Ухвала суду № 130582070, 26.09.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 465/375/25

Провадження № 6/442/104/2025

УХВАЛА

26 вересня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання Федишина Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник заявника адвокат Мартинюк М.Р. звернулась до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 465/375/25 від 14 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором №4171782 від 22.04.2021 року у розмірі 32024 (тридцять дві тисячі двадцять чотири гривні) та 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правову допомогу на 12 місяців по 3037,20 гривень щомісячно до 30 числа кожного місяця.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що 14.04.2025 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ухвалено рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, яким позов задоволено частково. Рішенням вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4171782 від 22.04.2021 у розмірі 32024 (тридцять дві тисячі двадцять чотири гривні) та 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правову допомогу. Зазначає, що існують об`єктивні обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду одним платежем, оскільки заявник перебуває у скрутному фінансовому становищі, його дохід не дозволяє виплатити зазначену суму за один раз. Також у Заявника окрім кредиту, що був предметом позову у даній справі наявні кредитні зобов`язання перед іншими фінансовими установами та він змушений здійснювати щомісячну оплату за цими кредитами.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали заяви, суд дійшов висновку про її часткове задоволення.

Судом встановлено,що Дрогобицькогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 14.04.2025у справі№465/375/25за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитними договорами,вирішено стягнутиз ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»заборгованість закредитним договором№4171782від 22.04.2021у розмірі32024(тридцятьдві тисячідвадцять чотиригривні),2422,40(двітисячі чотиристадвадцять двігривні 40коп.)сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

01.09.2025 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.04.2025 набрало законної сили.

Відповідно до довідки з Пенсійного фонду України сформованої 13.09.2025, останній звітній рік, який вказаний є 2021.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

24.02.2022 згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено і діє на момент постановлення даної ухвали суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 має намір добровільно виконати рішення суду, на даний час не працює, з врахуванням суми боргу, що на даний момент становить 32024 грн., 2422,40 грн. судовий збір та 2000 гривень витрати на правову допомогу, суд вважає, що одноразовий платіж створить для нього надмірний тягар.

Також, суд враховує те, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для ОСОБА_1 , оскільки такі дії заявниці спрямовані саме на забезпечення виконання рішення суду і на відновлення порушених прав позивача.

Суд доходить висновку, що виконання вказаного рішення суду слід розстрочити в часті стягнення заборгованості за кредитним договором №4171782 від 22.04.2021 у розмірі 32024 на 8 місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 4003 грн. до 12 числа поточного місяця, починаючи з жовтня 2025.

Щодо розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 2000 гривень витрати на правову допомогу, суд вказує наступне.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахування балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотримання співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фізичний стан позивача.

Таким чином, суд вважає, що, з урахування балансу інтересів сторін, в частині розстрочення суми судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 2000 гривень заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлені судом обставини, заява про розстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258 - 261, 353, 354, 435 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.04.2025 по справі 465/375/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у частині стягнення заборгованості за кредитним договором 32024 на 8 місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 4003 грн. до 12 числа поточного місяця, починаючи з жовтня 2025.

В решті заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 25.09.2025.

Суддя Павлів З.С.