Рішення № 130566539, 29.09.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1637/24

провадження № 2/136/393/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судових засідань Мельник В.Р., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Діденко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову звернулася до суду із відповідним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач ОСОБА_2 ) та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (далі відповідач ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ»), який обґрунтовує тим, що 02.04.2023 близько 7 години 40 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Івана Франка в м. Липовець Вінницького району Вінницької області в напрямку смт. Турбів по своїй смузі руху, в порушення вимог Правил дорожнього рухуУкраїни, під час руху змінив напрямок свого руху і виїхав на зустрічну смугу для руху, по якій в цей час рухалась ОСОБА_1 на електроскутері ТМ «Yadea» без реєстрації, після чого між зазначеними транспортними засобами відбулось зіткнення. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водій електроскутера ТМ «Yadea» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 02.04.2024 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст.286КК України (порушення правил безпеки дорожньою руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Даним вироком встановлено, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, ссадини лівої половини обличчя та ділянки лоба. Закритий поперечний перелом лівого стегна на межі середньої та нижньої третинах зі значним зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням. Відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на межі середньої та верхньої третини зі зміщенням. Закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішніх виростків обох великогомілкових кісток зі зміщенням. Травматичний шок ІІ ст. Рекомендовано оперативне лікування після стабілізації стану.

Окрім того, внаслідок ДТП позивачка на тривалий час втратила працездатність, постійно перебувала на амбулаторному лікуванні, пройшла неодноразово перативне втручання, внаслідок чого отримала другу групу інвалідності.

В подальшому стан здоров`я позивачки та інвалідність стали причиною продажу усього господарства для забезпечення своєчасного лікування та відновлення здоров`я, здійснення її донькою ОСОБА_3 постійного догляду за нею.

Позивач зазначає, що даним кримінальним правопорушенням їй було завдано матеріальної шкоди, яка обчислюється витратами на лікування, придбання медичних препаратів та проведення оперативного втручання на загальну суму: 117 688,57 гривень.

Окрім того, до події ДТП позивачка утримувала ВРХ, вела домашнє господарство, реалізовувала молочну продукцію, від чого отримувала дохід, чого не має змоги робити наразі по втраті працездатності. Також від дня ДТП, з 02.04.2023 року по лютий 2024 року догляд за позивачкою здійснювала донька - ОСОБА_4 , яка змушена була звільнитися із роботи через непрацездатність матері, інших осіб, що здійснювали б догляд не було, адже чоловік позивачки перебував на військовій службі, з якої також був змушений звільнитися за сімейними обставинами, а саме доглядом за дружиною, що має інвалідність. Враховуючи зазначені обставини позивач вважає, що внаслідок ДТП їй заподіяно упущену вигоду, у розмірі 289 092,50 гривень:

- втрачений дохід позивачки з моменту ДТП з розрахунку мінімальної заробітної плати з моменту ДТП до винесення вироку: 12 місяців*6700,00 грн, що становить 80 400,00 грн.;

- втрачений дохід доньки, яка здійснювала догляд за позивачкою протягом 11 місяців, до звільнення із військової служби чоловіка позивачки: 11 місяців*6700,00 грн, що становить 73 700,00 грн.;

- втрачений дохід чоловіка позивачки, який змушений був здійснювати догляд та позивачкою та звільнений з цих підстав із військової служби з березня 2024 року по час по даний час: 5 місяців*26 998,50 грн., що становить 134992,50 грн.

Таким чином, розмір загальної майнової шкоди завданої позивачці складає: 406 781,07 гривень.

Враховуючи те, що винуватцем ДТП було відшкодовано позивачці 122 286 грн., залишок майнової шкоди складає 284 495,07 грн., із яких 130 000,00 грн. підлягає стягненню із страхової компанії та 154 495,07 грн. із винуватця ДТП.

Окрім того, враховуючи виннідії відповідача ОСОБА_2 який,керуючи транспортнимзасобом,порушив правилабезпеки дорожньогоруху,внаслідок чогопозивачка отрималатяжкі тілесніушкодження,що становилизагрозу дляїї життята здоров`я,призвели довстановлення інвалідностіта втратипрацездатності,завдану моральнушкоду потерпілаоцінила у 500 000,00 гривень.

