Рішення № 130613584, 30.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 рокуСправа №160/20895/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.07.2025 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.06.2025 № 047150032029 про відмову позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 періоди його роботи з 01.07.1995 по 11.02.1998 згідно довідки від 19.05.2025 № 2205 та призначити пенсію з 03.06.2025.

Позивач посилається на те, що 11.06.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII). Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.06.2025 №047150032029 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, мотивуючи відсутністю спеціального стажу роботи. Вказано, що спеціальний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 10 років 6 місяців 15 днів при необхідних 12 років 6 місяців. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що пільговий стаж має обраховуватись станом на час звернення із заявою на призначення пенсії, а не станом на 11.10.2017, як зазначено в п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з цим позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копія ухвали від 21.07.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Дослідженням записів у трудовій книжці від 12.12.1990 серії НОМЕР_3 суд установив, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема:

- у період з 01.09.1985 по 15.07.1988 навчався у Ясинуватському середньому професійно-технічному училищі;

- у період з 21.07.1988 по 12.11.1988 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 21.11.1988 по 03.10.1990 проходив службу в армії;

- у період з 11.12.1990 по 31.12.1991 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 01.01.1992 по 30.06.1995 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 01.07.1995 по 14.10.1996 працював на посаді монтера колій на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 15.10.1996 по 11.02.1998 працював на посаді складача поїздів на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 12.02.1998 по 07.08.2003 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 01.03.2011 по 17.08.2012 працював на посаді старшого майстра цеху залізничного транспорту;

- у період з 18.08.2012 по 30.04.2015 працював на посаді начальника цеху залізничного транспорту;

- у період з 01.05.2015 переміщений на завод ПАТ "ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА";

- у період з 01.09.2015 переведений головним фахівцем з логістики.

11.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 18.06.2025 №047150032029 про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років. Зокрема, вказано, що необхідний спеціальний стаж, визначений пунктом «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (станом на 11.10.2017), становить не менше 30 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначеній роботі:

страховий стаж особи становить 39 років 06 місяців 15 днів;

спеціальний стаж особи становить 10 років 06 місяців 15 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу зараховано всі періоди роботи; до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.1995 по 11.02.1978 згідно довідки від 19.05.2025 №2205, оскільки право на призначення пенсії за вислугу років мають право особи, які працювали монтерами колії та складачами поїздів на магістральних залізницях.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 18.06.2025 №047150032029 про відмову у призначені пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст.55 Закону №1788-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами №1788-XII та №1058-IV.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 06.12.1991 №1931-XII введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення": з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Перехідні положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стаж і роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону №1788-XIІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 12.12.1990 містяться записи, зокрема (мовою оригіналу):

- у період з 01.09.1985 по 15.07.1988 навчався у Ясинуватському середньому професійно-технічному училищі;

- у період з 21.07.1988 по 12.11.1988 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 21.11.1988 по 03.10.1990 проходив службу в армії;

- у період з 11.12.1990 по 31.12.1991 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 01.01.1992 по 30.06.1995 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 01.07.1995 по 14.10.1996 працював на посаді монтера колій на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 15.10.1996 по 11.02.1998 працював на посаді складача поїздів на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 12.02.1998 по 07.08.2003 працював на посаді помічника машиніста тепловозу на Амвросіївському цементному комбінаті;

- у період з 01.03.2011 по 17.08.2012 працював на посаді старшого майстра цеху залізничного транспорту;

- у період з 18.08.2012 по 30.04.2015 працював на посаді начальника цеху залізничного транспорту;

- у період з 01.05.2015 переміщений на завод ПАТ "ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА";

- у період з 01.09.2015 переведений головним фахівцем з логістики.

Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років професії і посади робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників.

Згідно з роз`ясненням «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» №6804 від 25.03.2003 Управління пенсійного забезпечення Міністерства праці та соціальної політики України, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ деякі категорії працівників, які безпосередньо займаються організацією перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо займаються організацією перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, зокрема, передбачені посади: машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів електровозів, машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів, машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій).

Отже, право на призначення пенсії за вислугу років мають помічники машиністів тепловозів після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 №25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно під час обрахунку права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах не зараховано періоди: 01.07.1995 по 11.02.1998 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ.

Тому, рішення ГУ ПФУ в Черкаській області №047150032029 від 18.06.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим саме ГУ ПФУ в Черкаській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пільгової пенсії оскаржив позивач, є суб`єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджується його робота на посадах, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ у періоди: 01.07.1995 по 11.02.1998.

За приписамистатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до приписівстатті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання цього адміністративного позову до суду у загальній сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 9,72-77,139,242-243,245-246,258,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.06.2025 № 047150032029 про відмову позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди його роботи з 01.07.1995 по 11.02.1998 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез