Рішення № 130581495, 29.09.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6627/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2025 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О. В.,

за участі:

секретаря судових засідань Гнаткович В. С.,

представника позивача Ткачука Т. А.,

представниці відповідача Лепко Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Ткачук Тарас Анатолійович, до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат ТкачукТ.А, звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.25р. про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за ст. 188-6 КУпАП на ФОП ОСОБА_1 і у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а також поновити їй строк на оскарження вказаної постанови.

В обґрунтування позову покликається на те, що 10.07.2025 посадові особи Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці провели у ФОП ОСОБА_1 позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет виконання нею припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025. На думку Відповідача, вказані вимоги припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025 виконані не були, а саме: Порушено ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» і відповідно пункт 5, а саме не забезпечено достовірного обліку виконуваної працівниками, роботи та обліку витрат на оплату праці, що полягає у розбіжностях між даними табелів обліку робочого часу, режимом роботи, встановленим правилами внутрішнього трудового розпорядку та інформацією, наданою працівниками під час перевірки. Так, згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку робочий графік для працівників 10-20:00 понеділок - п`ятниця 10 - 19:00 субота 10 - 19:00 неділя 10 19:00 на відпочинок і харчування з 13.00 год. до 14.00 год. При цьому, при огляді табелів обліку використання робочого часу за червень-липень 2025 року проставлено відмітки «8» год з понеділка по п`ятницю; субота-неділя проставлено відмітки «вв» - вихідні дні. Також протягом вихідних днів червня-липня 2025 адміністратору ОСОБА_2 в табелях обліку використання робочого часу проставлено «вв» вихідні дні. За наслідком перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 та постанова № ЗХ/ ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.2025. Насамперед, зазначає, що як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 вказане інспекційне відвідування відбувалося для встановлення, чи виконується припис №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025. На підставі зазначеного припису складений протокол від 22.05.2025 №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П/ПТ та протокол про адміністративне правопорушення від 22.05.2025 №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П/1ПТ. Вказані протоколи були направлені до Франківського районного суду м. Львова, де відповідним справам були присвоєні номери 465/4722/25 та 465/4724/25. 30.07.2025 Франківський районний суд м.Львова виніс постанови в обох справах, де суд закрив провадження з відсутністю у діях ФОП ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Особливо наголошує на постанові Франківського районного суду м. Львова від 30.07.2025 №465/4724/25 де суд дослідив, що у правилах внутрішнього трудового розпорядку (Розділ 2) зазначено, що робочий графік для працівників 10-20:00 понеділок - п`ятниця 10 - 19:00 субота 10 - 19:00 неділя 10-19:00 на відпочинок і харчування з 13.00 год. до 14.00 год. та згідно з графіком змінності. Час початку роботи, перерви і закінчення може бути змінено відповідно до діючого режиму роботи. Згідно зі ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу для всіх працівників Підприємства не може перевищувати 40 годин на тиждень. Можливий особливий графік роботи деяких підрозділів та окремих працівників у межах вказаного обмеження, що встановлюється Керівником ФОП ОСОБА_3 за погодженням з працівниками. У той же час відповідно до табелів використання робочого часу усі працівники працюють з понеділка по п`ятницю впродовж восьми годин. Таким чином, доказів, що працівники працюють у вихідні працівники суд не встановив. З пояснень представника за потреби у вихідні дні необхідну роботу виконує сама ФОП ОСОБА_3 . Таким чином твердження про те, що Позивачка не виконала умови припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025, а саме не забезпечила достовірний облік виконуваної працівниками роботи та облік витрат на оплату праці, що полягає у розбіжностях між даними табелів обліку робочого часу, режимом роботи, встановленим правилами внутрішнього трудового розпорядку та інформацією, наданою працівниками під час перевірки, не відповідає дійсності. Що стосується твердження про те, що протягом вихідних днів червня-липня 2025 адміністратору ОСОБА_2 в табелях обліку використання робочого часу проставлено «вв» - вихідні дні, а насправді вона перебувала на робочому місці, то такі твердження аналогічно не відповідають дійсності. Щодо строку оскарження, зазначає, що 01.08.2025 Відповідач виніс оскаржувану постанову. Вказана постанова листом зі штрих-кодом №7900800391772 04.08.2025 була направлена Позивачці та 09.08.2025 така була отримана Позивачкою.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 20.08.2025 залишив вказану позовну заяву без руху, встановивши Позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів. Позивачка виправила недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 02.09.2025 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

09.09.2025 від представника Відповідача Харламповича А. А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що Міжрегіональне управління повністю дотримав встановлену чинним законодавством процедуру здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), водночас Позивачка не погоджується зі змістом виявлених порушень законодавства про працю, які і стали підставою для винесення оскаржуваної постанови №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01 серпня 2025 року та кваліфікації дій Позивача за статтею 188-6 (невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю). Міжрегіональне управління категорично не погоджується із такими твердженнями Позивачки та вважає їх безпідставними з огляду на таке. У ході проведення позапланового заходу державного контролю у формі перевірки інспектором праці Міжрегіонального управління встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 має місце невиконання вимог пункту першого припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, що полягає в порушенні вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX у частині незабезпечення ФОП ОСОБА_4 ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та, відповідно, достовірного обліку витрат на оплату праці. Так, згідно з пунктом 2.2. Розділу 2 «Режим роботи та відпочинку» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_4 , затверджених ФОП ОСОБА_4 від 07 грудня 2024 року, режим роботи, у тому числі робочий час та час відпочинку, визначається графіком роботи (змінності). Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого КЗпП України. Графіки роботи (змінності) доводяться до відома працівників в обов`язковому порядку. Робочий графік для працівників встановлено таким чином: 10-20:00 понеділок - п`ятниця, 10-19:00 субота, 10-19:00 неділя. Також вказаним пунктом Правил передбачено таке: «Перерва на відпочинок і харчування з 13.00 до 14.00 год. та згідно графіка змінності. Час початку роботи, перерви і закінчення може бути змінено відповідно до діючого режиму роботи. Відповідно до статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу для всіх працівників Підприємства не може перевищувати 40 годин на тиждень. Можливий особливий графік роботи деяких підрозділів та окремих працівників в межах вказаного обмеження, що встановлюється керівником ФОП ОСОБА_1 за погодженням з працівниками". Також, звертає увагу на положення трудового договору між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року, а саме, ті, що стосуються робочого часу і часу відпочинку (розділ 3 трудового договору).

Згідно з пунктом 3.1 трудового договору від 02 квітня 2025 року, режим роботи Працівника, у тому числі робочий час та час відпочинку, визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до пункту 3.2, режим роботи, у тому числі робочий час та час відпочинку, визначається графіком роботи (змінності). Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого КЗпП України. Графіки роботи (змінності) доводяться до відома працівників в обов`язковому порядку. Пункт 3.3 трудового договору від 2 квітня 2025 року визначає, що роботодавець має право впроваджувати облік робочого часу Працівника, у тому числі зі застосуванням спеціальних програмних засобів обліку. Розклад робочих та вихідних днів складається Роботодавцем салону на 2 тижні вперед і публікується за 7 днів до та 15 числа кожного місяця. Звертає особливу увагу, що графіки роботи (змінності), які згідно з Правилами та положеннями трудового договору від 02 квітня 2025 року і визначають режим роботи працівників та мали б доводитись до їх відома в обов`язковому порядку, у ФОП ОСОБА_1 відсутні. Факт їх ненадання на вимогу про надання документів №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ НД (копія додається) зафіксовані також у протоколі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01 серпня 2025 року, а сама Позивачка у змісті позовної заяви не оскаржує. Також, Міжрегіональне управління вважає за необхідне детально описати розмову посадової особи Міжрегіонального управління, а саме ОСОБА_5 з адміністратором Недбайло О.І.: «Ви зараз яку посаду обіймаєте? запитує ОСОБА_5 . Я адміністратор, - відповідає Недбайло О.І. Який у Вас режим роботи? далі питає ОСОБА_5 . Я з 10 до 8 працюю, - зазначає ОСОБА_2 » Із наданих під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) табелів обліку робочого часу за квітень-липень 2025 року вбачається, що у них проставлено відмітки «8» год. та відмітки «вв» - вихідні дні, що суперечить режиму роботи, визначеному Правилами. Іншої тривалості робочого дня в табелях обліку робочого часу не відображено. Зокрема, у табелях обліку робочого часу за червень-липень 2025 року адміністратору ОСОБА_2 проставлені відмітки «вв», тобто вихідні дні: 1, 2, 7, 8, 12, 17, 18, 22, 27 червня та 1, 2, 7, 8 липня. В інші дні проставлені відмітки «8» год. Таким чином, зважаючи на відсутність графіків змінності (чергування) у ФОП ОСОБА_1 , Міжрегіональне управління приходить до висновку, що облік робочого часу працівників здійснювався неналежним чином, без належної прив`язки до встановленого режиму роботи та фактичної присутності працівників на робочому місці. Наведене свідчить, що в табелях обліку робочого часу містяться недостовірні відомості як щодо тривалості щоденної роботи працівника (проставлення виключно «8» годин), так і щодо його присутності чи відсутності на роботі (позначення вихідних днів, які не відповідають фактичному режиму роботи), зокрема щодо ОСОБА_2 . Це, у свою чергу, є прямим підтвердженням порушення вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX, якою передбачено обов`язок роботодавця забезпечити ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та витрат на оплату праці. Також вказує, що твердження представника Позивачки про преюдиційне значення постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4724/25 аналогічно як і постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4722/25 не створює обов`язкових для цього судового спору висновків, оскільки її предмет та досліджені обставини відрізняються від предмета судового провадження. Крім того, винесення постанови №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01 серпня 2025 року пов`язане з повторним недодержанням вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX, зокрема у контексті працівника ОСОБА_2 , обставини обліку робочого часу якої не досліджувались і не могли досліджуватись Франківським районним судом м.Львова. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та викладені норми законодавства, зазначає, що посадові особи Міжрегіонального управління під час проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки діяли в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Отже, постанова № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01 серпня 2025 року є правомірною та законною, а позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

09.09.2025 від представника Позивачки адвоката Ткачука Т. А. до суду надійшла відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що під час розгляду справи № 465/4724/25 Франківський районний суд м. Львова обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 вже дослідив. У своїй постанові від 30.07.2025 суд зазначив, що відповідно до табелів використання робочого часу усі працівники працюють з понеділка по п`ятницю впродовж восьми годин. Таким чином, доказів, що працівники працюють у вихідні працівники суд не встановив, а за потреби у вихідні дні необхідну роботу виконує сама ФОП ОСОБА_1 . Вказана постанова у справі № 465/4724/25 від 30.07.2025 не оскаржувалася та набрала законної сили. Таким чином, якщо проаналізувати не тільки постанову у справі № 465/4724/25 від 30.07.2025, а й постанову у справі № 465/4722/25 від 30.07.2025, які охоплюють усі пункти припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30.04.2025, то суд чітко встановив, що у діях ФОП ОСОБА_1 немає жодних порушень, а тому жодного невиконання припису не могло бути.

16.09.2025 від представника Відповідача Вакули А. Я. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що твердження представника Позивачки про преюдиційне значення постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4724/25 аналогічно як і постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4722/25 не створює обов`язкових для цього судового спору висновків, оскільки її предмет та досліджені обставини відрізняються від предмета судового провадження. Так, із досліджених Франківським районним судом м. Львова доказів у справі №465/4724/25 доказів не вбачається, що такими були трудовий договір між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року, а також відеозапис, який фіксує розмову посадової особи Міжрегіонального управління, а саме Климчук Н.А. з адміністратором ОСОБА_2 (яка й повідомила про виконання нею трудової функції з 10:00 до 20:00). Крім того, Франківський районний суд м. Львова не дослідив і ту обставину, що під час обох перевірок посадовим особам Міжрегіонального управління не надано графіків змінності (чергування) у ФОП ОСОБА_1 , які й визначають режим роботи, у тому числі робочий час та час відпочинку (пункт 2.2. Розділу 2 «Режим роботи та відпочинку» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_4 , затверджених ФОП ОСОБА_4 від 07 грудня 2024 року). Факт їх ненадання на вимогу про надання документів №ЗХ/ЛВ/22071/023623/НД зафіксовано також у протоколі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ ЛВ/22071/023623/ПТ від 01 серпня 2025 року, а самою Позивачкою у змісті позовної заяви не оскаржується. Таким чином, зважаючи на відсутність графіків змінності (чергування) у ФОП ОСОБА_1 , зміст трудового договору між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , суть розмови між адміністратором ОСОБА_2 та інспектором ОСОБА_5 , Міжрегіональне управління дійшло до правильного висновку, що облік робочого часу працівників здійснювався неналежним чином, без прив`язки до встановленого режиму роботи та фактичної присутності працівників на робочому місці. Це, у свою чергу, є прямим підтвердженням порушення вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX, якою передбачено обов`язок роботодавця забезпечити ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та витрат на оплату праці. Отже, винесення постанови №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01 серпня 2025 року пов`язане з повторним недодержанням вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX, зокрема в контексті працівника ОСОБА_2 , обставини обліку робочого часу якої, як і відповідні докази (зокрема відеозапис розмови між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ) не досліджувались Франківським районним судом м. Львова.

У судовому засіданні представник Позивачки адвокат Ткачук Т. А. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив такі задовольнити

Представниця Відповідача Лепко Є. О. у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просила відмовити у задоволенні таких.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1ст.2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно дост. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд встановив, що 30 квітня 2025 року інспектор праці Пащук Тетяна Романівна винесла припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, яким зобов`язала фізичну особу підприємця ОСОБА_1 усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю, а саме вимог частини першої статті 21 КЗпП України, частини четвертої статті 24 КЗпП України, пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 5 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 7 Закону України № 2136-IX від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-IX) та абзацу 4 частини першої статті 12 Закону № 2136-IX у строк до 20 червня 2025 року (а. с. 74-78).

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_1 уповноважені особи Міжрегіонального управління склали Акт від 10 липня 2025 року №ЗХ/ЛВ/13708/023620-ЗХ/ЛВ/22071/П023623, яким зафіксували невиконання вимог пункту 1 припису №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року (порушення частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України), а також пункту 5 припису №ЗХ/ ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року (порушення частини першої статті 7 Закону №2136) (а. с. 84-106).

У ході проведення позапланового заходу державного контролю у формі перевірки інспектором праці Міжрегіонального управління встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 має місце невиконання вимог пункту першого припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, що полягає у порушенні вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX у частині незабезпечення ФОП ОСОБА_4 ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та, відповідно, достовірного обліку витрат на оплату праці.

