСОБА_1 допущено до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, як такого, що успішно пройшов тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора.

Рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24.02.2021 року «Про допуск прокурорів до проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності» ОСОБА_1 допущено до етапу співбесіди, як такого, що успішно пройшов тестування на загальні здібності та навички.

Наказом Генерального прокурора України від 17.11.2020 року, №545 «Про створення тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» створено Тринадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Рішенням Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію у зв`язку із наявністю обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності. Рішення ухвалено п`ятьма членами комісії "за" -3 , "проти" -2.

Підставою для такого рішення стали матеріали службового розслідування прокуратури Чернівецької області про порушення ОСОБА_1 вимог п.5 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру» щодо дотримання правил прокурорської етики та факт його позаслужбового спілкування з ОСОБА_2 (особою на майно якого накладено арешт) щодо вирішення на його користь питання за винагороду. Вказане стало підставою для направлення прокурором Чернівецької області до Кваліфікайно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарної скарги у зв`язку із вчиненням прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Наказом виконувача обов`язки керівника Чернівецької обласної прокуратури від 07.05.2021 року, №409-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратури» з 11.05.2021 року. Підстава рішення №2 Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 02.04.2021 року.

Вважаючи свої справа порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25.09.2019 року набрав чинності Закон №113, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно пункту 6 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113 з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697.

Згідно положень пункту 7 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113 прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктами 10-14 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113 передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тесту завдання оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Отже, підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що Закон №113 містить бланкетну норму, яка уможливлює запровадження інших етапів атестації (не передбачених в самому законі), які можуть бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором.

Водночас суд звертає увагу на законодавчу техніку яка застосовується у цьому законі. Зокрема наявність слова можуть свідчить про те, що згідно положень Закону №113 неуспішне проходження інших етапів атестації (непередбачених Законом №113) не є обов`язковою підставою для звільнення такого прокурора, у даному разі законодавець надав право розсуду (дискреційні повноваження) роботодавцю.

Пунктом 9 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113 передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора затверджено Порядок №221.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113 та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур (пункт 2 Порядку №221.

Згідно пункту 6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Отже, аналізуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що Порядок №221 порівняно з Законом №113 збільшив кількість етапів атестації до трьох (додано складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки), а також надав право кадровій комісії призначати новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.

Згідно пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Аналогічне положення містить пункт 17 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113, відповідно до якого кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 9 розділу І Порядку №221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Згідно пункту 10 розділу І Порядку №221 передбачено, що заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 10.10.2019 року позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію, якою підтвердив, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113, його буде звільнено з посади прокурора. За змістом та формою наведена заява відповідає положенню Порядку №221.

Отже, позивач реалізував своє право на переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. При цьому будь-яких доказів того, що його волевиявлення у вигляді подання згадуваної вище заяви, не відповідало його справжній волі, суду не надано.

Розділом ІV Порядку №221 визначено порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.

Зокрема, відповідно до пункту 1 Розділу ІV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Оскільки позивач успішно склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, він був допущений до етапу співбесіди з метою виявлення відповідності його вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Розділом ІV Порядку №221 передбачено, що до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2). На виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії (пункт 7).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач успішно виконав практичне завдання №43, з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІV Порядку №221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Згідно пунктів 9,10 Розділу ІV Порядку №221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Аналогічні положення містить пункт 15 Закону №113.

Пунктом 11 Розділу ІV Порядку №221 передбачено, що дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Згідно пунктів 12-17 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12).

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13).

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14).

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15).

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 16)

Прокурори, які проходять співбесіду, запрошуються комісією на проголошення ухваленого комісією рішення про результати їх атестації (пункт 17).

Аналізуючи наведені вище положення Порядку №221 та Закону №113, слід прийти до висновку, що кадрова комісія під час співбесіди перевіряє професійну компетентність, професійну етику та доброчесність прокурора.

Дослідженням змісту рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», встановлено, що ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію у зв`язку із наявністю обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності.

Суд звертає увагу на те, що будь-яких зауважень щодо професійної компетентності ОСОБА_1 у кадрової комісії не виникало.

Підставою для такого рішення стали виключно матеріали службового розслідування прокуратури Чернівецької області про порушення ОСОБА_1 вимог п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» щодо дотримання правил прокурорської етики та факт його позаслужбового спілкування з ОСОБА_2 (особою на майно якого накладено арешт) щодо вирішення на його користь питання за винагороду.

Зокрема, з даного приводу у рішенні Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» зазначено наступне:

« … На підставі досліджених матеріалів атестації встановлено, що прокуратурою Чернівецької області проведено службове розслідування за фактом неправомірних дій заступника керівника місцевої прокуратури ОСОБА_1 та інших працівників цієї прокуратури в частині можливого вирішення питань щодо скасування обтяжень відчуження земельних ділянок за матеріальну вигоду.

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого прокурором Чернівецької області 22.08.2019, встановлено в діях заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_1 порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» щодо дотримання правил прокурорської етики та факт його позаслужбового спілкування з ОСОБА_2 (особою на майно якого накладено арешт) щодо вирішення на його користь питання за винагороду. Вказане стало підставою для направлення прокурором Чернівецької області до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарної скарги у зв`язку із вчиненням прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Зокрема, установлено, що 12.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до Кіцманської місцевої прокуратури із заявою-клопотанням «Про скасування обтяження (заборони) відчуження земельних ділянок». У подальшому йому на мобільний телефон зателефонував заступник керівника Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та призначив зустріч у приміщенні прокуратури 06.12.2018. У ході зустрічі повідомив, що кримінальне провадження, у рамках якого накладено заборону на відчуження земельних ділянок фермерського господарства, до якого має відношення ОСОБА_2 , закрите. Рішення про скасування заборони на відчуження земельних ділянок в інтересах заявника ним буде прийнято лише в разі надання йому неправомірної вигоди у сумі 4 тис. доларів США. На зустріч ОСОБА_2 прибув, маючи з собою диктофон, і на який ним було записано зміст вказаної розмови.

Під час проходження співбесіди на запитання членів комісії щодо зазначених обставин ОСОБА_1 не зміг переконливо пояснити суті розмов з ОСОБА_2 і заперечував факти позаслужбового спілкування.

Враховуючи, що у повноваженнях ОСОБА_1 була можливість відновити кримінальне провадження, в рамках якого було вжито заходів щодо заборони відчуження земельних ділянок, та подальше вчинення дій щодо скасування арештів у Комісії є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 міг отримати, у разі вчинення дій на користь заявника, неправомірну вигоду.

Більше того, під час співбесіди прокурор ОСОБА_1 надавав Комісії суперечливі пояснення щодо вищевказаних обставин різного змісту, які не узгоджувались між собою. Так, спочатку він вказував, що не зустрічався із ОСОБА_2 , потім, що не пам`ятає чи зустрічався, оскільки не може пам`ятати всіх, хто до нього звертався. Також зазначив, що не було спілкування з ОСОБА_2 по телефону. На переконання Комісії ОСОБА_1 при наданні вказаних пояснень проявив нещирість, оскільки встановлені службовим розслідуванням факти та вивчені Комісією матеріали перевірки свідчать про зворотнє.

Комісією враховано зміст аудіозапису розмови ОСОБА_2 з прокурором, який узгоджується з матеріалами службового розслідування і протирічить поясненням прокурора наданим Комісії. Вказане, на переконання Комісії, свідчить про вступ ОСОБА_1 у позаслужбові стосунки з ОСОБА_2 є проявом поведінки, яка створює враження корупційних дій, шкодить його репутації та авторитету органів прокуратури, викликає негативний суспільний резонанс та сумнів у суспільства щодо чесності та непідкупності органів прокуратури…».

Скасовуючи рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року у справі №600/2119/21-а та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі №600/2119/21-а, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 26.12.2024 зазначила таке.

Процедура атестації не є процедурою повторного притягнення прокурора до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція у викладена Верховним Судом у постанові від 04.08.2022 у справі №160/12019/20.

Оцінка професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

Тому завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).

Визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявність яких само по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної етики чи доброчесності).

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №640/1358/20.

Дійшовши висновків про протиправність спірного рішення Тринадцятої кадрової комісії, судами попередніх інстанцій не в повній мірі ураховано те, що рішення кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації на стадії співбесіди приймалися в межах проведення атестації прокурорів, як одноразової події надзвичайного характеру, що зумовлена необхідністю підвищити ефективність діяльності органів прокуратури шляхом проведення оцінки усіх прокурорів на відповідність критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Оцінка відповідності прокурора критеріям професійної етики здійснюється Кадровою комісією крізь призму етичних вимог, встановлених до професії прокурора, і стандартів, що стосуються його позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Відсутність факту притягнення позивача до кримінальної або дисциплінарної відповідальності не спростовує існування встановленого службовим розслідування в його діях проступку, який за переконанням чи обґрунтованим сумнівом членів кадрової комісії, може свідчити про порушення вимог професійної етики прокурора чи його невідповідність таким вимогам. Атестація ж за законом не є дисциплінарним провадженням, тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі надано оцінку зібраним у справі доказам та зроблено передчасні висновки щодо необґрунтованості та протиправності рішення Тринадцятої кадрової комісії від 02.04.2021 №2.

Проаналізувавши викладене, суд зазначає наступне.

27.04.2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі Кодекс етики), яким визначено основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою.

Як і будь-які інші кодекси з питань етики, Кодекс етики носить засадничі та абстрактні положення, на яких ґрунтується діяльність прокурора, як особи уповноваженою Державою на здійснення унікальних, конституційних функцій, перелік який визначений в статті 131-1 Конституції України.

Так, відповідно до статті 7 Кодекси етики при виконанні службових обов`язків прокурор має бути незалежним від будь-якого впливу, тиску чи втручання в його професійну діяльність, у тому числі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, зобов`язаний активно, у визначений законодавством спосіб протистояти спробам посягання на його незалежність.

У прийнятті конкретних рішень він повинен бути самостійним, керуватися вимогами закону, морально-етичними принципами професії, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів, політичного впливу, тиску з боку громадськості та засобів масової інформації.

Згідно частини 2 статті 21 Кодексу етики прокурору слід уникати особистих зав`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Водночас розділом V Кодексу етики врегульовані питання відповідальності за порушення кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Зокрема, оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій (стаття 32).

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (стаття 33).

Обґрунтовуючи протиправність рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», позивач у позові звертає увагу суду на те, що це рішення прийняте в порушення вимог пропорційності, розумності, обґрунтованості, тобто не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість відповідач-2 у відзиві на позов зазначає, що суд не наділений повноваженнями визначати питання для оцінювання відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), у тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок. А отже, повноваження членів кадрової комісії щодо вирішення питання з відповідності прокурора критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції, з чого слідує, що суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.

Отже, аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що в цій справі критеріям «пропорційності», «розумності», «обґрунтованості», на порушення яких у позові посилається позивач, протиставлена «дискреційність повноважень», яка на думку відповідача перебуває поза межами судового контролю, в обґрунтування чого наводиться висновок Верховного Суду щодо правозастосування.

Оцінюючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача-2, що оцінка дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, відноситься до дискреційних повноважень членів кадрової комісії, в силу невизначеності понять етика та доброчесність. При цьому таке оцінювання завжди має суб`єктивний характер, внаслідок чого вирішальним стає особисте переконання кожного члена комісії, що і визначає характер голосування.

Однак наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень, не скасовує судовий контроль на предмет пропорційності, розумності та обґрунтованості прийнятого нею рішення.

Суд звертає увагу на положення Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) «Верховенство права», якою до поняття «Верховенство права» віднесено такий елемент, як заборона свавілля, з яким ототожнюються дискреційні повноваження. Зокрема, у пункті 52 наведеної Доповіді зазначено «Хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права», а в пункті 45 мова йде про те, що «Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій [влади]».

