Рішення № 130591052, 30.09.2025, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1629/25

Провадження № 2/455/674/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2025 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 90А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 41078230) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю « АВЕНТУС УКРАЇНА » (надалі - позивач, кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідачка 11 листопада 2024 року уклали договір №8471735 про надання споживчого кредиту (надалі - кредитний договір). Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав - надав кредит у розмірі та строки обумовлені договором. Натомість відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач скористався правом на дострокове повернення кредиту, відповідачка достроково не повернула кредит, тому кредитор звернувся до суду за захистом порушеного права. Також просить стягнути судові витрати. Зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу становить 105,00 грн.

13 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначив на 10 вересня 2025 року. Явка учасників справи не визнавалась обов`язковою.

02 вересня 2025 року представниця відповідачки, адвокат Шелудько О.О., подала відзив на позовну заяву. Вважає, що позивач не надав доказів, які б підтвердили укладення кредитного договору та перерахування її довірительці коштів. Стверджує, що відсутність доказів видачі кредиту унеможливлює здійснити перевірку суми заборгованості за кредитним договором. Просить врахувати, що розмір нарахованих відсотків за кредитним договором є несправедливим. Зазначила, що відповідачка понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн за підготовку відзиву на позов та очікує понести витрати в сумі 8000,00 грн - за участь адвоката у судових засіданнях. Докази понесених судових витрат на правничу допомогу надасть протягом 5 календарних днів після прийняття рішення у цій справі.

Судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року суд відклав за клопотанням представниці відповідачи на 30 вересня 2025 року.

В судове засідання 30 вересня 2025 року учасники не з`явилися.

Позивач та його представник повідомлений про дату та час судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п. 6) міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідачка отримала судову повістку про виклик до суду 11.09.2025 року на електронну адресу, яку зазначила її представниця в заяві від 10.09.2025 року.

30 вересня 2025 року представниця відповідачки подала заяву про те, що сторона відповідача не має змоги прийняти участь у судовому засіданні, просить провести без участі сторони відповідача. Просить у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд вважає, що для забезпечення участі сторін в розгляді справи вжито всі можливі засоби, однак, в судове засідання, призначене на 30 вересня 2025 року, вони не з`явилася.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши аргументи та доводи представниці відповідачки, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

11 листопада 2024 року кредитор та відповідачка уклали кредитний договір, що підтверджується його паперовою копією .

Укладення кредитного договору відбулося в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Для його укладення відповідачка ідентифікувалася в системі, зазначила свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, електронну адресу, реквізити платіжної картки, на який перераховуватимуться грошові кошти, номер мобільного телефону, на який завантажено мобільний застосунок »СreditPlus» для ідентифікації та для комунікації.

Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає відповідачці кредит у гривні, а відповідачка зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2.).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 17 300 грн (п.1.3.).

Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни ( дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальною вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за дововором про споживчий кредит ( надалі - графік платежів), що є додатком №1 до кредитного договору ( п. 1.4.)

Тіло кредиту ( 17 300 грн) відповідачка зобов`язувалась повернути 06.11.2025 року.

Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаному в п.1.4. ( п. 1.5.1.)

Знижена процентна ставка становить 0,90% в день та застосовується за певних умов (п.1.5.2.). Знижена процентна ставка не була застосована позивачем, оскільки не настали передбачені договором умови.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби ( п.1.6.).

Кошти кредиту надаються позивачем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідачки з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 ( п.2.1.).

Дата надання кредиту: 11.11.2024 року або 12.11.2024 року (п.2.2.).

У разі затримання відповідачкою сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу відповідачки, зазначений в договорі ( або окремо надану відповідачкою) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані відповідачки, вказані в кредитному договорі 9 або окремо повідомлені відповідачкою), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо) Моментом отримання відповідачкою повідомлення є момент отримання позивачем електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку відповідачка повинна здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 дн календарних днів з дня отримання від позивача повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду відповідачка усуне порушення умов кредитного договору, така вимога позивача втрачає чинність ( п.5.4.).

Внесення змін та доповнень до кредитного договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів/угод (п. 7.1.).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4., а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконанні грошові зобов`язання, кредитний договір продовжує діяти до повного виконання сторонами відповідачкою зобов`язань за ним ( п.9.2.).

Порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін передбачено в п. 9.6. кредитного договору.

Додаткові контактні дані відповідачки: особистий кабінет/мобільний застосунок »СreditPlus», номери мобільних телефонів: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , еmail anna25glos@gmail.com. ( розділ 10).

Кредитний договір містить і інші умови, які є обов`язковими для такого типу договорів.

Кредитний договір містить підписи сторін.

Сторони узгодили строки і суми повернення кредиту та сплати процентів, та визначили реквізити позивача для повернення кредиту та процентів, що підтверджується паперовою копією графіку платежів ( додаток №1), який підписаний сторонами кредитного договору.

Перед укладенням кредитного договору відповідачка отримала паспорт споживчого кредиту, який містить детальну інформацію про умови кредитування, що підтверджується його копією з підписом позичальниці.

В день укладення кредитного договору сторони внесли до нього зміни, що підтверджується паперовою копією додаткової угоди до договору №8471735 про надання споживчого кредиту від 11.11.2024 року (надані - додаткова угода), який підписаний сторонами.

Зокрема, внесли такі зміни:

-сума кредиту ( загальний розмір) складає 17800,00 грн ( п.1.1. додаткової угоди). Кредиту.

-графік платежів викладений в новій редакції ( п.1.3. додаткової угоди). Тіло кредиту ( 17 800 грн) відповідачка має повернути 06.11.2025 року - як і було до змін.

Додаткова угода містить і інші умови, пов`язані з її укладенням.

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав - 11 листопада 2025 року перерахував на картковий рахунок НОМЕР_1 кошти в сумі 17 800,00 грн, що підтверджується паперовими копіями листів Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Контрактовий дім» (easypay) №7/10839 та № 7/10840 від 19.05.2025 року, номери транзакції - 1508694046, 1508699198.

04 червня 2025 року представниця позивача поштовим зв`язком скерувала на адресу відповідачки досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, що підтверджується копією листа №8471735/2025. Скерувала цінним листом з описом вкладення, що підтверджується копією опису від 25.06.2025 року. Згідно копії списку згрупованих відправлень від 25.06.2025 року адресою направлення листа значиться Стрийський район, м. Стрий, а номер телефону НОМЕР_7 (№ п/п 46). Ні цієї адреси, ні цього номера телефону не зазначено відповідачкою як адреса місця проживанні, ні як власний номер телефону.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором станом на 13.05.2025 рік становить 39160,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 17 800,00 грн, по процентам - 21360,00 грн. Нарахування відсотків здійснювалось до 11 березня 2025 року включно за процентною ставкою 1 % в день.

Копіями свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з державного реєстру фінансових установ підтверджується, що кредитор є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання послуг з кредитування та інших фінансових послуг.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування».

Обміркувавши встановлені обставини, їх правове регулювання, доводи, аргументи та заперечення сторін, суд вважає що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази в частині, що підтверджують існування зобов`язальних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідача суд визнає належними і допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують існування договірних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідача. Однак надані позивачем докази не підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.

Щодо підтвердження виникнення зобов`язальних правовідносини на основі кредитного договору.

Укладення кредитного договору відбулося в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна». Для укладення цього договору відповідачка ідентифікувалася в системі, зазначила свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, а також номер банківської картки, на який перераховуватимуться грошові кошти.

Відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що перед укладенням договору їй була надана вся необхідна інформація, вона ознайомлена з умовами надання коштів у позику, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Представниця відповідачки не спростувала, що персональні дані, які були надані для ідентифікації відповідачки з метою отримання кредиту, та банківська картка НОМЕР_1 не належать їй. У цьому і полягає відмінність між обставинами у цій справі з обставинами справ № 757/40209/20 та № 545/1750/21.

