Вирок № 130601842, 30.09.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/9769/21

Номер провадження: 1-кп/336/167/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021087080001026 від 06.09.2021 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, який має середню технічну освіту, інваліда ІІІ групи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , наразі фактично мешкає у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , в силу ст.89 ККУкраїни раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2021 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 , де діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, на підґрунті раптово виниклого словесного конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи у руці предмет схожий на металеву шпагу, наніс не менше 2-х ударів в ділянку правої та лівої рук і тіла, тим самим спричинив потерпілому згідно з висновком експерта КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР №1720п від 08.09.2021 рану лівого передпліччя по задній поверхні, що кваліфікується, як тілесне ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, рану правої кисті, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та синець на передній поверхні грудної клітки праворуч, на задній поверхні правого плеча у середній і нижній третинах; синці з саднами на передньо-бічній поверхні живота ліворуч, на задній поверхні правого передпліччя у середні третині, садна на задній поверхні грудної клітки ліворуч, на задній поверхні правого ліктьового суглоба, задній поверхні правого ліктьового суглоба, які кваліфікуються я легкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений у судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні вказаного злочину, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Зокрема, пояснив, що між ним та братом виник конфлікт на ґрунті поділу спадкового майна, в ході якого він заподіяв братові тілесні ушкодження шаблею, яку обвинувачений у салоні автомобіля перевозив для реставрації. Жалкує з приводу скоєного та щиро кається. Пояснив, що раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак став віруючою людиною, докорінно змінив свій спосіб життя.

Потерпілий показав суду, що він за проханням тітки дізнатися, чому не відповідає ОСОБА_4 на телефонні виклики, приїхав до місця мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі потерпілий також зареєстрований, тому він своїм ключем відчинив двері. В квартирі нікого не було, він помітив, що зникли балконні рами, які встановлювалися ще батьком. Спустившись во двір він, побачив обвинуваченого та запитав його, що сталося з рамами. Той грубо відповів, внаслідок чого стався конфлікт спочатку словесний, в ході якого обидва ображали один одного. Потім обвинувачений шаблею наніс йому кілька ударів. Прикриваючись від цих ударів руками, потерпілий отримав поранення лівої, а потім правої руки. Далі він намагався затримати обвинуваченого.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд бере до уваги, що розбіжності у показаннях обвинуваченого та потерпілого стосуються, насамперед, причин конфлікту та не впливають на обсяг пред`явленого обвинуваченням.

На підставі наведеного суд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням висновку судово-медичної експертизи №1720п, відомостей, які характеризують обвинуваченого та стан його здоров`я.

Аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному об`ємі, його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до ст.65КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частиниКК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом`якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання вини обвинуваченим.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

ОСОБА_4 в силу ст.89 КК України є раніше не судимою особою, має сталі місця проживання, під наглядом лікарів-нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини вчиненого та його наслідки, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України.

Зваживши на обставини кримінального провадження, дані про особу винного, який за попереднім місцем роботи, де працював більше 5 років, характеризується позитивно, є інвалідом ІІІ групи, а також наявні пом`якшуючі покарання обставини, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік із покладанням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Щодо практичної можливості здійснення нагляду за поведінкою обвинуваченого органом пробації під час випробування, сторона захисту зазначала, що ОСОБА_4 буде з`являтися з визначеною періодичністю для реєстрації до органу пробації.

Крім того, суд враховує положення п. 3 Глави 2 розділу IX Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5 (із змінами), відповідно до яких періодична реєстрація звільненого з випробуванням може проводитися з використанням мобільного застосунку «Е-пробація» у разі надання згоди засудженого на його використання, за наявності певних умов.

Отже, перешкод для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлявся та може бути поданий потерпілим в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили перед судом не порушувалося.

Суду не надано документів, що впливають на долю речових доказів у кримінальному провадженні, а тому вказане питання може бути вирішено в порядку ст.ст.537,539 КПКУкраїни.

Керуючись ст.ст. 349, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на один рік, поклавши на нього передбачені ч. 1 ст.76 КК України обов`язки, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту йому вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня направити поштою.

Суддя ОСОБА_1 .