Отже, з метою запобігання свавільності при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень, верховенство права вимагає щоб суд мав можливість здійснювати перевірку такого рішення в тому числі на предмет його пропорційності, розумності та обґрунтованості.

Як зазначалось судом вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали матеріали службового розслідування прокуратури Чернівецької області про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 5 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» щодо дотримання правил прокурорської етики та факт його позаслужбового спілкування з ОСОБА_2 (особою на майно якого накладено арешт) щодо вирішення на його користь питання за винагороду.

У пункті 5.35. цього рішення процитовано зміст рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», з якого вбачається, що ОСОБА_1 , будучи заступником керівника Кіцманської місцевої прокуратури вимагав неправомірну вигоду у сумі 4 тис. доларів США від ОСОБА_2 .

Окрім цього, матеріали службового розслідування прокуратури Чернівецької області про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 5 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» щодо дотримання правил прокурорської етики та факт його позаслужбового спілкування з ОСОБА_2 (особою на майно якого накладено арешт) щодо вирішення на його користь питання за винагороду, були предметом перевірки Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №1195дс-19 від 13.09.2019 за результатами розгляду дисциплінарної скарги прокурора Чернівецької області ОСОБА_9 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів та відомостей, які б свідчили про його причетність до неправомірних дій, зазначених у матеріалах службового розслідування.

Також відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 рішенням №07-336дс-20 від 21.02.2020 кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (а.с.43-44). При цьому, у рішенні комісією зазначено, що службовим розслідуванням не встановлено факту наявності будь-яких порушень з боку прокурора ОСОБА_1 , а наявна у висновку інформація містить певні сумніви щодо можливих порушень прокурора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що як і на момент прийняття кадровою комісією оскаржуваного рішення, так і на момент нового розгляду справи у суді, ОСОБА_1 не пред`явлено підозри у скоєнні кримінального правопорушення, він не притягувався до жодного виду юридичної відповідальності (в тому числі дисциплінарної відповідальності) згідно подій, що стосуються спілкування із ОСОБА_2 .

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд зазначає, що відсутність фактів притягнення позивача до будь-якого виду юридичної відповідальності не може безумовно вказувати на протиправність рішення №2 від 02.04.2021 року Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором атестації, оскільки члени комісії, в межах наданих повноважень, здійснюють оцінку відповідності прокурора критеріям професійної етики крізь призму етичних вимог, встановлених до професії прокурора, і стандартів, що стосуються його позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності.

За таких обставин, суд вважає за необхідне надати оцінку безпосередньо рішенню комісії (фактам та обставинам, викладених у ньому) на його відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Так, в рішенні Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів №2 від 02.04.2021 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" неодноразово зазначається про непослідовність пояснень ОСОБА_1 наданих комісії. Однак, такі твердження не відповідають змісту відеозапису співбесіди, згідно якого пояснення позивача щодо позаслужбового спілкування з ОСОБА_2 були послідовні та не містили змістових розбіжностей.

Зокрема, під час співбесіди ОСОБА_1 послідовно стверджував, що з ОСОБА_2 він в телефонному режимі ніколи не спілкувався, номер телефону зазначений останнім, ним ніколи не використовувався. Щодо особистого спілкування з ОСОБА_2 в приміщенні прокуратури, то ОСОБА_1 припустив таке спілкування під час особистого прийому, однак точно сказати не може, оскільки він багатьох приймає на особистий прийом в силу своєї посади.

Суд наголошує на тому, що під час співбесіди ОСОБА_1 дійсно проявив деяку схвильованість, однак це є природнім, оскільки від результату співбесіди залежить доля ОСОБА_1 як прокурора, при цьому сама співбесіда фіксується на відеокамеру, що також не сприяє розслабленню.

Таким чином, висновки комісії щодо незрозумілості (суперечливості) пояснень позивача під час проведеної співбесіди, на підставі яких було прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Крім цього, в рішенні Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» зазначено, що «…Комісією враховано зміст аудіозапису розмови ОСОБА_2 з прокурором, який узгоджується з матеріалами службового розслідування і протирічить поясненням прокурора наданим Комісії…».