У справі № 757/40209/20 суд встановив, що кредитний договір укладений з ТОВ «ГОУФІНГОУ» іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить. Тому Верховний Суд (постанова від 29 червня 2022 року) підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

У справі № 545/1750/21 суд встановив, що у кредитному договорі 12 лютого 2020 року № 627642212 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у виконавчому написі нотаріуса та в документах виконавчого провадження адреса божника вказана як: АДРЕСА_2 . Натомість, згідно з паспортних даних ОСОБА_1 місцем реєстрації та постійним місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 . Згідно з повідомлення управління з питань містобудування та архітектури на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 07 жовтня 1977 року № 569 трьом будинкам по АДРЕСА_3 надано нові адреси: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4. У будинку по АДРЕСА_5 , тобто за адресою, вказаною в оспорюваному договорі, проживають та зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, в оспорюваному договорі у графі позичальник вказано прізвище « ОСОБА_3 », тоді як прізвище позивача « ОСОБА_4 ». Також невірно вказано паспортні дані останнього - замість паспорт виданий «Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області», вказано «Паспорт виданий рс удмс». равильне прізвище позивача: « ОСОБА_4 », а за вищевказаною електронною поштою значиться інтернет-магазин автозапчастин «Audi Dill», вказаний номер телефону згідно з відповіді «Vodafone» від 13 жовтня 2021 року не належить ОСОБА_1 , зазначений номер був у користуванні в період з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року і обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна». Крім того, картка, на яку були зараховані кредитні кошти, належить ОСОБА_1 , однак номер телефону, який є фінансовим згідно з відповіді АТ КБ «ПриватБанк», інший, а саме: « НОМЕР_2 », що унеможливлює підтвердження проведення операції по замовленню оспорюваного кредитного договору. Тому Верховний Суд (постанова від 29 травня 2024 року)підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлені факти виключають підписання ОСОБА_1 спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки на отримання кредитних коштів.

Щодо підтвердження надання кредиту.

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів від ТОВ «Авентус Україна» підтверджується копіями листів ТОВ ФК «Контрактовий дім» (easypay) від 19.05.2025 року про здійснення успішних переказів 11.11.2024 року на суму 17800,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номери транзакції - 1508694046, 1508699198.

У листах ТОВ ФК «Контрактовий дім» зазначені номери трансакції, дати платежів, суми платежів та номер платіжну картки НОМЕР_1 . Цей номер платіжної картки відповідає номеру платіжної картки, яку зазначила відповідачка в кредитному договору. Суд вважає ці листи достатніми для підтвердження факту перерахування кредиту кредитором. Натомість представниця відповідачки побудувала своє заперечення на недоведеності позовних вимог, не навівши доказів в обґрунтування своєї позиції і не спростувавши докази надані позивачем про те, що платіжна картка НОМЕР_1 належить її довірительці. Адже перші шість цифр номеру платіжної картки ідентифікують банк-емітент і представниця відповідачки не спростувала, що такий банк не видавав платіжної картки НОМЕР_1 відповідачці та, відповідно, відповідачка не отримала кредит.

Позивач надав кредит шляхом використання фінансової послуги ТОВ ФК «Контрактовий дім» щодо переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунку з використанням небанківського оператора платіжних та фінансових сервісів в Україні EasyPay, що надає послуги з онлайн-платежів, грошових переказів, оплати рахунків через сайт, мобільний додаток та мережу платіжних терміналів по всій країні. У цьому і полягає відмінність між обставинами у цій справі з обставинами справ № 161/16891/15-ц, 553/1325/14-ц, 364/737/17 та інших.

У всіх цих справах мова йде про надання кредитів банками, а позивач, ТОВ ФК «Контрактовий дім» та оператор EasyPay не є банківськими установами і їх діяльність не підпадає під регулювання Положення про організацію операційної діяльності в банках України. Їх діяльність регулювалась Законом України» Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а після втрати ним чинності - Законом України» Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Щодо заборгованості за кредитом

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

У порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд вважає слушними аргументи представниці відповідачки, що позивач не набув права на дострокове стягнення кредиту.

Позивач просив стягнути з відповідачки 17 800 грн. заборгованості по тілу кредиту. Однак, згідно графіку платежів (додаток №1) тіло кредиту відповідачка має повернути лише 06.11.2025 року. Доказів дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, передбаченої п. 5.4. кредитного договору, позивач не надав.

Сторони узгодили, що вимога про дострокове повернення кредиту надсилається в електронному вигляді на електронну адресу відповідачки та/або шляхом направлення повідомлення на її додаткові контактні дані. Моментом отримання повідомлення є момент отримання позивачем електронного підтвердження про таке направлення. Позивач не дотримався цієї процедури. Суд не може вважати, що скерування вимоги від 04.06.2025 року в паперовому вигляді на поштову адресу відповідачки, можна вважати дотриманням процедури дострокового стягнення кредиту, оскільки такий спосіб не передбачений кредитним договором і відповідачка однозначно могла б його сприймати як обов`язок достроково повернути кредит. Окрім того, не має підтвердження, що відповідачка отримувала цю вимогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Ця норма закону втілена в п. 5.4. кредитного договору, яку позивач не дотримався, а тому не має право вимагати повернення тіла кредиту без застосування відповідної процедури. Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц ( постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.

