Ухвала суду № 130559124, 09.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/15200/25-к

1-кп-2482/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді суду на стадії дослідження доказів перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000563 від 20.06.2024 року стосовно вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вказаних злочинів.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , а також клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, є реальними та триваючими, зокрема, ризик переховуватись, впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

В обгрунтування вказаних ризиків прокурор вказує, що інкриміновані обвинуваченим діяння, зокрема, є тяжкими, а покарання полягає виключно у позбавленні волі. Крім того, прокурор вказує, що зокрема обвинувачений ОСОБА_7 має зв`язки, що дають можливість перетнути державний кордон під час дії воєнного стану, тобто існує ризик переховування. Також прокурор зазначає, що існує ризик впливу на свідків, оскільки свідки ще не допитані безпосередньо в судовому засіданні, а також, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , вказали, що клопотання прокурора є необгрунтованим та не доводить існування вказаних ним ризиків. Крім того, зазначили, що обвинувачений ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та вже тривалий час перебуває під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти продовження строків тримання ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом та заявила клопотання про зміну режиму домашнього арешту, а саме на домашній арешт в певний період доби, оскільки захисник вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати. Крім того, захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 позбавлений можливості утримувати сім`ю, оскільки не може працювати.

Обвинувачені підтримали захисників.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить наступних висновків.

Вирішуючи питання стосовно зміни міри запобіжного заходу щодо стосовно ОСОБА_7 суд виходить з наступного.

Статтею 22 КПК України презюмується принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд при вирішенні клопотань прокурора бере до уваги, що з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження упродовж досудового розслідування та судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом часу зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу сторона обвинувачення має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи.

Проте таких доказів прокурором суду не надано та не наведено обгрунтованих доводів, що застосування більш м`якого запобіжного заходу наразі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, у разі їх доведеності.

Слід відмітити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та одночасно такий запобіжний захід повинен бути обраний пропорційно до наявних ризиків та у світлі фактичних обставин справи, задля недопущення порушень прав особи підозрюваного та меті, яку переслідує кримінальне провадження.

Дійсно, в розумінні КК України інкриміновані ОСОБА_7 діяння, зокрема, є тяжкими, такими, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, проте сама по собі тяжкість правопорушення на даній стадії судового розгляду не є достатньою підставою для тривалого тримання обвинуваченого під вартою.

Практика ЄСПЛ також чітко вказує на те, що одна лише тяжкість покарання не може слугувати єдиною та безумовною підставою для тримання особи під вартою.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Таким чином, суд, враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою вже тривалий час, вважає, що наразі його подальше перебування під вартою є неспівмірним втручанням у права особи, оскільки незважаючи на тяжкість санкцій статтей кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що у світлі встановлених обставин, зокрема, тривалого часу перебування обвинуваченого під вартою, стадії судового розгляду, наявна необхідність у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, при якому буде дотримано завдання кримінального провадження.

Приходячи до такого висновку, суд вважає, що це зможе забезпечити збереження звичайного способу побутового життя обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання.

Таким чином, суд, враховуючи, що природа запобіжного заходу, не зважаючи на тяжкість інкримінованих діянь, які наразі не є доведеним, полягає не у карі, а лише винятково у забезпеченні явки обвинуваченого до суду, вважає, що будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого перед судом не встановлено та прокурором не доведено.

На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів суд, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, не лише тяжкість обвинувачення, а й особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності; міцність соціальних зв`язків; тривалий час перебування під вартою, суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке наразі не є доведеним.

Таким чином, суд вважає, що ризики, на які посилається прокурор, що стали підставою для застосування та продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі суттєво зменшились, а його подальше тримання під вартою буде порушенням його прав та свобод, відтак суд приходить висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, і його явку до суду.

Разом з тим, на виконання положень ч. 5 ст. 194 КПК України, суд застосовуючи відповідний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою суду; не залишати територію Київської області без дозволу прокурора, суду; утриматись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_8 , а також свідками у провадженні, на яких вкаже прокурор; здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Крім цього, суд, погоджуючись з доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_4 , вважає, що усунення ризиків, на які посилається прокурор для продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на думку суду можливе і при застосуванні домашнього арешту у певний період доби, оскільки процесуальна поведінка обвинуваченого є належною, який позитивно характеризується, має на утриманні дітей, з`являється за викликом суду, а протилежне прокурором не доведено.

Відтак, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що наразі вказані запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених, є співмірними з існуючими ризиками, відповідають особі обвинувачених та зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 181, 183, 194, 201, 205, 369, 371, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - відмовити.

Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком прослідування в укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не залишати територію Київської області без дозволу прокурора, суду;

- утриматись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_8 , а також свідками у провадженні, на яких вкаже прокурор;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Звільнити ОСОБА_7 з-під варти у залі суду негайно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про зміну режиму домашнього арешту - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у певний період доби, а саме з 23 до 06 години, за винятком прослідування в укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не залишати територію м. Бориспіль без дозволу прокурора, суду;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Визначити строк дії ухвали суду до 06.11.2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1