Однак, дослідженням змісту відеозапису співбесіди встановлено, що такий аудіозапис розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_2 кадровою комісією з атестації прокурорів не досліджувався та до матеріалів цієї справи відповідачами не наданий.

З огляду на викладене, висновки комісії щодо змісту аудіозапису розмови ОСОБА_2 з прокурором, який узгоджується з матеріалами службового розслідування і протирічить поясненням прокурора наданим Комісії, також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

При цьому, суд зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Проте, всупереч зазначеному, відповідачі, будучи суб`єктами владних повноважень, не надали суду належних доказів, які підтверджували факти, викладені членами комісії в оскаржуваному рішенні, в тому числі щодо дослідження аудіозапису розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень комісії, що призвело до безпідставного прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації прокурора.

Стосовно скарги ОСОБА_2 суд зазначає, що в даному випадку необхідно зазначити, що ОСОБА_1 виконував унікальну функцію, яка уможливлює ініціювання кримінального переслідування особи. Наявність таких функцій провокує на написання скарг на прокурорів, в тому числі на тих, які приймають принципові позиції, з метою «вибити» їх з процесу.

Присутність таких скарг жодним чином не підтверджує неетичність поведінки прокурора, а лише є сигналом для перевірки діяльності останнього, в тому числі шляхом проведення службового розслідування. Прокурор завжди перебуває в конфліктному середовищі, яке може сприяти написанню на нього скарг, як обґрунтованих, так і безпідставних.

При цьому, суд звертає увагу, що прокурору не можна дорікати за не вжиттям заходів до спростування інформації, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки подібні явища є звичними в силу специфіки роботи прокурора, а також вжиття таких заходів відноситься до його диспозитивних прав.

За таких обставин, суд вважає рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» не обґрунтованим, тобто таким, що не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, що безумовно вказує на його протиправність.

Щодо невідповідності оскаржуваного рішення положенням Кодексу законів про працю України колегія суддів зазначає таке.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Конституція України, Закон №1697 та інші закони України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №1697 прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Верховним судом України, у постанові від 17.02.2015 року, справа №21-8а15 викладено такий висновок щодо правозастосування : за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 (справа № 803/31/16), від 30.07.2019 (справа № 804/406/16), від 08.08.2019 (справ № 813/150/16).

Таким чином, положення Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 року, справа № 804/211/16).

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді наведені у статті 51 Закону №1697.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною 5 статті 51 зазначеного Закону визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, переважного права на залишення на роботі, переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

З огляду на зазначене слідує, що застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства, є безпідставними, оскільки питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами. Загальні засади трудового законодавства підлягають застосуванню виключно у разі не врегулювання відносин спеціальним законом.

Визначаючись щодо наказу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року слід зазначити, що оскаржувані акти індивідуальної дії, в силу нормативного урегулювання питань проходження атестації прокурорами, є взаємопов`язаними. Зокрема, наявність наказу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року, обумовлена наявністю рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», правомірність якого впливає на правомірність першого. Відтак, визнання протиправним останнього має наслідком визнання протиправним першого (в силу принципу незаконне не може породжувати законне (плоди гнилого дерева)).

Оскільки судом визнано протиправним рішення Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», то визнанню протиправним та скасуванню підлягає наказ виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року, якими позивача звільнено із займаної посади.

Крім того, наказом виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року, позивача звільнено з посади першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратури» з 11.05.2021 року (підстава: рішення №2 Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 02.04.2021 року).

Згідно пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Відповідно підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Системний аналіз вищезазначеного дозволяє висновку, що законодавець фактично доповнив Законом №113 підстави для звільнення прокурора передбачені у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону №1697. При цьому згідно логіки законодавця, наявність підстав для звільнення прокурора передбачених пунктом 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 (в тому числі наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури) є безумовною підставою для звільнення такого прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697, навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Будь-яке інше тлумачення цієї норми буде неправильним та унеможливить звільнення прокурора, який не пройшов атестацію, внаслідок чого не буде досягнута мета та цілі Закону №113 (кадрове перезавантаження органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури; є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності).

Тлумачення положень Законів №1697 та №113 через призму підходу застосованого позивачем у позовній заяві, унеможливить звільнення прокурора який не пройшов атестацію, оскільки реалізація положень пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 можлива виключно із врахуванням статті 60 цього ж Закону, що фактично створює додаткові обмеження для звільнення такого прокурора.

Суд погоджується, що застосована в Законі №113 юридична техніка в частині формування норм щодо звільнення особи є невдалою, однак така воля законодавця, який виражає волю народу. Факт наявності чинного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором є підставою звільнення такого прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697.

Таким чином слідує, що виконувач обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року був уповноважений приймати оскаржуваний наказ, за наявності на те правомірного рішення кадрової комісії, що зокрема слідує з положень пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №1697.

Щодо зобов`язання поновити позивача на роботі в органах Чернівецької обласної прокуратури на посаді рівнозначній посаді першого заступника керівника місцевої прокуратури

Як зазначалось судом вище, у разі не врегулювання спеціальним нормативно-правовим актом (у нашому разі Законами №1697, №113) правовідносин щодо проходження особою публічної служби, застосовуються субсидіарно (додатково) положення трудового законодавства України.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року, у справі № 804/958/16 зазначив, що з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Оскільки ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури Чернівецької області, то й відсутні правові підстави для поновлення його в органах Чернівецької обласної прокуратури.

При цьому суд погоджується з позицією відповідачів, згідно якої неможливо судовим рішенням про поновлення ОСОБА_1 в органах Чернівецької обласної прокуратури в обхід процедури і порядку, визначених Законом №113 та Порядком №221, поновити його в органах Чернівецької обласної прокуратури за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов`язковим для обіймання ОСОБА_1 посади в органах Чернівецької обласної прокуратури.

Такий спосіб захисту порушеного права, як поновлення прокурора на рівнозначній посаді першого заступника керівника місцевої прокуратури в органах Чернівецької обласної прокуратури, оминаючи передбачену Законом №113 процедуру, фактично буде перевищенням повноважень та прямо суперечитиме статтям 19 та 24 Конституції України щодо обов`язку державних органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та дотримуватись принципу рівності громадян, запобігаючи дискримінації.

За таких обставин в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2021 року.

Так, згідно частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 12.05.2021 року по 22.11.2021 року (135 робочих днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 року №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100) вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру (як правонаступника Прокуратури Чернівецької області) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2021 року по 22.11.2021 року, виходячи із положень пунктів 5.105. та 5.106. цього рішення.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії, а також беручи до уваги вимоги частини 1 статті 235 КЗпП України, позивача необхідно поновити на посаді першого заступника керівника Кіцманського місцевого прокурора з 12.05.2021 року (наступний день після дати звільнення), допустивши рішення в частині поновлення на роботі та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, до негайного виконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі позивач сплатим судовий збір у розмірі 908,00 грн, згідно квитанції №0.0.2119946091.1 від 12.05.2021 року (за немайнову вимогу щодо оскарження Тринадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №2 від 02.04.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації»), а тому, з врахуванням того, що позов в частині визнання протиправним та скасування цього рішення задоволений, суд стягує на користь позивача ці судові витрати, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №2 від 02.04.2021 року Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором атестації, яким ОСОБА_1 визнаний таким, що не пройшов атестацію.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури №409-к від 07 травня 2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Кіцманського місцевого прокурора та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 11 травня 2021 року.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаду першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області.

5. Зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2021 року по 22.11.2021 року.

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

7. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати - судовий збір в сумі 908,00 грн

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Офіс Генерального прокураро (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001, Код ЄДРПОУ 00034051).

Тринадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001)

Чернівецька обласна прокуратура (вул. М. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, 58001, Код ЄДРПОУ 02910120)

Суддя І.В. Маренич