Рішення № 130560074, 29.09.2025, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/435/25

Провадження №2/574/254/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Мілоан» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 24.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6342700, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 10000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісії, штрафу. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 32512,2 грн., з яких: 9400 грн.заборгованість за кредитом, 17637,2 грн.заборгованість за відсотками, 475 грн.заборгованість по комісії за видачу кредиту та 5000 грн.штрафні санкції.

На підставі викладеного ТОВ «Мілоан» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №6342700 від 24.07.2024 року в розмірі 32512,2 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 грн.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 02.06.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Мілоан» - Ушакевич М.П. в судове засідання не з`явилася, разом зі зверненням до суду з позовом заявила клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилась, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалась та заяву про розгляд справи без її участі не подавала.

З врахуванням вказаних обставин та положень ст.280 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.07.2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №6342700, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 10000 грн. загальним строком на 345 днів з 24.07.2024 року по 04.07.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, та нараховується за ставкою 255,50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Комісія за надання кредиту в сумі 575 грн., яка нараховується за ставкою 5,75% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (матеріали електронної справи).

У заяві на отримання кредиту №6342700 від 24.07.2024 року, яка є додатком №2 до договору, зазначено платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 (а.с.47).

Підписанням вказаного договору Позичальник ( ОСОБА_1 ) відповідно до п. 5.1 договору підтвердила, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.40-41).

Згідно з п. п. 6.1, 6.2 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті (а.с.41-42).

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у терміни, встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною (а.с.35).

Згідно з п. 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника (а.с.38).

Згідно з копією квитанції від 24.07.2024 року о 18:48 проведено виплату у сумі 10000 згідно з договором 6342700, код платника 40484607, картка/рахунок отримувача НОМЕР_1 (а.с.58).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №6342700 від 24.07.2024 року станом на 17.02.2025 року загальна заборгованість за кредитом складає 32512,20 грн., із них 9400 грн.заборгованість за кредитом, 17637,20 грн.заборгованість за відсотками, 5000 грн.заборгованість за штрафними санкціями та 475 грн.заборгованість за комісією за видачу кредиту (а.с.59-63).

21.03.2025 року представником позивача направлено відповідачу досудову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.64).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому його сторонами погоджується розмір кредиту, умови його надання, повернення, сплати процентів за користування кредитом, застосування неустойки у разі неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу вимог ст.ст.525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000,00 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на її платіжну картку.

Однак, відповідачкою не надано суду жодних доказів належного виконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Мілоан» про стягнення ОСОБА_1 9400 грн. заборгованості за кредитом, 17637,20 грн. заборгованості по відсотках та 475 грн. заборгованості за комісією обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями у сумі 5000 грн. по договору про споживчий кредит №6342700 від 24.07.2024 року суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафних санкцій в сумі 5000 грн. за невиконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит №6342700 від 24.07.2024 року є неправомірним, а відтак вони стягненню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.141ЦПКУкраїни встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності витрат на правову допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не приймав, справа є не складною, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів.

Однак, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7100 грн. суд вважає необґрунтованим і таким, що є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для позивача.

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, яка відноситься до категорії малозначних, обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом у даній справі, яка участі в судових засіданнях не приймала, суд вважає обґрунтованим розмір вказаних витрат в сумі 4000,00 грн.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог (на 84,62%), понесені ним судові витрати на правничу допомогу в сумі 3384,8 грн. та по сплаті судового збору у розмірі 2049,83 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за Договором про споживчий кредит №6342700 від 24.07.2024 року в розмірі 27512 (двадцять сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. та на правову допомогу в сумі 2538 (дві тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн. 60 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місцезнаходження юридичної особи: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ: 04484607.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 29.09.2025 року.

Суддя Т.Р. Гук