01 серпня 2025 року о 10 год. 30 хв. посадова особа Міжрегіонального управління склала протокол про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ (а. с. 8-10), на підставі якого та доданих до нього матеріалів справи про адміністративне правопорушення того ж дня, 01 серпня 2025 року, винесено постанову №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360,00 грн (а. с. 6-7).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025 вбачається, що під час проведення позапланового заходу у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , з метою контролю виконання вимог припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року …. встановлено невиконання законних вимог інспектора праці, а саме припису №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П від 30 квітня 2025 року, відповідальність за що передбачена у ст. 188-6 КУпАП, а саме: порушення частини першої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 пункт 5 припису від 30.04.2025№ЗХ/ЛВ/13708/023620/П не виконано не забезпечено дотримання вимог частини першої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так як ФОП ОСОБА_1 не забезпечила ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та, відповідно, достовірного обліку витрат на оплату праці, що полягає у розбіжностях між даними табелів обліку робочого часу, режиму роботи для працівників, який визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, та інформацією, наданою працівниками у ході перевірки. Так, згідно з пунктом 2.2. Розділу 2 «Режим роботи та відпочинку» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_4 , затверджених ФОП ОСОБА_4 від 07 грудня 2024 року, визначено робочий графік для працівників, а саме: 10-20:00 понеділок п`ятниця, 10-19:00 субота, 10-19:00 неділя. При цьому, у табелях обліку робочого часу за червень-липень 2025 року проставлено відмітки «8» год. та відмітки «вв» - вихідні дні, що суперечить режиму роботи, визначеному правилами внутрішнього розпорядку. Іншої тривалості робочого дня в табелях обліку робочого часу не віображено. Графіки змінності (чергування) у ФОП ОСОБА_1 відсутні. Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначено для працівників: Перерва на відпочинок і харчування з 13.00 по 14.00 згідно графіка змінності, що фактично стосовно працівників ФОП ОСОБА_1 не застосовується. У табелях обліку робочого часу за червень-липень 2025 року адміністратору ОСОБА_2 проставлено відмітки «вв», тобто вихідні дні: 1, 2, 7, 8, 12, 17, 18, 22, 27 червня та 1, 2, 7, 8 липня. В інші дні проставлено відмітки «8» год. Інші адміністратори в цей час не були працевлаштовані. Хто виконував обов`язки адміністратора у вищеперелічені дні у табелях обліку робочого часу не відображено. При цьому, у ході перевірки адміністратор ОСОБА_2 повідомила, що її робочий час триває з 10:00 по 20:00 щодня, так як зараз шукають на посаду іншого адміністратора. Наведене свідчить, що ФОП ОСОБА_1 проставлено недостовірні дані в табелях обліку робочого часу працівників у частині тривалості щоденної роботи працівника та відсутності/присутності працівника на роботі (проставлення вихідних днів).

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством, визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Згідно з ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 188-6 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 97 КЗпП, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;в) сума заробітної плати, що належить до виплати.Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.

У підпункті 1.4. наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, що додаються, зокрема № П-5 "Табель обліку використання робочого часу". Табель обліку робочого часу це поіменний список усіх працівників підприємства (або загальний по всьому підприємству, або декілька окремих по відділах, структурних підрозділах) з відмітками про використання робочого часу. Він містить дані про відпрацьований час кожним працівником, а також інші дані щодо відхилення від нормальних умов роботи.

На підтвердження факту незабезпечення ведення у ФОП ОСОБА_1 достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та витрат на оплату праці, представник Відповідача надав відеозапис здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки від 09.07.2025, який був досліджений у судовому засіданні, з якого вбачається, що адміністратор НедбайлоО.І. повідомила, що її робочий час триває з 10:00 по 20:00 щодня.

Проте, суд зазначає, що усна заява працівниці ОСОБА_2 не може буди єдиним доказом того, що облік робочого часу працівників здійснювався неналежним чином, без належної прив`язки до встановленого режиму роботи та фактичної присутності працівників на робочому місці.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, визначає КЗпП України (преамбула до цього Кодексу).

У частині першій статті 259 КЗпП встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення № 96 Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.02.2015, державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Серед основних завдань Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 1 пункту 3 Положення №96).

У пункті 4 Положення № 96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (підпункти 6, 54 цього пункту).

Також, за приписами підпункту 5 пункту 6, пункту 7 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положення статті 8 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за змістом частини першої якої орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, з-поміж іншого, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

У частині другій статті 8 Закону №877-V також встановлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Суд зауважує, що за визначенням статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 11статті 4 Закону № 877-V,плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною шостоюстатті 7 Закону № 877-V,за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Комплексний аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що Держпраці, як орган державного нагляду (контролю), зобов`язаний повно, об`єктивно та неупереджено проводити перевірки, для чого має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, які виникають під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю). Водночас, в акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) в обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Виходячи з того, що одним зі завдань здійснення заходів державного нагляду (контролю) є саме виявлення порушень законодавства, то самі лише факти про ймовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні фізичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці.

Важливість відображення (фіксації) в акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що висновки управління Держпраці про наявність порушень Позивачкою законодавства про працю засновані виключно на усних поясненнях, наданих працівницею Позивачки адміністратором ОСОБА_2 . Саме цей доказ був взятий до уваги при розгляді справи про накладення штрафу на Позивачку.

Водночас, суд вважає, що усні пояснення містять лише узагальнений опис обставин, є суперечливими і мають неузгодженості, зокрема, Позивачка наголошувала на недостовірності інформації, зазначеної у поясненнях ОСОБА_2 , тоді як остання наполягала на правдивості вказаних нею фактів.

А тому, Відповідач, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), повинен був перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, а також підтвердити їх доказами, втім уповноважена особа управління Держпраці обмежилась лише відібранням пояснень у працівників Позивачки.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 вживала та вживає належних заходів щодо забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Щодо твердження представника Позивачки про преюдиційне значення постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4724/25 аналогічно як і постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4722/25, то такі не створюють обов`язкових для цього судового спору висновків, оскільки їх предмет та досліджені обставини відрізняються від предмета цього судового провадження. Так, із досліджених Франківським районним судом м. Львова у справі №465/4724/25 доказів не вбачається, що такими були трудовий договір між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року, а також відеозапис, який фіксує розмову посадової особи Міжрегіонального управління, а саме ОСОБА_5 з адміністратором ОСОБА_2 (яка й повідомила про виконання нею трудової функції з 10:00 до 20:00). Винесення постанови №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01 серпня 2025 року пов`язане із повторним, на думку Відповідача, недодержанням вимог частини першої статті 7 Закону № 2136-IX, зокрема у контексті працівниці ОСОБА_2 , обставини обліку робочого часу якої, як і відповідні докази не досліджувались Франківським районним судом м. Львова. Також, суд звертає увагу, що постанова Франківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі №465/4724/25 була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 22.05.2025 №ЗХ/ЛВ/13708/023620/П/1ПТ, коли у цій справі оскаржувана постанова виносилась на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ від 01.08.2025.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зіст.252 КУпАП,орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз положень вказаних статейКУпАП, дозволяє дійти до висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям283і284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У нормах ч. ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку встановлених законом.

У статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зазначених вимог закону Відповідач при притягненні Позивачки до адміністративної відповідальності не дотримав.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, на підтвердження винуватості Позивачки у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, доказів суду Відповідач не надав.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність у діяхфізичної особи підприємця ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, оскільки Відповідач не довів той факт, щоостання порушила вимоги частини першої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року.Відтак, Відповідач не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши додані до матеріалів справи докази, враховуючи, що Відповідач не довів правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, постанову у справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.25р. про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за ст. 188-6 КУпАП на ФОП ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Оскільки норми чинного законодавства не передбачають право місцевого загального суду як адміністративного суду на прийняття процесуального рішення про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, суддя приходить до переконання, що у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, сплачений Позивачкою судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

У позовній заяві Позивача повідомляє, шо він поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., однак до закінчення розгляду справи, суду не подала доказів на обґрунтування понесених витрат.

Таким чином, суд під час ухвалення цього рішення не вирішує питання про стягнення понесених Позивачкою витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд звертає увагу Позивачки про можливість подати докази протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення, відповідно до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України.

Щодо вимоги Позивачки про поновлення строку на подання позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає, що його слід поновити з таких підстав.

Згідно зі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Копію оскаржуваної постанови Позивачка отримала 09.08.2025, що підтверджується відповідним трекінгом відправлення зі офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а. с. 12).

Суд вважає, що обставина пропущення строку позовної давності є поважною, тому строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

При ухваленні цього рішення суд також врахував усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.7, 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.97, 259 КЗпП, ст.ст.7, 8, 9, 188-6, 245, 247, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 72, 73, 77, 139, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Поновити Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.2025.

2. Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ткачук Тарас Анатолійович, до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

3. Скасувати постанову головного державного інспектору відділу з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці МицакаО.О. у справі про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/22071/023623/ПТ/ПС від 01.08.2025, якою фізичну особу підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, а провадження у справі закрити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі суб`єкта владних повноважень - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ЄДРПОУ 44778105, адреса: 79000, м.Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, електронна поштаlv@dsp.gov.ua.

Суддя Ольга ПАВЛЮК