Рішення № 130572056, 29.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 рокуСправа №160/16848/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

06.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 01.04.2025 року № 0461150017460 про відмову у призначенні пенсії за заявою від 01.04.2025 року ОСОБА_1 за віком за відсутності необхідного страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.03.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 01.04.2024 року № 0461150017460 «Про відмову у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу у позивача. Рішення обґрунтоване тим, що згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію на пільгових умовах мають працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6-ти місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, а саме з 01 квітня 2024, по 31 березня 2025 не менше 30 років у чоловіків. До загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 09.08.1990 року НОМЕР_1 : з 05.04.1993 року по 15.02.1996 року, оскільки дописано наказ на звільнення; з 15.12.1991 року по 01.04.1993 року, оскільки записи не завірено печаткою; з 11.07.1996 року по 23.06.2000 року, оскільки дописано накази на працевлаштування та звільнення - та дата прийняття на роботу. Довідку від 19.03.2025 року № 55-453 не взято до уваги, оскільки відсутній документ на право підпису начальника управління з трудових відносин департаменту з персоналу адміністрації з персоналу адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань евроінтеграції. Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язвове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та необхідного пільгового стажу роботи. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25.06.2025 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи

26.06.2025 року на електронну адресу та 01.07.2025 року на поштову адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. 24.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 01.04.2025 року №046150017460, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та необхідного пільгового стажу роботи. До загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 09.08.1990 року НОМЕР_1 : з 05.04.1993 року по 15.02.1996 року, оскільки дописано наказ на звільнення; з 15.12.1991 року по 01.04.1993 року, оскільки записи не завірено печаткою; з 11.07.1996 року по 23.06.2000 року, оскільки дописано накази на працевлаштування та звільнення - та дата прийняття на роботу. Довідку від 19.03.2025 року № 55-453 не взято до уваги, оскільки відсутній документ на право підпису начальника управління з трудових відносин департаменту з персоналу адміністрації з персоналу адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань евроінтеграції. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 29.09.2025 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.03.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 року було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 01.04.2025 року № 0461150017460 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 11 місяців 04 дні, пільговий стаж за Списком №2 відсутній. До загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 09.08.1990 року НОМЕР_1 : з 05.04.1993 року по 15.02.1996 року, оскільки дописано наказ на звільнення; з 15.12.1991 року по 01.04.1993 року, оскільки записи не завірено печаткою; з 11.07.1996 року по 23.06.2000 року, оскільки дописано накази на працевлаштування та звільнення - та дата прийняття на роботу. Довідку від 19.03.2025 року № 55-453 не взято до уваги, оскільки відсутній документ на право підпису начальника управління з трудових відносин департаменту з персоналу адміністрації з персоналу адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань евроінтеграції.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначено в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).

Частиною першою статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

Згідно змісту абзацу першого пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці. передбаченого абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058- IV, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки від 09.08.1990 року НОМЕР_1 від 09.08.1990 року: з 05.04.1993 року по 15.02.1996 року, оскільки дописано наказ на звільнення; з 15.12.1991 року по 01.04.1993 року, оскільки записи не завірено печаткою; з 11.07.1996 року по 23.06.2000 року, оскільки дописано накази на працевлаштування та звільнення - та дата прийняття на роботу, суд зазначає наступне.

Як убачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09.08.1990 року, остання у вищевказані періоди працювала:

- з 15.12.1991 року по 01.04.1993 року комірником на підприємстві;

- з 05.04.1993 року по 15.02.1996 року на підприємстві «Світязь» на посаді заготовника;

- з 11.07.1996 року по 23.06.2000 року заготовником на підприємстві.

Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно трудової книжки від 09.08.1990 року НОМЕР_1 : з 05.04.1993 року по 15.02.1996 року; з 15.12.1991 року по 01.04.1993 року; з 11.07.1996 року по 23.06.2000 року.

Щодо не врахування довідки від 19.03.2025 року № 55-453 при обчисленні пільгового стажу позивача, оскільки відсутній документ на право підпису начальника управління з трудових відносин департаменту з персоналу адміністрації з персоналу адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань евроінтеграції, суд зазначає наступне.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів щодо стажу роботи. При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у довідці про підтвердження пільгового стажу, не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у довідці.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області протиправно не взято до уваги відомості, зазначені у довідці від 19.03.2025 року № 55-453, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 01.04.2025 року № 0461150017460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 24.03.2025 року.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви про призначення пенсії за віком від 24.03.2025 року, поданої позивачем, відповідно до Порядку № 22-1 було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Тобто, розгляд вказаної заяви позивача та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 01.04.2025 року № 0461150017460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 24.03.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 24, код ЄДРПОУ 13907927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 24.03.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 24, код ЄДРПОУ 13907927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна