Рішення № 130575981, 29.09.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3665/25

29 вересня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просить ухвалити рішення яким, стягнути з відповідача основний борг на користь військової частини НОМЕР_2 в сумі - 59 208,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 № 411-од "Про підсумки службового розслідування" старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Оскільки інформація про виписку старшого солдата ОСОБА_1 надійшла в листопаді 2023 року, після нарахування усіх видів грошового забезпечення, за період з 01.09.2023 по 31.11.2023, йому нараховано та сплачено 65679,25 грн. Переплата грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 складає 59208,61 грн, Оскільки, відповідач є недобросовісним набувачем коштів в сумі 59208,61 грн та добровільно їх не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання даної ухвали, шляхом подання (надіслання) до суду документа про сплату судового збору у розмірі та за реквізитами, вказаними вище, або доказів, які підтверджують підстави звільнення від його сплати.

Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі (арк. справи 26 - 27).

Проте, до суду повернувся конверт з вказаною ухвалою суду та довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням "повертається за закінченням терміну зберігання" з проставленням календарного штемпеля 25.07.2025 (арк. справи 44).

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана за адресою місця реєстрації проживання відповідача, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі, однак, не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

За наведених обставин суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд цієї адміністративної справи.

Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з пунктами 82, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020, у постанові від 23.11.2023 у справі №215/7312/20.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином 25.07.2025

Додатково 11.09.2025 відповідача повідомлено про відкриття провадження у цій справі та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України (арк. справи 15).

Суд здійснив всі, передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2023 № 266 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 скеровано у KI IIІ "Міська лікарня № 2" Краматорської міської ради для проходження військово - лікарської комісії (арк. справи 10).

Командиром військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023 № 1631/3337/3, у зв`язку з проведенням перевірки стану обліку особового складу, направлено запит до військової частини НОМЕР_3 щодо старшого солдата ОСОБА_1 (арк. справи 12).

Військова частина НОМЕР_3 листом від 29.11.2023 № 589/1287 повідомила, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_1 в період з 20.09.2023 по 26.09.2023. Однак, 26.09.2023 був виписаний до частини за порушення режиму (арк. справи 13).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.11.2023 № 596-агд призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини старшим солдатом ОСОБА_1 (арк. справи 14).

За підсумками службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.12.2023 № 411-од "Про підсумки службового розслідування" (арк. справи 18 - 20).

На момент подання позовної заяви старший солдат ОСОБА_1 до місця служби не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину.

За період з 19.09.2023 по 26.11.2023 старшому солдату ОСОБА_1 проведене нарахування та виплату грошового забезпечення в розмірі 59208,61 гри. Оскільки інформація про виписку старшого солдата ОСОБА_1 надійшла в листопаді 2023 року, після нарахування усіх видів грошового забезпечення, за період з 01.09.2023 по 31.11.2023 відповідачу нараховано та сплачено 65679,25 грн. Таким чином, переплата грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 складає 59208,61 грн, що підтверджено розрахунком виплати грошового забезпечення (арк. справи 17).

Оскільки, відповідач є недобросовісним набувачем коштів в сумі 59 208,61 грн, добровільно їх не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з статтею 3 Закону № 2232-ХІІ, правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон № 1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-ІХ.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (частина три).

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частиною четверта).

Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України (частина п`ята).

Завдана особою шкода, не пов`язана з виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України (частина шість).

Статтею 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Частиною четвертою статті 8 названого Закону також установлено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Відповідно до статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Наявними у справі доказами підтверджується, що за період з 19.09.2023 по 26.11.2023 старшому солдату ОСОБА_1 проведене нарахування та виплату грошового забезпечення в розмірі 59 208,61 гри.

Таким чином, у зв`язку із самовільним залишенням частини старшим солдатом ОСОБА_1 переплата грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 складає 59 208,61 грн, що підтверджено розрахунком виплати грошового забезпечення.

Відтак, оскільки старший солдат ОСОБА_1 до місця служби не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину, він є недобросовісним набувачем коштів в сумі 59208,61 грн, та добровільно їх не повернув.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що станом на дату розгляду справи, кошти переплаченого грошового забезпечення відповідачем не повернуто, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_4 до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 , МФО 820172, ЄДРПОУ 26630559, ДКСУ у м. Київ) 59 208,61 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті вісім гривень, 61 копійка) завданої шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_6 );

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).

Головуючий суддяЮзьків М.І.