Рішення № 130566804, 26.09.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/650/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т.Л. ,

за участю секретаря Затоковенко Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 956591738, у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов цього договору кредитор перерахував відповідачу кошти в розмірі 6400 грн, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ними.

02.10.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало зазначені грошові кошти на банківську карту відповідача.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28.11.2019 року.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс уклали ряд додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року, згідно із якими строк дії договору факторингу №28/1118-01 продовжено до 31.12.2024 року.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах, в тому числі до відповідача на загальну суму 30 074 грн 88 коп.

19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №19/1224-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс» відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс право вимоги до боржників.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до боржників.

Факт переходу прав вимог за кредитним договором, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 04.06.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3 (додаток 20).

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №956591738, тобто не здійснював часткові та своєчасні платежі за ним, то позивач змушений звернутися із цим позовом до суду.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за кредитним договором №956691738 від 02.10.2023 заборгованість у розмірі 30 074 грн 88 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді від 16.07.2024 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з вимогами ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 956591738, у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 94-103).

Згідно з пунктами 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». (Згідно з п. 2.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6400грн 02.10.2023 (що є датою надання кредиту).

У п.3.1 договору зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.

Відповідно до п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються наступному порядку. Протягом Дисконтного періоду кредитування позичальника по сплаті процентів фактичні дня користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 01.11.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 186,150 відсотків річних, що становить 0,510 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним. У разі якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати проценти нараховуються за ставкою 743,340 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,050 відсотків в день від суми кредиту за кожний день використання ним.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 відсотків річних, що на день укладання договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку кредиту. Що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним. (п. 8.4 договору).

Для суми кредиту за першим траншем, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7379 грн 20 коп. Та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів у розмірі 979 грн 20 коп. та суму кредиту у розмірі 6400 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 465,270% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному виражені за строк Дисконтного періоду складає 115,30% від суми першого траншу (п.8.8 договору).

Рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 01.11.2023. Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє п`ять років або до дня його дострокового розірвання, а в частині розрахунку до повного та належного їх виконання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №956591738 від 02.10.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом становить 30074грн 88 коп, з яких: 6400 грн тіло кредиту; 23674 грн 88 коп. проценти.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, зі строком дії до 28.11.2019 (а.с.37-40).

Згідно укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28.11.2019, №№ 26, 27, 31, 32 від 31.12.2020 (а.с.43-49) строк дії договору факторингу було продовжено до 31.12.2024 (а.с. 42).

Предметом договору факторингу № 28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 28.11.2018 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором. (а. с.40 на звороті).

Також, 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01 (а.с. 29-32),

Предметом цього договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п.2.1,4.1 договору факторингу).

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №956591738 від 02.10.2023 (а.с.20-23).

За цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 цього договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному договорі.

Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 24) за договором факторингу №04/06/26-Ю від 04.06.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №956591738 від02.10.2023 на суму 30074 грн 88 коп.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №956591738 від 02.10.2023, заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25.06.2025 складає 30074грн 88 коп., яка складається з: 6400 грн заборгованість за сумою кредиту; 23674 грн 88 коп. прострочена заборгованість за процентами.

Підставою виникненняцивільних правта обов`язківє,зокрема,договори таінші правочини(стаття11ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги є виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно достатті 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті512, статті514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини за договором кредитної лінії № 956591738 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 02.10.2023 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор), у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.

Отже, на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 956591738 від 02.10.2023, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

За змістом ч.1ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.1 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» не підлягають задоволенню, судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у суді першої інстанції, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.2-7,10,133,141,258,259,263,268,279ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенніпозовних вимогТовариства зобмеженою відповідальністю«Юніт Капітал»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромвідмовити.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя