Ухвала суду № 130578997, 02.09.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер справи № 243/7991/25

Номер провадження № 2/243/1870/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 02 » вересня 2025 року суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Гончарова А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янськогоміськрайонного судуДонецької областізвернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною, в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 ; визначити ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 шляхом встановлення часу та днів для зустрічей із сином до його повноліття, у тому числі за місцем проживання/перебування батька, без присутності матері: кожну першу та третю суботу місяця з 09.00 до 20.00 години за місцем проживання/перебування батька; кожну другу та четверту неділю місяця з 09.00 до 20.00 години за місцем проживання/перебування батька; надати можливість за згодою та бажанням сина залишатися з батьком на ніч з суботи на неділю кожного тижня за місцем проживання/перебування батька; надати можливість зустрічатись та спілкуватися з сином не менше 7 календарних днів у святкові дні (день народження батька, день народження дідуся, день народження дитини, Різдво, Новий рік, Великдень) за місцями дитячих розваг та відпочинку, місцем проживання/перебування батька або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері, але за згодою сина; один раз на рік у період щорічної відпустки батька проведення з батьком двотижневого відпочинку; необмеженого та щоденного спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 на період до набрання законної сили рішенням суду забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 шляхом щоденного спілкування дитини з батьком у режимі відеозв`язку через мобільні додатки («Viber», «WhatsApp», «Telegram» тощо) з 18.00 до 20.00 години.

Таким чином, вимоги заяви про забезпечення позову тотожні останній позовній вимозі, заявленій в позовній заяві, а саме, необмеженого та щоденного спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною

Спосіб забезпечення позову, який просить застосувати відповідач, фактично зводиться до вирішення питання участі батьків, у даному разі його, як батька, у вихованні дитини, що не відповідає інституту забезпечення позовну, та вирішується судом або органом опіки та піклування у відповідності до ст. 157, 159 СК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Так, пунктом 3 частині 1 цієї статті визначено, що позов може забезпечуватись встановленням обов`язку вчинити певні дії у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може, зокрема, вчиняти дії на порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, які він має намір захистити (поновити).

Розглядаючи заявлену вимогу, суд вважає, що позивачем не наведено жодних підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не надано жодного доказу на підтвердження систематичного перешкоджання відповідачем у спілкуванні позивача з дитиною, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

Окрім цього, даний спосіб забезпечення позову, про який просить представник позивача, буде по суті вирішенням частини його позовних вимог, що є неприпустимим з огляду на положення ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про відсутність підстав для застосування вказаного заявником заходу забезпечення позову з огляду на те, що фактично у заяві про забезпечення позову заявник просить розглянути спір по суті і задовольнити частину вимог, які є самостійним предметом спору, що є виходом за межі процесуальної дії (застосування заходу забезпечення) і порушуватиме принцип змагальності сторін.

З огляду на викладене вище, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258, 260-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлений 08 вересня 2025 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова