Рішення № 130569356, 26.09.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2122/25

Номер провадження № 2-др/521/2852/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

розглянувши заяву адвоката Карпової О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення суми витрат на правничу допомогу у цивільній справі №521/2122/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «БУДОВА-ФІНАНС» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску, -

встановив:

Представник позивача, Голоцван Є.О., подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «БУДОВА-ФІНАНС» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску. В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.08.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «БУДОВА-ФІНАНС» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску задоволено.

У позовній заяві було зроблено заяву, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу 40000 гривень, та оплата судового збору склала 12125,46 гривень.

Також зазначив, що 06 січня 20235 року, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Центр правового обслуговування» укладено договір про надання правничої допомоги з надання консультації, складання процесуальних документів та представництва в судах з питань розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/62-БФ від 08.02.2021 року та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску оплата за які визначається умовами Договору.

Представник позивача, Голоцван Є.О. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи уйого відсутність.

Відповідач тайого представникв судовезасідання не з`явились,від представникавідповідача Кіріллова О.А.надійшли запереченняна заявупро винесеннядодаткового рішення,відповідно дояких вінпросив зменшитивитрати направничу допомогу до 6000 грн, які відповідатимуть критеріям виправданості, розумності та справедливості, про що надав письмові пояснення.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення ухвалено за відсутності учасників справи на підставі ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 рокуу справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Так, зі змісту рішення від 26 серпня 2025 року, вбачається, що позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «БУДОВА-ФІНАНС» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску було задоволено.

Однак питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом не вирішувалось.

Також, встановлено, що за змістом позовної заяви позивач повідомив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката, який прийматиме участь у судових засіданнях щодо розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачам у справі надавалась адвокатом Голоцван Євгеном Олександровичем (Ордер серія ВН № 1470393 від 04.02.2025 року).

Підставами длянадання позивачуправничої допомогиадвокатом ГолоцванЄвгеном Олександровичембув Договірвід 06січня 2025року,укладений міжміж ОСОБА_1 , ОСОБА_2 таАдвокатським об`єднанням«Центр правовогообслуговування» укладенодоговір пронадання правничоїдопомоги знадання консультації,складання процесуальнихдокументів тапредставництва всудах зпитань розірваннядоговору асоційованогочленства вспоживчому товаристві№ 2/62-БФвід 08.02.2021року тавідшкодування збитківв розмірісплаченої часткипайового внеску,оплата заякі визначаєтьсяумовами Договорута актомвиконаних робіт,згідно якого винагорода (гонорар) складає 40000,00 гривень за надану правничу допомогу, який сплачується Клієнтами не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача заперечує щодо розміру понесених судових витрат, посилаючись на їх неспівмірність.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з прохальної частини позову, адвокат оцінює витрати на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.

Також згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.01.2025р. сторони погодили, що розмір винагороди (гонорару) складає 40000,00 гривень за надану правничу допомогу, який сплачується Клієнтами не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого представником відповідача заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх неспівмірності, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованою та є підстави для прийняття додаткового рішення відповідно до положень статті 270 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 246, 259, 263-265, 268, 270, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача, Голцван Є.О., про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Споживчого Товариства «Будова - Фінанс» (ЄДРПОУ 41257261; адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне додаткове рішення складено 29 вересня 2025 року.

Суддя: Д.Д. Громік