Рішення № 130569698, 23.09.2025, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/12063/25

Провадження №2/592/2680/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді Алфьорова А.М., за участю секретаря Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що з 1987 р. вона набула членство в ЖБК № 74 «Електрон 6». 22.03.1987 р. вона сплатила вступний внесок у сумі 3400 крб., а повну вартість квартири сплатила у сумі 9791 крб. 50 коп. 26.03.1992 р. На час вступу в ЖБК ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , проте, у зв`язку з тим, що грошові кошти їй належали особисто за домовленістю з чоловіком членом ЖБК стала вона і чоловік не претендує на право власності на придбану нею квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З часу здачі будинку в експлуатацію вона разом з чоловіком були вселені до квартири та з 13.05.1988 р. в ній були зареєстровані та мешкають до цього часу. Проте право власності на вказану квартиру вона не зареєструвала, свідоцтва про право власності на квартиру не отримала. З метою здійснення державної реєстрації права власності в червні 2025 р. вона подала документи до Управління «Центр з надання адміністративних послуг в м. Суми» СМР. Рішенням від 16.06.2025 р. № 79440917 Державним реєстратором прав на нерухоме майно їй було відмовлено у державній реєстрації права власності та їх обтяжень на квартиру. Просить суд: визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Від адвоката Сергеєвої С.А. надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача Сумської міської ради у судове засідання не з`явився.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 1987 р. ОСОБА_1 є членом ЖБК № 74 «Електрон 6».

22.03.1987 р. ОСОБА_1 сплатила вступний внесок у сумі 3400 крб., а повну вартість квартири сплатила у сумі 9791 крб. 50 коп. 26.03.1992 р.

ОСОБА_1 належить кооперативна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються довідками № 7/16 від 22.03.2016 р. та № 7/16 від 24.03.2016 р.

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 10.10.1981 р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

12.06.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до Управління «Центр з надання адміністративних послуг в м. Суми» СМР з метою здійснення державної реєстрації права власності на квартиру.

Рішенням від 16.06.2025 р. № 79440917 Державним реєстратором прав на нерухоме майно їй було відмовлено у державній реєстрації права власності та їх обтяжень на квартиру, оскільки згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань житлово-будівельний кооператив ЖБК-74 «Електрон-6» відсутній, а відтак неможливо перевірити повноваження права підпису у довідці № 7/16 від 24.03.2016 р., а відповідно до довідка не може бути розглянута державним реєстратором, як належний документ, що посвідчує юридичні факти щодо участі ОСОБА_1 в кооперативі та сплати нею членських внесків, оскільки є документом, що виданий організацією правосуб`єктність якої неможливо перевірити.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

У відповідності до ст. 392 ЦК України 2003 року власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема якщо це право не визнається іншою особою.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року. Відтак, до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2004 року, підлягає застосуванню Цивільний кодекс України 1963 року.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 182 ЦК України 2003 року право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України 2003 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01.01.2013 року) державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положення ст. 328 ЦК України 2003 року передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 128 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ч. 3 ст. 384 ЦК України у редакції 2003 року, приписами якої встановлено, що в разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником.

У п.п. 69, 71 листа Верховного Суду України від 26.05.2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» роз`яснено, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст.15 Закону «Про власність» набувають права власності на квартиру.

З п.5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вбачається, що судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

За п.п. «а» п.4.1 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року № 56, передбачалось, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

На підставі п.п. «а» п.4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

Згідно з п.п. «а» п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (назва із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції України від 17.02.2010 року, від 28.07.2010 року), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

При цьому п.6.2 вказаного Тимчасового положення було передбачено, що підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити Бюро технічної інвентаризації.

Як роз`яснено в п.6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Виходячи з вище перелічених норм, суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності позивачем на спірну кооперативну квартиру законодавством не було передбачено обов`язкової державної реєстрація прав на неї.

При цьому суд зазначає, що зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року.

Відповідно до ст. 391 ЦК України у редакції 2003 року власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 392 ЦК України у редакції 2003 року власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як роз`яснено у п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, з урахуванням положень ч.1 ст.15 та ст.392 ЦК 2003 року власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача існують перешкоди в частині розпорядження нею належною їй власністю, що зумовлюється відсутністю механізмів проведення державної реєстрації правомірно набутого нею права власності на спірне нерухоме майно з огляду на відсутність правовстановлюючого документа на кооперативну квартиру.

З огляду на вищевикладене в сукупності, порушене право позивача підлягає захисту у вибраний нею спосіб, а позовні вимоги задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на спірну кооперативну квартиру.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров