Рішення № 130613911, 30.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 рокуСправа №160/7312/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною діяльність та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992, в частині що стосується ОСОБА_1 призначення службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити на службу та надати мені, ОСОБА_1 направлення до медичного пункту військової частини та в подальшому на відповідне стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини, відповідно до консультативного висновку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 за увесь час призупинення військової служби мені, ОСОБА_1 , в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вказує, що він звертався особисто до медичної роти та до безпосереднього командира зі скаргами на стан здоров`я та з проханням провести медичне обстеження. Так, до командира ВЧ НОМЕР_1 засобом поштового зв`язку від 03.12.2024 через Оперативне Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та безпосередньо на адресу військової частини в інтересах позивача, був направлений адвокатський запит щодо можливості направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду. Оскільки позивачем не отримано відповіді на адвокатський запит від ВЧ НОМЕР_1 , 21.01.2025 повторно направлено адвокатський запит з тими самими прохальними вимогами. 12.12.2024 від відповідача надійшла відповідь на адвокатський запит від Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про те, що позивачу вже призначалось лікування у межах ВЧ НОМЕР_1 . Також, позивач вказує, шо звернувся з рапортом від 20.01.2025 до командира ВЧ НОМЕР_2 щодо направлення ОСОБА_1 на стаціонарне лікування у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та неможливістю виконання службових обов`язків. Позивач вказує, що рапорт від 20.01.2025 не було прийнято керівництвом ВЧ НОМЕР_1 та жодних дій у сприянні вирішення ситуації щодо стану позивача здоров`я не проведено. 21.01.2025 позивача повідомлено про переміщення до іншого штату підрозділу військової частини для подальшого проходження служби. В період очікування зазначеного переміщення, у позивача була змога пройти медичні обстеження. 23.01.2025 позивач засобами телефонного зв`язку звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 , зазначивши, що готовий прибути до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання направлення на медичне обстеження, втім, ОСОБА_1 повідомлено, що стосовно нього розпочато службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини. Позивач не згоден з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992 щодо призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 , зазначаючи, що позивач повідомляв командира ВЧ НОМЕР_1 про погіршення самопочуття та необхідність проведення медичного обстеження. Також, позивач вказує, що йому має бути нараховано та виплачене в повному обсязі грошове забезпечення, в тому числі, додаткова винагорода, за весь час призупинення військової служби. Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ та дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.06.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 по стройовій частині від 25.11.2024 №998, позивач вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на лікування до військово-медичного госпіталю - ВЧ НОМЕР_3 . В подальшому, як випливає з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 по стройовій частині від 02.12.2024 №1024, позивач прибув з лікування до пункту постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 . Отже, позивачеві в період 26.11.2024 по 02.12.2024 проведене поглиблене медичне обстеження, за результатами якого видана довідка ВЛК від 02.12.2024 №180, згідно з якою позивач визнається повністю придатним до військової служби. Відповідно до абзацу 1 ст. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. Наведені позивачем у позовній заяві факти свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою, підстави для направлення позивача до медичних закладів були відсутні. Крім того, 02.12.2024 позивач був визнаний військово-лікарською комісією при ВЧ НОМЕР_3 повністю придатним до військової служби. До того ж, відповідно до частини 2 статті 249 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поглиблені медичні обстеження проводяться один раз на рік з метою оцінки фізичного розвитку і стану здоров`я військовослужбовців. Підсумовуючи наведені факти, станом на 24.01.2025 були відсутні підстави, як для госпіталізації позивача, так і для його направлення на поглиблене медичне обстеження. Таким чином, позивач отримав обґрунтовану відмову на заявлене ним в усній формі клопотання про направлення до медичного закладу. Щодо підстав для видання наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992 «Про призначення службового розслідування» відповідач вказує, що службове розслідування може призначатися, зокрема, з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992 не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення у відношенні позивача таких дій, як притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врегульовує порядок виплати позивачеві грошового забезпечення та не змінює порядок проходження ним військової служби. Наказ від 27.01.2025 №992 являє собою лише передумову для прийняття відповідного рішення уповноваженими особами у майбутньому, тобто за результатами службового розслідування та, таким чином, не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства. Щодо направлення позивача на лікування та виплати грошового забезпечення, в тому числі, додаткової грошової винагороди, відповідач вказує, що наказом від 24.01.2025 №73 позивача оголошено таким, що самовільно залишив військову частину в зв`язку з тим, що позивач 23.01.2025 вибув з пункту постійної дислокації до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, однак до району виконання завдання не прибув. Виплата позивачеві грошового забезпечення, за увесь час призупинення військової служби можлива лише в разі, якщо стосовно нього буде ухвалено виправдувальний вирок, або закрито кримінальне провадження. Однак, навіть за настання таких умов виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 22.02.2022 не має виплачуватися в зв`язку з тим, що вона відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