Отже, позивач не набув права на дострокове стягнення тіла кредиту, строк сплати якого настане 06.11.2025 року та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 17 800,00 грн. слід відмовити.

Позивач заявив про стягнення відсотків, які розраховані до 11 березня 2025 року включно за процентною ставкою 1 % в день. Згідно Графіку платежу такі відсотки відповідачка мала сплатити 11.03.2025 року, тобто строк сплати заявлених відсотків настав, а тому стягненню підлягають нараховані та несплачені відсотки з 11.11.2024 року до 11.03.2025 року, розмір яких становить 21360,00 грн. та підтверджується проведеним контрольним розрахунком.

Розмір процентів за один день - 17 800*1%/100%=178,00 грн

Кількість днів, за які позивач просить стягнути проценти, становить 120: з 11.11.2024 року (дати видачі кредиту) до 11.03.2025 року ( гранична дата до якої позивач нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі 17 800,00 грн).

Розмір нарахованих відсотків: 178,00 грн ( відсотки за один день) Х 120 днів= 21360,00 грн.

Правових підстав для стягнення меншої суми заборгованості за процентами не має. Відповідачка була проінформована про розмір плати за користування кредитом та погодилася з такими умовами, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, з яким вона ознайомилися до прийняття умов надання кредиту. Денна процентна ставка за кредитом становить 1,00 % в день (п.1.7.1.), що відповідає ч.5 ст. 8 Закону України »Про споживче кредитування». Саме такий максимальний розмір денної процентної ставки за кредитом (загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту) закододавець визнав справедливим та пропорційним, прийнявши Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Відповідачка мала змогу скористатися своїм правом, передбаченим ст. 15 Закону України »Про споживче кредитування» та визначеним у п.4.3. кредитного договору на відмову від договору протягом 14 календарних днів, з дня укладення договору без пояснення причин. Проте, таких дій не вчинила. Натомість поставила питання про несправедливість та непропорційність плати за користування кредитом лише після звернення кредитора про стягнення заборгованості.

Враховуючи, наведені розрахунки, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 21 360,00 грн, що складається із заборгованості по процентах за період з 11.11.2024 року до 11.03.2024 року (включно).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 липня 2025 року.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати у розмірі 105,00 грн. за відправлення досудових вимог/повідомлень/претензій. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копії договіру про надання правничої допомоги №0705-25 від 07.05.2025 року, додаткової угоди №2 від 17.06.2025 року, витягу з реєстру боржників від 13.05.2025 року, наказу про прийняття на роботу в АО »Правовий курс» ОСОБА_2 від 28.06.2024 року, довіреності від 21.07.2025 року. Відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Як вже суд встановив, скерування вимоги в паперовому вигляді не було передбачено п.5.4. кредитного договору, тому вважає, що направлення такої вимоги не пов`язано з розглядом справи та виснує про відмову у стягненні з відповідачки на користь позивача пропорційні витрати за відправлення досудової вимоги в паперовому вигляді поштовим зв`язком цінним листом з описом вкладення.

Витрати на правничу допомогу відповідачки суд не розподіляє, так як її представниця у відзиві лише зазначила про такі витрати, однак доказів їх реального понесення не надала, а зробила заяву, що подасть їх в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 21360 грн., що становить 54,55 % від заявленого розміру (21360 грн./39160 грн Х 100%), а тому судовий збір потрібно покласти на відповідачку у пропорційному розмірі: 1321,42 грн. - судовий збір.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» заборгованість в розмірі 21360 грн 00грн (двадцять одну тисячу триста шістдесят гривень 00 коп), що складається з заборгованості по відсотках з 11.11.2024 року до 11.03.2025 року (включно).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» судові витрати, що становлять 1321 грн. 42 коп. ( одну тисячу двадцять одну гривню 42 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30 вересня 2025 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, будинок 90А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 41078230;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя С.М. Івасенко