Підсумовуючи позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 154495,07 грн. матеріальної (майнової) шкоди та 500000,00 грн. моральної шкоди, а з відповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» 130000,00 грн. матеріальної (майнової) шкоди.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Щавінський К.С. просить суд в задоволені позову відмовити виходячи з наступного. Позивач, пред`являючи позов до відповідача, як винуватця ДТП, не врахував, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована, а тому належним відповідачем у справі є страховик, а відповідач може нести відповідальність лише у випадку недостатності страхового відшкодування або за відсутності обов`язку страховика відшкодовувати шкоду. Отже, даний позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Окрім того, відповідач в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди сплатив позивачу 5 000 грн (02.04.2023 року), 5000 грн (12.04.2024 року), 20000 грн (06.04.2023 року), 92286 грн (22.04.2024 року), про що позивач не повідомила суд, чим приховала істотні для справи обставини.

Отже, відповідач відшкодував позивачу шкоду, завдану каліцтвом/іншим ушкодженням здоров`я, в тому числі заробіток, втрачений позивачем внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, який розрахований позивачем виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. В іншій частині відповідальність за завдану майнову та моральну шкоду має нести страховик.

Також, як слідує зі змісту чеків доданих до позову (наприклад: див. чек № 39910 від 30.04.2023 року «гематогенний батончик», див. чек № 39445 від 23.04.2023 року «насіння льону, плоди шипшини, гуталакс (проносний засіб)», позивач купувала медичні препарати, насіння та плоди рослин, які не пов`язані з лікуванням від травм отриманих при ДТП, при цьому просить стягнути з відповідача витрати на їх придбання. Враховуючи те, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів призначення лікарем медичних препаратів вказаних у чеках, витрати на які вона просить їй відшкодувати, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за недоведеністю.

Недопустимими відповідач вважає довідки Липовецької міської ради від 08.12.2023 року вих. № 09-17-01/483, від 08.12.2023 року вих. № 09-17-01/484, від 27.05.202__ року № 09-17-01/10/183 в частині засвідчення факту реалізації молочної продукції, визначення єдиного доходу, встановлення причинного зв`язку продажу господарства і забезпечення лікування, встановлення догляду ОСОБА_4 за матір`ю, встановлення факту непрацездатності та здійснення догляду, оскільки такі довідки видані старостою села поза межами її повноважень на підтвердження відповідних фактів, які відповідно до закону мають підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім цього, староста не має права видавати довідки про причинний зв?язок між фактами, оскільки це виходить за межі його повноважень. Таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства є вимога позивача про стягнення втраченого заробітку членами її сім`ї у зв`язку із звільненням.

У відзиві на позов представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвокат Пилипець А.О. проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки страхова компанія не порушила жодних прав та законних інтересів позивача. Окрім того, згідно проведеного ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» розрахунку страхового відшкодування за полісом страхування, розмір витрат позивача на лікування становить 82885,56 грн., інші витрати на лікування є такими, що не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку між настанням ДТП та спричиненням травм або дані витрати на лікування не відносяться до даної ДТП. Стосовно моральної шкоди, то вона відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має становити 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме від 82885,56 грн., що становить 4144,28 грн. Окрім того, звертає увагу суду на те, що страховик не відшкодовує упущену вигоду, а також те, що при визначенні судом розміру відшкодування необхідно враховувати також розмір франшизи, яка згідно полісу становить 2600,00 грн.

У визначений судом строк позивач відповідей на відзиви до суду не подала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 04.09.2024 відкрито провадження за даним позовом та вирішено здійснювати розгляд цивільної справи за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання.

27.11.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Щавінського К.С. та продовжено строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято до розгляду заяву позивача прозміну предмета позову у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальноїта моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

21.02.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - адвоката Пилипець А.Ю. до якого додано копію розрахунку суми страхового відшкодування.

19.03.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано від КНП «Іллінецькаміська лікарня»Іллінецької міськоїради медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.04.2025 від КНП «Іллінецькаміська лікарня»Іллінецької міськоїради до суду надійшла історія хвороби ОСОБА_1 № 862.

30.04.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.06.2025 представником позивача адвокатом Діденко Н.П. подано до суду клопотання про необхідність витребування у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» копію страхового полісу, оскільки у ході дослідження доказів по справі, зокрема відзиву страхової компанії та додатків до нього було виявлено відсутність страхового полісу.

26.06.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано від ПрАТ «Українськастрахова компанія«КНЯЖА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП» копію договору ОСЦПВ ЕР-209695914 від 27.06.2022.

02.07.2025 до суду від ПрАТ «Українськастрахова компанія«КНЯЖА ВІЄННАІНШУРАНС ГРУП» надійшла копія полісу ОСЦПВ ЕР-209695914 від 27.06.2022.

18.09.2025 у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Діденко Н.П. підтримали позовну заяву, просили її задовольнити. Належним чином повідомлені відповідачі та їх представники у судове засідання не з`явились, що не перешкоджало суду провести розгляд справи за їх відсутності.

18.09.2025 судом закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами, перейдено до судових дебатів, завершено стадію судових дебатів та на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України постановлено ухвалу про перехід до стадії ухвалення судового рішення з відкладенням його ухвалення та проголошення до 29.09.2025.

29.09.2025 у судове засідання належним чином повідомлені позивач, відповідачі, а також їх представники не з`явились, що не перешкоджає суду ухвалити рішення у даному судовому засіданні.

Ураховуючи те,що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що згідно вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 02.04.2024 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286КК України (порушення правил безпеки дорожньою руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів в загальній сумі 5 735 грн. 52 коп (Т.1 а.с. 12-16).

Вироком встановлено, що 02.04.2023 близько 7 години 40 хвилин, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Івана Франка в м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області в напрямку смт. Турбів по своїй смузі руху, в порушення вимогПравил дорожнього рухуУкраїни, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме, пункту 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 11.1 «розташування транспортних засобів на дорозі: кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними», п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», під час руху змінив напрямок свого руху і виїхав на зустрічну смугу для руху, по якій в цей час рухалась ОСОБА_1 на електроскутері ТМ «Yadea» без реєстрації, після чого між зазначеними транспортними засобами відбулось зіткнення. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водій електроскутера ТМ «Yadea» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відповідно до висновку експерта № 61 від 23.05.2023 належать: закрита черпно-мозкова травма, струс головного мозку, садна волосяної частини голови, лівої половини обличчя та ділянки лоба зліва до легких тілесних ушкоджень; закритий поперечний перелом лівого стегна на межі середньої та нижньої третинах зі значним зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий перелом медіального відростка правої великогомілкової кістки з незначним зміщенням належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на межі середньої та верхньої третини зі зміщенням, являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та належать до тяжких тілесних ушкоджень. У ситуації, яка склалась, з технічної точки зору у прямому причинному зв`язку із подією виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм автомобіля марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , вимог пунктів11.1,11.3,2.3 «б» Правил дорожнього рухуУкраїни, що підтверджується висновком експерта № 2098/2099/23-21 від 22.05.2023.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 (справа № 136/910/23) вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 05.04.2024 залишено без змін (Т.1 а.с. 76-78).

Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства (частина сьома статті 128 КПК України).

З вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 02.04.2024 у справі № 136/910/23 судом встановлено, що в межах розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 із цивільним позовом не зверталася.

Щодо вимог про стягнення витрат на лікування понесених позивачем.

Згідно пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209695914 від 27.06.2022, строк дії якого з 28.06.2022 по 27.06.2023 включно. За вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000,00 грн., франшиза 2 600,00 грн (Т. 2 а.с. 36).

Відповідно до статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на день настання страхового випадку (далі Закон).

Згідно зі статтею 3 Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Судом встановлено, що відповідно до довідки виданої КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради № 01-32/777 від 03.04.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Іллінецька міська лікарня», з 02.04.2023 по дату видачі довідки. Діагноз: закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, ссадини лівої половини обличчя та ділянки лоба, закритий поперечний перелом лівого стегна на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням, відкритий перелом обох кінцівок лівої гомілки на межі середньої та верхньої третини зів зміщенням, закритий внутрішньосуглобовий перелом зовнішніх виростків обох великогомілкових кісток зі зміщенням (Т.1 а.с. 18).

Згідно довідки виданої КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради № 01-32/1408 від 14.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічно-травматологічному відділенні КНП «Іллінецька міська лікарня», з 02.04.2023 по 20.04.2023. Після виписки лікується амбулаторно. Діагноз: слабоконсолідуючийся перелом лівого стегна після ОМС блокованим стержнем 05.04.2023; слабоконсолідуючийся перелом обох кісток лівої гомілки після ОМС блокованим стержнем 05.04.2023; слабоконсолідуючий внутрішньо суглобовий перелом обох виростків правої великогомілкової кістки зі значним стійким больовим синдромом, комбінованою контрактурою (після травматичною) обох колінних суглобів, значне порушення функції ходи та опори (Т.1 а.с. 19).

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначено, що на лікування нею було понесено витрати на загальну суму 117688, 57 грн., на підтвердження чого надано копії платіжних документів (фіскальних та товарних чеків) про придбання ліків і на оплату медичних товарів (Т.1 а.с. 150-169), які безпосередньо досліджені в судових засіданнях 03.06.2025 та 18.09.2025.

Крім того, у судовому засіданні було оглянуто витребувану за клопотанням представника позивача медичну карту стаціонарного хворого № 862 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що позивач була госпіталізована до КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради 02.04.2023 з діагнозом закритий перелом лівого стегна та обох гомілок. Зазначено діагноз, медичні процедури та хірургічні операції, призначення, процес лікування. Внаслідок отриманих в ДТП травм ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради з 02.04.2023 по 20.04.2023.

Відповідно до вимог пункту 24-1 статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Враховуючи вимоги законодавства, судом при визначенні фактичного розміру витрат понесених позивачем на лікування враховуються зауваження викладені у відзивах на позов представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Щавінського О.В., а також представника ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» - адвоката Пилипець А.Ю, стосовно того, що не всі витрати, які були понесені позивачем, що були зроблені під час лікування є такими, що мають причинно наслідковий зв`язок із лікуванням потерпілої внаслідок ДТП, зокрема, у фіскальних чеках: № 109431 від 02.04.2023 (серветки, мило, туалетний папір, пелюшки - засоби особистої гігієни, пакет не є лікарськими засобами); № 87906 від 11.04.2023, № 88022 від 13.04.2023 (пакет не є лікарськими засобами); № 109531 від 03.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами, підгузки засоби особистої гігієни); № 109498 від 02.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами); № 110258 від 10.04.2023 (пюре дитяче - не є лікарськими засобами); № 110841 від 16.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами, вугілля активоване не відноситься до лікування); № 110960 від 17.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами); № 110915 від 17.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами, календули квітки не відноситься до лікування); № 110750 від 15.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами); № 88160 від 17.04.2023 (вода рео - не є лікарськими засобами); № 109733 від 05.04.2023, № 111199 від 20.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами); № 109968 від 20.04.2023 (пакет, вода - не є лікарськими засобами, підгузки - засоби особистої гігієни); № 87660 від 06.04.2023 (пакет, вода - не є лікарськими засобами, мило, рушники - засоби особистої гігієни); № 110049 від 08.04.2023, (пакет - не є лікарськими засобами, беруші - засоби особистої гігієни); № 109924 від 06.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами, пробам імуно не відноситься до лікування); № 109636 від 04.04.2023, № 1100157 від 09.04.2023, № 87677 від 06.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами); № kJw60qF47s від 17.05.2023 (пакет - не є лікарськими засобами, гематоген не відноситься до лікування); № 52130 від 01.11.2023 (пакет - не є лікарськими засобами, адвокард, корвалтаб не відноситься до лікування); №110148 від 09.04.2023 (орасепт не відноситься до лікування); № 448від 27.09.2023(олідетрим не відноситься до лікування); № 48045 від 30.08.2025 (еутирокс не відноситься до лікування); №110450 від 12.04.2023 (пакет - не є лікарськими засобами); № 50564 від 08.10.2023 (розторопша невідноситься долікування);№ 204665 від 10.05.2023 (льон, ромашка, гематоген не відноситься до лікування); № 39126від 09.08.2025(МагнеВ6 не відноситься до лікування); № 54181 від 01.12.2023 (леркамен, лізиноприл, бісопролол не відноситься до лікування); № 50774 від 10.10.2023 (мелатонін не відноситься до лікування); № 39445 від 23.04.2023 (пакет не є лікарськими засобами, шипшина, ромашка, льон не відноситься до лікування); № 40669 від 12.05.2023 (гематоген не відноситься до лікування, пелюшки засоби особистої гігієни); № 203428 від 02.05.2023 (декатилен, алерон, аскуротин не відноситься до лікування); № 00026491 від 26.09.2023 (аплікації з грязі, ванна скипідарна не є лікарськими засобами); №00026456 від 25.09.2023 (аплікації з грязі, ванна скипідарна не є лікарськими засобами); № 139172 від 22.04.2023 (пакет не є лікарськими засобами); №00026438 від 25.09.2023 (відсутній документ на перебування у медичному закладі); № 212518 від 05.07.2023 (трипліксам - не відноситься до лікування); №208839 від 09.06.2023 (насіння льону - не відноситься до лікування); № 89622085 від 05.04.2023 (клейонка засоби особистої гігієни); № 636-000015765 від 12.04.2023 (підгузки, пелюшки засоби особистої гігієни); № 206156 від 21.05.2023 (розторопша, вітамін С не відноситься до лікування); № 73293 від 01.06.2023 (насіння льону, гематоген - не є лікарськими засобами); № 69072 від 03.05.2023 (комбігрип - не відноситься до лікування); № 39910 від 30.04.2023 (присипка засоби особистої гігієни, ромашка, гематоген не є лікарськими засобами); №205809 від 19.04.2023 (метронідазол - не відноситься до лікування).

Таким чином, підтвердженими належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами є понесені позивачем витрати на лікування у розмірі 82885 (вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 56 коп., які згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209695914 від 27.06.2022 підлягають стягненню з співвідповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ», оскільки відповідають передбаченому у даному полісі ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю.

При цьому, судом відхиляються доводи співвідповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» стосовно обов`язкового врахування при визначенні розміру відшкодування покладеного на страхову компанію розміру франшизи, яка передбачена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209695914 від 27.06.2022 у розмірі 2600,00 грн.

Так, згідно статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачають зменшення страхового відшкодування на суму франшизи при відшкодуванні шкоди заподіяної життю та здоров`ю.

Щодо вимог про стягнення втраченого позивачем доходу та упущеної вигоди.

У довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 682762 від 04.12.2023 зазначено про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності на строк до 01.01.2025 та вказано «Протипоказана праця у вимушених положеннях, тривала хода» (Т.1 а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК Українислідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

У довідці виданої старостою сіл Лукашова, Берестівка, Нарцизівка, Ясенки, селище Ясенецьке Липовецької міської ради № 09-17-01/483 від 08.12.2023 зазначено, що ОСОБА_1 , 1962 року народження, до того, як 02.04.2023 потрапила у ДТП, вела домашнє господарство, від якого реалізовувала молочну продукцію, що і було її основним доходом, а внаслідок ДТП була втрачена працездатність, що стало причиною продажу усього господарства для забезпечення своєчасного лікування та відновлення здоров`я (Т.1 а.с. 37). Аналогічна інформація зазначена у довідці виданої старостою сіл Лукашова, Берестівка, Нарцизівка, Ясенки, селище Ясенецьке Липовецької міської ради № 09-17-01/10/183 від 27.05.202_ (Т.1 а.с. 39).

Згідно довідки старости сіл Лукашова, Берестівка, Нарцизівка, Ясенки, селище Ясенецьке Липовецької міської ради № 09-17-01/484 від 08.12.2023 донька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 проживає без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 та здійснює за нею догляд (Т.1 а.с. 38).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 24.02.2022 укладено шлюб між ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , про що Липовецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складено відповідний актовий запис № 14 (Т.1 а.с. 40).

Згідно із витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 26.02.2024 № 64 старшого солдата (по мобілізації) ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у через наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи (Т.1 а.с. 43).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.05.2024 ОСОБА_5 з липня 2023 по березень 2024 у отримав 617047,00 грн. виплат військовослужбовцю (Т.1 а.с. 41-42).

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд погоджується із зауваження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Щавінського К.С. стосовно того, що зазначені довідки Липовецької міської ради, в частині засвідчення факту реалізації молочної продукції, визначення єдиного доходу, встановлення причинного зв`язку продажу господарства і забезпечення лікування є такими, що видані поза межами повноважень старости Липовецької міської ради, а тому вважає їх недопустими доказами в частині підтвердження втраченого доходу позивачем у зв`язку із заподіянням їй ушкодження здоров`я внаслідок ДТП.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази стосовно доходів ОСОБА_1 , які вона отримувала та які вона втратила у зв`язку із спричиненням їй ушкодження здоров`я за наслідками ДТП 02.04.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи з вимог позовної заяви позивач просить здійснити відшкодування втраченого нею доходу за період з моменту ДТП до винесення вироку (12 місяців) та виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати (6 700,00 грн), що становить 80 400,00 грн.

На думку суду такий розрахунок здійснений у відповідності до положень ст. 1195 ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він не оспорюється співвідповідачами, а отже зазначені вимоги підлягають до задоволення шляхом покладення їх на відповідача ОСОБА_2 .

Водночас, судом відхиляються вимоги позивача щодо відшкодування на її користь втрачених доходів її доньки та чоловіка у розмірі 208692,50 грн., оскільки заявлені вимоги не є втраченим заробітком позивача, а також не є витратами позивача пов`язаними з стороннім доглядом в розумінні положень ч. 1 ст. 1195 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди заподіяної позивачу.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При заподіянні особі моральної шкоди обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач внаслідок вчинення ДТП, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, що становили загрозу її життя та здоров`я, призвели до встановлення інвалідності та втрати працездатності, тривалі фізичні страждання, які позивач перенесла та продовжує відчувати у результаті отриманих від ДТП травм перенесла хірургічне втручання, хворобливий стан та неможливість унаслідок заподіяних тілесних ушкоджень жити повноцінним життям та отримувати додатковий заробіток. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач і надалі потребуватиме додаткових обстежень та лікування. Через отримані травми позивач вимушена була перебувати на довготривалому стаціонарному лікуванні, витрачати час та додаткові зусилля для відновлення й організації звичайної життєдіяльності позивача та її родини, що призвело до негативних змін у звичайному житті позивача та супроводжувалося душевними хвилюваннями, пригніченістю та депресивним станом, а тому, з огляду на засади розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню спричиненими діями відповідача ОСОБА_2 ,становить 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 коп.

Разом з цим, відповідно до статті 26-1ЗаконуУкраїни «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що присуджена судом страхова виплата за шкоду заподіяну здоров`ю позивача складає 82 885,56 коп., то з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 4144 (чотири тисячі сто сорок чотири) гривні 28 коп.

Окрім того, суд зауважує, що відповідачем ОСОБА_2 сплачено ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди 120 000,00 грн.: 22.04.2024 90000,00 грн, 06.04.2023 20000,00 грн, 02.04.2023 5000,00 грн. та 12.04.2003 5000,00 грн. (Т.1 а.с. 79-82), що позивач ОСОБА_1 підтвердила у поданій до суду заяві про зміну предмета спору. З огляду на те, що моральна шкода та втрачений заробіток у зв`язку із втратою працездатності ОСОБА_1 частково відшкодовані відповідачем ОСОБА_2 , суд вважає за доцільне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача залишок відшкодування втраченого заробітку у розмірі 40400 (сорок тисяч чотириста) гривень 00 коп. (80400,00 грн. втраченого доходу + 80000,00 грн. моральної шкоди 120000,00 грн. сплачених в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди).

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2 та 6 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачується позивачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто 40 400,00 грн., тому з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 404 (чотириста чотири) гривні 00 коп. (40400,00 грн. х 1%).

Оскільки з відповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто всього 87029,84 грн., тому з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 870 (вісімсот сімдесят) гривень 30 коп. (87 029,84 грн. х 1%).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 02.02.2024 ОСОБА_1 та адвокат Діденко Н.П. уклали Договір про надання правничої допомоги № 262 (Т.1 а.с. 7-8). Відповідно до умовп. 1. даного Договору предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Довірителю в кримінальному провадженні № 12023020060000126 щодо захисту прав та інтересів в органах Національної поліції, прокуратурі, судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, інших органах та організаціях, зокрема в Липовецькому районному суді Вінницької області та Вінницькому апеляційному суді. Згідно п. 4.2. даного Договору гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень, які Довіритель зобов`язаний сплатити Адвокату за надання послуг, що стосуються предмету Договору.

Відповідно до квитанції № 262 від 02.02.2024 адвокат Діденко Н.П. отримала від ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. (Т.1 а.с. 9).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, згідно із положеннями частини першої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17), КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, виключно обвинувальним актом. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження.

Враховуючи те, що процесуальні витрати понесені під час розгляду кримінальної справи відшкодовуються в порядку визначеному КПК України, суд вважає безпідставними вимоги позивача стосовно стягнення з відповідачів в межах розгляду даної цивільної справи витрат понесених позивачем на залучення адвоката у судовому засіданні з розгляду кримінальної справи.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 40400 (сорок тисяч чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у розмірі 82885 (вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 56 коп. та моральну шкоду у розмірі 4144 (чотири тисячі сто сорок чотири) гривні 28 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 404 (чотириста чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь держави судовий збір в розмірі 870 (вісімсот сімдесят) гривень 30 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідачі:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (місцезнаходження: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, ЄДРПОУ: 24175269).

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