Ухвала суду № 130571992, 29.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову про залишення позовної заяви без руху

29 вересня 2025 року Справа 160/25793/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро заяву представника Головного правління ДПС у Дніпропетровській області Лейченко Інни Миколаївни про залишення позовної заяви без руху у справі за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Агро в особі представника Шаповала Павла Вікторовича до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.09.2025 року через систему Електронний суд позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Агро в особі представника Шаповала Павла Вікторовича до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2025 року №0426300712 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про нарахування штрафних санкцій на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Універсал-Агро(код ЄДРПОУ 32062068) на загальну суму 32 000 грн. 00 коп. (тридцять дві тисячі гривень гривень 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що згідно податкового повідомлення-рішення від 23.07.2025 року №0426300712 позивач повідомляється, що за результатами розгляду заперечень № 24 від 19.02.2025 (вх ГУ ДПС №24322/6 від 21.02.2025) до акту перевірки від 31.01.2025 №415/04-36-07-12/32062068 з питань визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 20.11.2024 №35020/6/99-00-06-03-01-06 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ «УНІВЕРСАЛ-АГРО» від 09.08.2024 №2240/04-36-07-12/32062068 визнано правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Зазначено, що позивачем порушено п. 15 ч.2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) в частині зберігання СТОВ «Універсал-Агро» пального за адресою Харківська обл., Зачепилівський р-н, с. Лебя`же, вул. Центральна, 213 А без наявності відповідної ліцензії - період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення: лютий-березень 2023. Що в свою чергу не відповідає дійсності, оскільки п. 15 ч.2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено дослівно: оптова торгівля пальним або зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) без наявності відповідної ліцензії - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. До того ж, в частині ППР від 23.07.2025 року «посилання на пункт та статтю законодавчого акту, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені…» вказано п. 36 ч.2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями), що дослівно визначений в законі №3817-ІХ, як: «зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності ліцензії на право зберігання пального за перше порушення - 4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; за друге порушення - 8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; за третє та наступні порушення - 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року». В тексті ППР в частині «Посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено» та частині ППР «посилання на пункт та статтю законодавчого акту, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені…» вказуються зовсім різні норми законодавчого акту, що не дає змоги позивачу визначитись, за яке конкретно порушення законодавства до нього застосовано штрафну санкцію. В свою чергу, в додатку до податкового повідомлення-рішення від 23.07.2025 року №0426300712 «Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій СТОВ «Універсал-Агро» (код ЄДРПОУ 32062068) за актом позапланової виїзної документальної перевірки від 31.01.2025 №415/04-36-07-12/32062068 (з урахуванням рішення ДПС України від 21.07.2025 року №20924/6/99-00-06-03-01-06) зазначено порушення п. 36 ч.2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями). Отже, відповідно до описової частини ППР від 23.07.2025 року №0426300712 податковим органом встановлено порушення позивачем п. 15 ч.2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ, а штрафні санкції застосовано за порушення п. 36 ч.2 ст. 73 цього закону.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 року зазначена вище справа розподілена та 11.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.

15.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх письмових доказів, які слугували підставою для складання податкового повідомлення-рішення від 23.07.2025 року №0426300712. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 09.10.2025 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

24.09.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Лейченко Інни Миколаївни до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без руху з огляду на те, що у позовній заяві позивачем не зазначено позовні вимоги до другого відповідача - Державної податкової служби України, що є підставою для залишення судом поданої позовної заяви без руху.

Розглядаючи дану заяву, суд виходить з наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24).

Водночас невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо).

Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).

Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/150/23, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/220/24 незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто визначення відповідачів, предмета, підстав спору, виклад позовних вимог є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При цьому, суд зазначає, що рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal).

Суворе трактування національним законодавством процесуального права (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

З урахуванням наведеного, суд вважає заява представника відповідача є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 171, 248, 256, 257, 260, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Головного правління ДПС у Дніпропетровській області Лейченко Інни Миколаївни про залишення позовної заяви без руху відмовити повністю.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суддя С. В. Прудник