19.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2024 №938 ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації , зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 05.11.2024 та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 06.11.2024 і вважається таким, що з 05.11.2024 прийняв справи та посади і приступив до виконання службових обов`язків

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2024 №998 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на лікування до військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ; виключений з котлового забезпечення з 26.11.2024.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2024 №1008 ОСОБА_1 увільнено зі займаної посади та зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_4 , утримуючи в списках особового складу військової частини, з 28.11.2024.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.12.2024 №1024 звільнено від займаної посади та призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 02.12.2024; з 03.12.2024 зараховано на котлове забезпечення військової частини.

Матеріали справи містять адвокатські запити до командування ВЧ НОМЕР_1 з питання можливості направлення ОСОБА_1 на обстеження профільним лікарем з метою визначення потреби у стаціонарному лікуванні.

Матеріали справи містять копію листа ВЧ НОМЕР_5 від 12.12.2024 №1314/23/1/2714, яким повідомлено, що 27.11.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-проктологом ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_6 . Доведено до відома, що військовослужбовцю ОСОБА_1 рекомендовано лікування в умовах військової частин и НОМЕР_1 з призначенням лікування.

Також, матеріали справи містять копію рапорту ОСОБА_1 до командира ВЧ НОМЕР_1 щодо направлення позивача на стаціонарне лікування у зв`язку з погіршенням самопочуття.

Доказів направлення або подання вказаного рапорту до ВЧ НОМЕР_1 матеріали справи не містять.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2025 №64 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти НОМЕР_7 мотопіхотного батальйону, ВОС 100915А/630, тарифний розряд 5, ШПК «солдат»; вважається таким, що з 21.01.2025 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадами з відповідними посадовими окладами.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2025 №67 вважається таким, що вибув з пункту постійної дислокації до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії солдата ОСОБА_1 23.01.2025; виключено з котлового забезпечення військової частини з 23.01.2025.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.01.2025 №73 солдата ОСОБА_1 , який 23.01.2025 вибув з пункту постійної дислокації до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не прибув, вважається таким, що 24.10.2025 самовільно залишив військову частину. Виключений з грошового та речового забезпечення військової частини з 24.01.2025.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992 «Про призначення судового розслідування» призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 24.01.2025 солдатом ОСОБА_1 .

За результатами проведення службового розслідування складений акт службового розслідування.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2025 №1266 «Про результати службового розслідування» встановлено, що 23.01.2025 о 09:00 солдат ОСОБА_1 вибув з пункту постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до району бойових дій. Станом на 08:00 24.01.2025 солдат ОСОБА_1 до розташування 6 мотопіхотної роти НОМЕР_7 мотопіхотного батальйону, АДРЕСА_2 , не прибув. Місцезнаходження військовослужбовця невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає.

За фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 командиром НОМЕР_7 мотопіхотного батальйону майором ОСОБА_3 було подано доповідь до штабу військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2025 вх. №316.

Вказане вище підтверджується поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_4 та солдата ОСОБА_5 .

В ході проведення службового розслідування були з`ясовані наступні факти:

23.01.2025 o 09:00 солдат ОСОБА_1 вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до району бойових дій. Станом на 08:00 24.01.2025 солдат ОСОБА_1 до розташування 6 мотопіхотної роти НОМЕР_7 мотопіхотного батальйону, АДРЕСА_2 , не прибув. Місцезнаходження військовослужбовця з невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає.

На момент закінчення службового розслідування солдат ОСОБА_1 до розташування підрозділу не повернувся. Таким чином, термін відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 складає більше 3 діб.

Вина військовослужбовця, виходячи з матеріалів службового розслідування, виражається у прямому умислі та безвідповідальному ставленні до обов`язків військової служби.

В діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Отже, наказано, зокрема:

-питання щодо притягнення або не притягнення стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти НОМЕР_7 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану та за порушення вимог абзаців 1, 2, 4, 6 статті 11, статей 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення до ВЧ НОМЕР_2 ;

-начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру ВЧ НОМЕР_2 згідно з п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил. України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, не нараховувати грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 з 23.01.2025, не виплачувати премію за відповідні місяці його самовільного залишення місця несення служби в повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за відповідні місяці його самовільного залишення місця несення служби в повному обсязі.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2025 №161 до повернення у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені в розпорядження наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.02.2025 №53-рс, увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 22.02.2025 солдата ОСОБА_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2025 №344 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.04.2025 №114-рс, звільнено від займаної посади та призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдата ОСОБА_1 , який 24.01.2025 самовільно залишив військову частину згідно з ЄРДР від 14.04.2025 №42025052210001237 - з 14.04.2025.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992 про призначення службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 , а також необхідність зобов`язати відповідача поновити позивача на службі, надати направлення на медичний огляд та здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі, додаткової винагороди за час призупинення військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут внутрішньої служби) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби).

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Статуту внутрішньої служби).

Військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: призначення на посаду і звільнення з неї; присвоєння військового звання; вручення нагороди; відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування (стаття 40 Статуту внутрішньої служби).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі Дисциплінарний статут) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: д

одержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство.

Статтею 83 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно зі статтею 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608) службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно з пунктом 3 розділу 2 Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог пункту ІІІ розділу 3 Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Таким чином, службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Отже, командир військової частини має повноваження для призначення службового розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли відповідному правопорушенню.

Досліджені під час судового розгляду справи докази засвідчили, що оскаржуваний наказ винесено уповноваженою особою за наявності відповідних підстав.

За таких обставин, підстави для скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.01.2025 №992 «Про призначення службового розслідування» відсутні, як відсутні й ознаки його протиправності.

Щодо вимоги про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 надання позивачу направлення на медичний огляд, суд зазначає таке.

Як вбачається з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.11.2024 №998, позивач вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на лікування до військово-медичного госпіталю - ВЧ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

В подальшому, як випливає з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 02.12.2024 №1024, позивач прибув з лікування до пункту постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 .

Підставою для видання наказу стали рапорт солдата ОСОБА_6 від 02.12.2024 вх. №45703 та довідка військово-лікарської комісії від 02.12.2024 №180.

Позивачеві за період з 26.11.2024 по 02.12.2024 проведене медичне обстеження, за результатами якого була видана довідка ВЛК від 02.12.2024 №180, згідно з якою позивач визнається повністю придатним до військової служби.

Відповідно до абзацу 1 статті 260 Статуту внутрішньої служби, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

Крім того, 02.12.2024, позивач був визнаний військово-лікарською комісією при ВЧ НОМЕР_3 придатним до військової служби.

До того ж, відповідно до частини 2 статті 249 Статуту внутрішньої служби, поглиблені медичні обстеження проводяться один раз на рік з метою оцінки фізичного розвитку і стану здоров`я військовослужбовців.

Крім того, поглибленому медичному обстеженню підлягає особа протягом двох тижнів після її прибуття до військової частини.

Отже, наведені позивачем у позовній заяві факти, свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою, підстави для направлення позивача до медичних закладів були відсутні.

Підсумовуючи наведені факти, станом на 24.01.2025 були відсутні підстави, як для госпіталізації позивача, так і для його направлення на поглиблене медичне обстеження.

Щодо вимог про поновлення позивача на службі та зобов`язання ВЧ НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі, додаткової винагороди за увесь час призупинення військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Згідно з пунктом 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення), для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

На підставі пункту 144-2 Положення, військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Отже, аналіз положень частини 2 статті 24 Закону №2232-XII у системному зв`язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного Статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Матеріалами службового розслідування встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини 24.01.2025 (кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №4202505221001237).

Підпунктом 14 пункту 116 Положення передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі зазначеного, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2025 №161 позивач був зарахований в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 з утриманням у списках особового складу військової частини.

В подальшому, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2025 №344 військову службу позивача призупинено з 14.04.2025 згідно з відомостями з витягу з ЄРДР від 14.04.2025 №42025052210001237.

Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Також, як було зазначено вище, військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються (абзац 3 частини 2 статті 24 Закону №2232-XII).

Враховуючи те, що 24.01.2025 позивач самовільно залишив військову частину, йому правомірно призупинено виплату грошового забезпечення (в тому числі додаткової винагороди). Правові підстави для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди після 24.01.2025 відсутні.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у спосіб та у межах, передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар